Навігація
Головна
 
Головна arrow Психологія arrow Психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розвиток вітчизняної психології

Значний внесок у розвиток психології XX ст. внесли вітчизняні вчені Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, А. Р. Лурія, П. Я. Гальперін.

Лев Семенович Виготський (1896-1934) заклав основи культурно-історичної концепції психічного розвитку, коли розвиток психічних функцій людини відбувається вході освоєння індивідом цінностей культури. Психічні функції, дані природою, перетворюються у функції вищого рівня - культурні (наприклад, механічна пам'ять стає логічної). Виготський ввів поняття про вищих психічних функціях (мислення в поняттях, розумна мова, логічна пам'ять, довільна увага) як специфічно людської, соціально-обумовленій формі психіки. Вищі психічні функції спочатку існують як форми зовнішньої діяльності і лише пізніше - як повністю внутрішній (интрапсихический) процес. Розвиваються вищі психічні функції в процесі навчання, тобто спільної діяльності дитини і дорослого. Вирішальний фактор психічного розвитку людини - навчання: "Один крок у навчанні означає сто кроків у розвитку".

Серед висунутих Виготським ідей особливу популярність придбало положення про зоні найближчого розвитку: тільки те навчання для дитини є ефективним, яке забігає вперед розвитку, як би тягне його за собою, виявляючи можливості дитини вирішити за участю педагога ті завдання, з якими він самостійно впоратися не може . Виготський обгрунтував, що розвиток відбувається тільки в процесі реального виконання дитиною діяльності. На кожному етапі вікового розвитку існує своя провідна діяльність, яка забезпечує головний зміст розвитку психіки й особистості дитини. Кожна психічна функція дитини має свій оптимальний сенсезівний період, коли її розвиток відбувається найбільш легко, швидко і успішно.

Леонтьєв Олексій Миколайович (1903-1979) провів цикл експериментальних досліджень, що розкривають механізм формування вищих психічних функцій як процес "вращіванія" (інтеріоризації) вищих форм гарматно-знакових дій в суб'єктивні структури психіки людини. Леонтьєв висунув загальнопсихологічну концепцію діяльності, яка є одним з впливових напрямків у вітчизняній і світовій психології. Він провів аналіз розвитку психіки в філо- і онтогенезі, розкрив механізм походження свідомості і його ролі в регуляції діяльності людини. На основі запропонованої Леонтьєвим схеми структури діяльності (діяльність - * дія - * операція - * психофізіологічні функції), співвіднесені зі структурою мотиваційної сфери (мотив - * мета - * умова), вивчалися психічні функції (сприйняття, пам'ять, мислення, увагу), аналізувалося свідомість людини (виділення значення, сенсу і "чуттєвої тканини" в якості головних його компонентів) і особистість (трактування її базової структури як ієрархії мотиваційно-смислових утворень).

Олександр Романович Лурія (1902-1977) особливу увагу приділяв проблемам мозкової локалізації вищих психічних функцій та їх порушень. Він з'явився одним з творців нової області психологічної науки - нейропсихології.

Петро Якович Гальперін (1902-1988) розглядав психічні процеси (від сприйняття до мислення включно) як орієнтовну діяльність суб'єкта в проблемних ситуаціях. Він висунув концепцію поетапного формування розумових дій (образів, понять). Практична реалізація цієї концепції дозволяє істотно підвищити ефективність навчання.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук