Витрати виробництва в довгостроковому періоді

Продовжимо розгляд нашого прикладу, вважаючи, що крива середніх сумарних витрат фірми в короткостроковому періоді при використанні двох верстатів залишається колишньою і має вигляд SATC 1 (рис. 9.2; літера S перед абревіатурою АТС означає короткостроковий період - short run).

Криві середніх сумарних витрат для різних короткострокових періодів

Мал. 9.2. Криві середніх сумарних витрат для різних короткострокових періодів

Як випливає з рис. 9.2, фірмі доцільно розширювати обсяг виробництва до рівня Q i за рахунок залучення додаткових одиниць змінного ресурсу. Подальше збільшення випуску товарів слід здійснювати, використовуючи додаткову одиницю капітального ресурсу, тобто встановивши три верстати, оскільки в такому випадку знижуються середні сумарні витрати. Дійсно, при виробництві одиниць продукції (Q c <Q c1 <Q 1) середні сумарні витрати, зумовлені застосуванням двох верстатів (SATC 1), нижче, ніж у випадку використання трьох верстатів (SATC 2). Тому фірмі вигідно обходитися двома верстатами на інтервалі [Q c; Q 1] •

Встановлення третього верстата незмінно викличе збільшення непрямих витрат фірми (страхові виплати, амортизаційні відрахування, орендна плата тощо), що при невисоких обсягах випуску, менших супроводжується зростанням витрат на одиницю продукції. Якщо ж фірма буде розширювати виробництво, то застосування трьох верстатів на ділянці [Q 1; Q 2] цілком виправдано.

Подальшого зростання обсягів випуску фірмі вигідніше домагатися, використовуючи вже чотири верстата, оскільки в такому випадку також знижуються витрати на одиницю продукції. Проте, як випливає з рис. 9.2, залучення у виробництво п'яти, шести і т.д. верстатів викликає зростання витрат на одиницю продукції. Причину цього явища ми розберемо трохи пізніше.

Поки ж звернемо увагу на наступний факт. Витрати на придбання капітального ресурсу (верстата в нашому прикладі) не можна розглядати як витрати виробництва, бо в такому випадку відбувається просте переливання грошового капіталу в реальний капітал. Але це справедливо для короткострокового періоду, коли капітальний ресурс фіксований. Витратами використання верстата в короткостроковому періоді є амортизаційні відрахування, які складають частину постійних витрат. Іншу частину постійних витрат складають витрати, пов'язані з використанням інших капітальних ресурсів (орендна плата, страхові збори, оплата комунальних послуг та ін.).

Коли розглядалася діяльність фірми в короткостроковому періоді, підрахунки всіх величин (сумарного, середнього та граничного продукту, сумарних, середніх і граничних витрат) здійснювалися за тиждень, у припущенні, що цей інтервал повністю вкладається в короткостроковий період. Якби тривалість досліджуваного проміжку часу збільшилася (до двох, трьох і більше тижнів), але фірма при цьому не змінювала постійні фактори, то змінилися б величини сумарного, середнього та граничного продукту (ТР, АР, МР), зросли значення сумарних постійних витрат ( за два тижні непрямі витрати вище, ніж за один тиждень), отже, і сумарних витрат. Однак оскільки пропорційно зростанню проміжку діяльності фірми буде підвищуватися і її сумарний продукт, величини середніх і граничних витрат не зміняться.

Тому для будь-якого досліджуваного інтервалу, цілком вміщається в короткостроковий період, а значить, і для самого періоду в цілому, вигляд кривих АТС, AVC, AFC і МС буде тим же.

Криві середніх і граничних витрат змінять конфігурацію тільки в тому випадку, якщо відбудеться зміна кількості постійного ресурсу, тобто замість двох верстатів фірма стане використовувати три. Саме це відбувається в довгостроковому періоді, коли фірма збільшує обсяги капітальних ресурсів і виробництво розширюється. У довгостроковому періоді справедливо розглядати капітальний ресурс нарівні з іншими факторами виробництва і вважати, що витратами (упущеної можливості) його використання є та сума грошей, яку підприємець витратить на його покупку, тобто відволікання капітального ресурсу від найкращого альтернативного застосування.

Малюнок 9.2 можна трактувати таким чином, що в ході першого короткострокового періоду фірма виробила ресурси двох верстатів, накопичила необхідну суму грошей і придбала третій верстат. Потім вона в наступному короткостроковому періоді виробляє

ресурси трьох верстатів, набуває чотири верстати і т.д. У такому випадку виділена жирною лінією ламана крива на рис. 9.2 являє собою криву середніх сумарних витрат у довгостроковому періоді. Вона відображає витрати виробництва на одиницю продукції при послідовному використанні двох, трьох, чотирьох і т.д. верстатів.

Слід розуміти принципову різницю між двома випадками:

  • а) коли фірма приходить до виробництва Q d товарів з використанням трьох верстатів, попередньо виробивши ресурс двох верстатів, тоді ми маємо справу з довгостроковим періодом, до із двох короткострокових (відрізки кривих SATC 1 і SATC 2);
  • б) коли фірма відразу закуповує три верстати і використовує їх для випуску продукції, тоді вона спочатку діє в короткостроковому періоді (крива SATC 2)

У реальній дійсності фірма збільшує свої капітальні потужності поступово, нарощуючи капітальні ресурси невеликими порціями. Тому крива середніх сумарних витрат у довгостроковому періоді (LATC - буква L означає довгостроковий період - long run) приймає плавне обрис. У граничному випадку, припускаючи зміни капіталу ЛК нескінченно малими, ми отримаємо плавну криву LATC (рис. 9.3).

Крива середніх сумарних витрат в довгостроковому періоді

Мал. 9.3. Крива середніх сумарних витрат в довгостроковому періоді

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >