Теорія ламаної кривої попиту

Дана теорія пояснює жорсткість і асиметричність цін в умовах олігополії. Припустимо, що якась фірма-олігополіст "Вега" діє в галузі, де відсутні будь-які форми змови між фірмами, тому кожна з них приймає рішення самостійно. Будемо також вважати, що "Вега" реалізує товар за ціною Р Е в обсязі Q E (рис. 13.1, а). Щоб побудувати криву попиту фірми "Вега", необхідно знати, як реагуватимуть конкуренти на спроби "Веги" поліпшити своє економічне стан шляхом маніпулювання цінами. Строго кажучи, можливі два варіанти поведінки суперників - або вони не відповідають на дії "Веги", або відстежують їх і відповідним чином реагують.

Ламана крива попиту фірми

Мал. 13.1. Ламана крива попиту фірми "Вега"

Припустимо, що конкуренти не реагують на дії "Веги". Тоді, знижуючи, наприклад, ціну продукції, що випускається, фірма "Вега" може істотно розширити обсяги продажів за рахунок скорочення частки інших фірм галузі. Відповідно, підвищення цін на товар призведе до того, що покупці віддадуть перевагу товари фірм, що суперничають, тому обсяги продажів "Веги" скоротяться значно. Отже, можна зробити висновок, що якщо фірми галузі не реагують на цінову політику "Веги", то крива попиту буде еластичною (крива D x на рис. 13.1, а).

Уявімо тепер, що інші фірми галузі не залишають без уваги дії "Веги". Якщо "Вега" знизить ціну товару, сподіваючись розширити продажу, то, не бажаючи втрачати ринків збуту своєї продукції, фірми-конкуренти також знизять ціну на свій товар. Тому "Вега" не зможе значно збільшити обсяги реалізації, відтісняючи з ринку фірми своїй галузі. Зростання обсягу виробництва Q в цьому випадку можливий як для "Веги", так і для інших фірм галузі тільки за рахунок фірм інших галузей і на незначну величину. Якщо "Вега" підвищуватиме ціну товару, то відповідь підвищення цін конкурентами також призведе до нівелювання очікуваного результату: вся галузь позбудеться покупців (вони охочіше купуватимуть дешевші товари інших галузей), але баланс між "Вегою" і рештою суперниками збережеться. Вищесказане дозволяє зробити висновок: якщо фірми галузі відстежують дії фірми "Вега", то крива її попиту стає менш еластичною (крива D 2).

Як же все-таки поведуть себе фірми-конкуренти? Швидше за все, вони залишать без уваги випадки підвищення "Вегою" ціни товару, оскільки це мало загрожує їм, але не дозволять "Везі" безкарно позбавляти їх ринку збуту за рахунок зниження ціни товару. Іншими словами, коли "Вега" підвищує ціну товару, то попит на товар залишається еластичним і крива попиту має вигляд D, на ділянці АE (рис. 13.1, б); коли ж фірма "Вега" знижує ціну, то внаслідок реакції інших фірм крива попиту стає менш еластичною і приймає обрис кривої D 2 на ділянці Еп. Отже в точці Е крива попиту фірми "Вега" матиме злам, і така крива називається ламаної кривої попиту. У цих умовах при досягненні обсягу випуску Q E крива граничної виручки терпить розрив і має дві ділянки: cd і ef.

Ламаний вигляд кривої D і розрив кривої MR пояснюють "жорсткість" ціп олигополиста. Дійсно, якщо ціна товару дорівнює Р Е, то фірмі "Вега" невигідно міняти її: підвищення ціни товару не викличе реакції суперників, але внаслідок високої еластичності попиту призведе до різкого скорочення продажів і до втрат. Зниження ціни через відповідної реакції опонентів також не обіцяє великих вигод, а після досягнення обсягу Q A стане зовсім безглуздим, тому що надалі попит буде нееластичним (нагадаємо, що в точці, де крива MR перетинає вісь X, еластичність попиту за ціною Е d = 1; при подальшому зростанні Q попит стає нееластичним).

Тому з точки зору зміни попиту на свою продукцію фірмі "Вега" вигідно утримувати ціну на рівні Р е. "Жорсткість" цін з іншого боку можна пояснити і розривом кривої MR: якщо граничні витрати будуть змінюватися в межах розриву (від точки е до точки d на рис. 13.1, б), то криві МС перетнуться з кривою MR при одному і тому ж значенні Q E (криві МС, і МС 2). У зв'язку з цим зміна витрат не зробить впливу на ціну товару, і вона залишиться рівною рівноважної величиною Р Е.

У теорії ламаної кривої попиту є, проте, слабкі сторони. Головний недолік полягає в тому, що вона не пояснює, яким чином фірма-олігополіст встановила ціну Р Е. Дана теорія показує, чому олігополіст не бажає міняти ціну, але не обґрунтовує принципи ціноутворення.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >