ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

Структура особистості

Особистість людини - соціальне за своєю природою, відносно стійке і прижиттєво виникає психологічну освіту. Особистість - це активно освоює і цілеспрямовано перетворює природу, суспільство і самого себе людина, що володіє унікальним, динамічним співвідношенням просторово-часових орієнтації, потребностно-вольових переживань, змістовних спрямованостей, рівнів освоєння і форм реалізації діяльності, яка забезпечує свободу самовизначення у вчинках і міру відповідальності за їх наслідки перед природою.

Особистість характеризується п'ятьма потенціалами: пізнавальним, ціннісним, творчим, комунікативним і художнім.

Гносеологічний (пізнавальний) потенціал визначається обсягом і якістю інформації, що складається зі знань про зовнішній світ (природному і соціальному) і самопізнання, якою володіє особистість. Цей потенціал включає в себе психологічні якості, з якими пов'язана пізнавальна діяльність людини.

Аксіологічний (ціннісний) потенціал особистості визначається придбаної нею в процесі соціалізації системою ціннісних орієнтацій в моральної, політичної, релігійної, естетичної сферах, тобто її ідеалами, життєвими цілями, переконаннями і прагненнями.

Творчий потенціал особистості визначається отриманими нею і самостійно виробленими вміннями та навичками, здібностями і мірою їх реалізації в тій чи іншій сфері праці, соціально-організаторської та критичної діяльності.

Комунікативний потенціал особистості визначається мірою і формами її товариськості, характером і міцністю контактів, встановлюваних нею з іншими людьми. За своїм змістом міжособистісне спілкування виражається в системі соціальних ролей.

Художній потенціал особистості визначається рівнем, змістом, інтенсивністю її художніх потреб і тим, як вона їх задовольняє. Художня активність особистості розгортається і в творчості, і в "споживанні" творів мистецтва.

Таким чином, особистість визначається не своїм характером, темпераментом та фізичними якостями і т.п., а тим, що і як вона знає; що і як цінує; що і як творить; з ким і як спілкується; які її художні потреби і як вона їх задовольняє, а головне - яка її міра відповідальності за свої вчинки, рішення, долю.

Розглянемо деякі концепції структури особистості.

* Першим питання про структуру особистості поставив В. Н. Мясищев. Він трактував особистість як систему відносин. У його концепції ставлення особистості - активна, свідома, інтегральна, виборча, заснована на досвіді зв'язок особистості з різними сторонами дійсності. Ставлення особистості має свою структуру і включає три компоненти:

  • 1) емоційний, формує ставлення особистості до об'єктів середовища, людям і самому собі. Досягається за допомогою прихильності, любові, симпатії і протилежних почуттів: неприязні, ворожнечі, антипатії;
  • 2) пізнавальний {оцінний). Він сприяє сприйняттю й оцінці (усвідомлення, розуміння, пояснення) об'єктів середовища, людей і самого себе. Проявляється в прийнятих особистістю моральних ідеалах;
  • 3) поведінковий (конатівний), сприяючий здійсненню вибору стратегій і тактик поведінки особистості стосовно значущим (цінним) для неї об'єктам середовища, людям і самому собі. Виражається за допомогою потреб, оскільки потреба вказує на свій предмет, дає непряму вказівку на спосіб досягнення цього предмета.

* Згідно з уявленнями В. С. Мерліна, динамічна структура особистості складається з наступних систем:

  • 1. Система індивідуальних властивостей організму: біохімічних, загальносоматичних, властивостей нервової системи (нейродинамічні).
  • 2. Система індивідуальних психічних властивостей: психодинамічних (властивості темпераменту), психічних властивостей особистості.
  • 3. Система соціально-психологічних індивідуальних властивостей. Соціальних ролей, виконуваних в групі і колективі, і соціальних ролей, виконуваних в соціально-історичних спільнотах.

* За К. К. Платонову структура особистості складається з чотирьох підструктур:

  • 1. Підструктура спрямованості відносин особистості: проявляється у вигляді моральних рис, формується шляхом виховання, отже, соціально обумовлена. Спрямованість проявляється через такі форми: бажання, інтереси, схильності, прагнення, ідеали, переконання, світогляд, характер. Параметри цієї підструктури розглядаються на соціально-психологічному рівні.
  • 2. Підструктура досвіду (знання, вміння, навички), придбаного шляхом навчання. Закріплення цих властивостей в ході навчання робить їх типовими, а значить, властивостями особистості. Параметри даної підструктури розглядаються на психолого-педагогічному рівні.
  • 3. Підструктура індивідуальних особливостей психічних процесів. Індивідуальні особливості сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, мовлення, індивідуальні здібності, задатки і таланти залежать як від біологічних, спадкових факторів, так і можуть розвиватися у процесі діяльності, тренування. Формування індивідуальних особливостей психічних процесів здійснюється шляхом вправи. Параметри цієї підструктури розглядаються на індивідуально-психологічному рівні.
  • 4. Підструктура біопсихічних властивостей. У неї входять статеві і вікові властивості особистості, тип нервової системи, темперамент, психосоциотип. Ці властивості більше залежать від фізіологічних особливостей мозку.

С. Л. Рубен штейн розрізняв в особистості спрямованість, здібності, темперамент, характер, самосвідомість. А. Н. Леонтьєв вважав, що особистість - це соціальна сутність людини, і тому темперамент, характер, здібності і знання людини не входять до складу особистості в якості її підструктур; вони лише умови формування цього утворення, соціального за своєю сутністю. Спрямованість і воля належать особистості, бо як вольовий вчинок неможливо розглядати поза ієрархією мотивів, так і спрямованість є безпосереднє вираження мотиваційних структур, тобто ядра особистості.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >