Російська філософія другої половини XIX століття

У другій половині XIX ст. склався цілий ряд самостійних і борються один з одним філософських і соціально-політичних течій (схема 195). Умовно їх можна поділити на матеріалістичні (або близькі до матеріалізму) і ідеалістичні. При цьому матеріалістичні вчення були безпосередньо пов'язані з революційною теорією і практикою і в цілому ближче до західників, тоді як прихильники ідеалістичних навчань в основному були прихильниками реформ, противниками революційного перетворення життя, і більшість їх було ближче до слов'янофілів.

До числа найбільш значних матеріалістичних течій можуть бути віднесені: матеріалізм (Н. Г. Чернишевський [1] , II. А. Добролюбов, П. І. Писарєв) і природничо-науковий матеріалізм (Н. А. Умов, І. І. Мечников , Д. І. Менделєєв); позитивізм (П. Л. Лавров, В. В. Лесевич); а до числа найбільш значних (у філософському плані) революційних соціально-політичних навчань - анархізм (М. А. Бакунін, П. А. Кропоткин); народництво (існувало в різних варіантах, в філософському сенсі тут найцікавіші роботи II. К. Михайлівського); в кінці століття зароджується російський марксизм (Г. В. Плеханов).

Однак найбільш оригінальною і своєрідною є російська ідеалістична філософія даного періоду. Тут необхідно виділити філософські ідеї російських письменників, і перш за все Ф. М. Достоєвського і Л. Н. Толстова; філософсько-культурологічну концепцію Н. Я. Данилевського, викладену ним у книзі "Росія і Європа"; концепцію "візантизму" К. II. Леонтьєва, вчення "спільної справи" Η. Ф. Федорова, що заклала основи "російського космізму". Не можна не згадати і про російській неокантианстве - Л. М. Лопатин, А. І. Введенський і ін.

Російська філософія XIX ст.

Схема 195. Російська філософія XIX ст.

В цей же період йшло формування містичного вчення Е. П. Блаватської, що отримав назву "теософія" і базується безпосередньо на східній (індійсько-тибетської) філософії. Воно сформувалося під час перебування Блаватської на Сході, а потім (з 1870-х рр.) В США і Європі, тому його важко віднести власне до російської філософії (хоча воно і набуло широкого поширення в Росії на початку XX ст.).

Вершиною російської ідеалістичної філософії XIX ст. є "філософія всеєдності" В. С. Соловйова, що зробила величезний вплив на всю російську ідеалістичну філософію XX в. і культуру "срібного століття" (1900-1917).

Матеріалістичні і революційні вчення

Чернишевський Н. Г.

Біографічні відомості. Микола Гаврилович Чернишевський (1828-1889) - публіцист, літературний критик, філософ. Народився в м Саратові в сім'ї священика, навчався спочатку в духовній семінарії, а потім на історико-філологічному відділенні Санкт-Петербурзького університету (1846-1850). У 1851 - 1853 рр. працював учителем в саратовській гімназії, в 1853 р переїхав до Петербурга. У 1855 р Чернишевський захистив магістерську дисертацію, в якій розвивав матеріалістичну естетику. З 1853 р співпрацював в журналі "Вітчизняні записки", а потім в журналі "Современник", який незабаром очолив.

З середини 1850-х рр. Чернишевський став лідером російського революційно-демократичного руху. Він активно виступав з пропагандою матеріалізму і атеїзму, за скасування кріпосного права і т.п. Після реформи щодо скасування кріпосного права в 1861 р він неодноразово критикував її грабіжницький характер і закликав до народної революції, під його впливом була створена підпільна революційна організація "Земля і воля".

У 1862 р Чернишевський був заарештований і ув'язнений у Петропавловську фортецю, а в 1864 р засуджений до семи років каторжних робіт і безстрокового поселенню в Сибіру. У 1883 р його перевели з Сибіру в Астрахань [2] , за кілька місяців до смерті йому дозволили повернутися до Саратова.

Основні праці. "Естетичне ставлення мистецтва до дійсності" (1855); "Антропологічний принцип у філософії" (1860); роман "Що робити?" (1863); "Характер людського знання" (1885).

Філософські погляди. Матеріалізм. На формування філософських поглядів Чернишевського особливо великий вплив зробили діалектика Гегеля і матеріалізм Фейєрбаха. Як і Маркс, він прийшов до висновку про необхідність переробки гегелівської ідеалістичної діалектики в матеріалістичному дусі.

Природа існує сама по собі, вона ніким не створена, матеріальна і знаходиться в стані безперервного руху і розвитку. Матерія незнищенна, вона тільки переходить з однієї форми в іншу. Людина - матеріальна істота, у нього немає ніякої душі, свідомість - це властивість, що розвинулося у матерії.

Соціально-політичні погляди. У вченні про суспільство Чернишевський перебував під сильним впливом антропологічного матеріалізму Фейєрбаха. Суспільство він розумів як сукупність індивідів, і тому закони функціонування суспільства вважав похідними від законів приватного життя людей. Найкращою формою суспільного устрою він вважав соціалізм: оскільки більшість людей - це трудящі, то суспільний інтерес полягає в реалізації інтересів саме їх.

Він вважав, що Росія може прийти до соціалізму, минаючи капіталістичний шлях розвитку, оскільки в країні збереглася селянська громада, яка може послужити основою для устрою суспільного життя без приватної власності і експлуатації людини людиною. Але такий перехід можливий тільки в тому випадку, якщо у Росії будуть передові сусіди, тобто країни, що вже прийшли до соціалізму. Якщо ж ця умова нс реалізується, то в Росії можлива тільки демократична, але не соціалістична революція.

Етика. Етичні погляди Чернишевського можуть бути охарактеризовані як "розумний егоїзм" [3] : будь-яка людина в своєму житті прагне, перш за все, до свого особистого щастя, але, будучи істотою розумною, він розуміє, що при цьому необхідно враховувати інтереси інших людей ( "самотнього щастя немає"). Тому він може і повинен прагнути до здійснення вчинків, які йдуть на користь не тільки собі самому, але і всьому суспільству.

Естетика. Чернишевський бачив призначення мистецтва в служінні суспільству і виступив з критикою популярної в той час теорії "мистецтва для мистецтва". Він вважав, що мистецтво, як і будь-яка інша форма людської діяльності, викликається до життя потребами людей і безпосередньо пов'язано з історичними умовами життя. Завдання художника полягає в правильному відображенні життя, в тому, щоб спонукати у глядача, читача, слухача і т.п. прагнення перевлаштувати життя на розумних, справедливих і гуманних засадах.

Доля вчення. Ідеї Чернишевського мали значний вплив перш за все на Писарєва і Добролюбова, а також на всіх російських революціонерів другої половини XIX ст.

  • [1] Вчення Чернишевського було близько до діалектичного матеріалізму, хоча Чернишевський і не був знайомий з роботами К. Маркса і Ф. Енгельса.
  • [2] Цей переклад був здійснений в результаті переговорів уряду з народовольцями, умовою яких була відмова народовольців від терористичних актів на коронації царя Олександра III.
  • [3] Вчення про "розумний егоїзм" зародилося ще в античності, але особливо широке поширення воно отримало в епоху Просвітництва (найбільш докладно воно розроблялося Гельвеція), послідовно розвивалося воно і Фейєрбахом.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >