Зміни в джерельній базі

Вивчення історичного минулого, постановка і рішення нових дослідницьких проблем неможливі без включення в науковий обіг нових джерел. З ініціативи партійного керівництва в 1986-1987 рр. у відкрите зберігання перевели велику кількість архівних справ, забезпечуючи доступ до них істориків. Однак Головне архівне управління СРСР, яким керував Ф. М. Ваганов, рішучий захисник принципу партійності і класовості в архівній справі, перешкоджав бажанням наукової громадськості широко ознайомитися з архівними фондами. У другій половині 1980-х рр. громадськість обговорювала підготовлений Головним архівним управлінням СРСР проект закону про архіви. Особливо активно з цього питання виступали історики і архівісти, працювали в МГІЛІ. Складений за їх участю альтернативний офіційному проект закону про архівну справу і архівах передбачав перегляд традиційних форм і методів комплектування архівного фонду, розширення доступу дослідників до історичних джерел на основі суворого дотримання архівного законодавства. Незважаючи на те, що до розпаду СРСР не вдалося прийняти новий закон про архівну справу, з кінця 1980-х рр. почалася широка публікація джерел з основних проблем вітчизняної історії. Для публікації документів з новітньої історії Росії в 1989-1991 рр. видавався журнал "Известия ЦК КПРС".

Радикалізація громадської думки змусила владу вжити заходів щодо розсекречення документів і їх публікації. У березні 1987 року в ЦГАОР СРСР [1] ) було передано у відкрите зберігання, а з 1989 р виділені в спеціальне сховище колекції білогвардійських і білоемігрантських фондів - документи Російського закордонного історичного архіву в Празі, що надійшли в ЦГАОР ще в 1946 р побачили світ мемуари учасників подій революції та громадянської війни, які боролися але обидві сторони барикад. Публікувалися серійні видання, що виходили за кордоном: "Революція і громадянська війна в описах білогвардійців", "Росія в мемуарах дипломатів", "Архів російської революції", "Біле справу", "Архів Троцького: Комуністична опозиція в СРСР 1923-1927 рр." , а також численні тематичні збірники документів. З 1991 р в Ленінграді виходив історико-документальний альманах "Русское минуле". Вперше почали публікуватися спогади діючих політиків.

В роки "перебудови" відбувалося оновлення джерельної бази з історії Росії кінця XIX - початку XX ст. Публікувалися документи про діяльність вищих органів державної влади царської Росії, спогади державних і політичних діячів того часу, документи політичних партій дореволюційній Росії. Великим попитом користувалися документи, а також свідчення очевидців останніх років життя і трагічну загибель династії Романових. Розширення джерельної бази, введення в науковий обіг раніше недоступних матеріалів сприяло розвитку історичних досліджень, істотної зміни їх проблематики.

  • [1] 1 ЦГАОР СРСР - Центральний державний архів Жовтневої революції, вищих органів державної влади і органів державного управління СРСР
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >