Розвиток вітчизняної психології

Значний внесок у розвиток психології XX ст. внесли вітчизняні вчені Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, А. Р. Лурія, П. Я. Гальперін.

Лев Семенович Виготський (1896-1934) заклав основи культурно-історичної концепції психічного розвитку, коли розвиток психічних функцій людини відбувається вході освоєння індивідом цінностей культури. Психічні функції, дані природою, перетворюються у функції вищого рівня - культурні (наприклад, механічна пам'ять стає логічної). Виготський ввів поняття про вищих психічних функціях (мислення в поняттях, розумна мова, логічна пам'ять, довільна увага) як специфічно людської, соціально-обумовленій формі психіки. Вищі психічні функції спочатку існують як форми зовнішньої діяльності і лише пізніше - як повністю внутрішній (интрапсихический) процес. Розвиваються вищі психічні функції в процесі навчання, тобто спільної діяльності дитини і дорослого. Вирішальний фактор психічного розвитку людини - навчання: "Один крок у навчанні означає сто кроків у розвитку".

Серед висунутих Виготським ідей особливу популярність придбало положення про зоні найближчого розвитку: тільки те навчання для дитини є ефективним, яке забігає вперед розвитку, як би тягне його за собою, виявляючи можливості дитини вирішити за участю педагога ті завдання, з якими він самостійно впоратися не може . Виготський обгрунтував, що розвиток відбувається тільки в процесі реального виконання дитиною діяльності. На кожному етапі вікового розвитку існує своя провідна діяльність, яка забезпечує головний зміст розвитку психіки й особистості дитини. Кожна психічна функція дитини має свій оптимальний сенсезівний період, коли її розвиток відбувається найбільш легко, швидко і успішно.

Леонтьєв Олексій Миколайович (1903-1979) провів цикл експериментальних досліджень, що розкривають механізм формування вищих психічних функцій як процес "вращіванія" (інтеріоризації) вищих форм гарматно-знакових дій в суб'єктивні структури психіки людини. Леонтьєв висунув загальнопсихологічну концепцію діяльності, яка є одним з впливових напрямків у вітчизняній і світовій психології. Він провів аналіз розвитку психіки в філо- і онтогенезі, розкрив механізм походження свідомості і його ролі в регуляції діяльності людини. На основі запропонованої Леонтьєвим схеми структури діяльності (діяльність - * дія - * операція - * психофізіологічні функції), співвіднесені зі структурою мотиваційної сфери (мотив - * мета - * умова), вивчалися психічні функції (сприйняття, пам'ять, мислення, увагу), аналізувалося свідомість людини (виділення значення, сенсу і "чуттєвої тканини" в якості головних його компонентів) і особистість (трактування її базової структури як ієрархії мотиваційно-смислових утворень).

Олександр Романович Лурія (1902-1977) особливу увагу приділяв проблемам мозкової локалізації вищих психічних функцій та їх порушень. Він з'явився одним з творців нової області психологічної науки - нейропсихології.

Петро Якович Гальперін (1902-1988) розглядав психічні процеси (від сприйняття до мислення включно) як орієнтовну діяльність суб'єкта в проблемних ситуаціях. Він висунув концепцію поетапного формування розумових дій (образів, понять). Практична реалізація цієї концепції дозволяє істотно підвищити ефективність навчання.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >