Основні показники оцінки ефективності інноваційних проектів

Для оцінки ефективності інноваційних проектів підприємства використовують ті ж принципи, які застосовуються для оцінки інвестиційних проектів, так як реалізація будь-якого проекту, у тому числі й інноваційного, вимагає певних ресурсів (людських, фінансових і т.д.), вартість і ефективність використання яких необхідно оцінити. В основі проектного підходу до інвестиційної діяльності підприємства лежить принцип грошових потоків. Особливістю є його прогнозний і довгостроковий характер, тому в застосовуваному підході враховуються фактор часу та ризику [1]. Залежно від урахування фактора часу у здійсненні інвестиційних витрат і отриманні поворотного інвестиційного потоку всі показники поділяються на дві основні групи - дисконтні та статичні (рис. 8.1).[1]

Показники оцінки ефективності інноваційних проектів, засновані на дисконтних методах розрахунку, передбачають обов'язкове дисконтування інвестиційних витрат і доходів по окремих інтервалах розглянутого періоду. У той же час показники оцінки, засновані на статичних (бухгалтерських) методах розрахунку, передбачають використання в розрахунках бухгалтерських даних про витрати і доходи без їх дисконтування в часі.

У сучасній інвестиційній практиці показники оцінки ефективності проектів, засновані на використанні дисконтних методів розрахунку, є переважаючими. Вони обов'язково повинні розраховуватися за всіма середнім і великим проектам, реалізація яких носить довгостроковий характер. Показники, засновані на використанні статичних методів розрахунку, застосовуються, як правило, для оцінки ефективності невеликих короткострокових проектів.

Основні показники оцінки ефективності проектів

Мал. 8.1. Основні показники оцінки ефективності проектів

Статичні (недисконтним) показники оцінки ефективності інвестицій є, з одного боку, достатньо простими і зручними, а з іншого - наближеними. Вони не акцентують увагу на грошових потоках і зміну вартості грошової одиниці в часі, тому використовуються як орієнтовного критерію, в основному для аналізу короткострокових інвестицій або коли інвестиції виробляються одноразово на початку терміну. Найбільш відомими недисконтований показниками вважаються:

  • 1. Розрахунок питомих витрат - порівняння витрат у розрахунку на одну натуральну одиницю результуючого показника. При цьому з альтернативних варіантів найкращим виявляється той, який характеризується мінімумом витрат.
  • 2. Порівняння річного прибутку - метод, застосовуваний у тому випадку, якщо проект передбачає випуск різних продуктів або продуктів при різних цінах. Максимум середньорічного прибутку відповідає найкращому варіанту інвестування.
  • 3. Розрахунок простий норми рентабельності (відношення середньорічного прибутку до інвестицій). Відомі дві методики визначення цього показника: по відношенню до середніх і по відношенню до початковим інвестиціям в проект. Методика розрахунку рентабельності стосовно початковим інвестиціям більш проста, проте дає занижений результат і не враховує амортизацію основних фондів, нематеріальних активів та зміни робочого капіталу в процесі здійснення проекту.
  • 4. Метод амортизації, або порівняння простого терміну окупності. Він полягає в розрахунку відносини капіталовкладень (без включення початкового робочого капіталу) до середньорічної суми амортизації і чистого прибутку по кожній з альтернатив. Отримана величина, звана терміном окупності, порівнюється з періодом експлуатації закуповуваного устаткування. Вважається, що нормальний проект окупається в термін, що не перевищує половини періоду експлуатації. Це дуже важливий критерій для відбраковування явно неефективних проектів (наприклад, таких, які не встигають окупитися до терміну заміни обладнання). Простий термін окупності легко розраховується і дозволяє не витрачати час на докладний аналіз проектів, окупність яких відбувається занадто довго, що не дозволяє фінансувати такі проекти в умовах підвищеного ризику.

Необхідно підкреслити, що наведеним недисконтним показниками оцінювання ефективності інноваційних проектів віддається перевага, насамперед на початкових етапах, малими підприємствами, у разі короткострокових інноваційних проектів з невеликою капіталоємністю. Їх основним недоліком виявляється оперування статичними величинами (грошовими потоками, прибутком) без урахування інвестиційного ризику, а також суб'єктивне визначення граничних значень (терміну окупності та прибутковості).

  • [1] Гончаренко Л. П., Арутюнов Ю. А. Указ. соч. С. 152.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >