Навігація
Головна
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Релігієзнавство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Християнська теологія про гріх

Християнська теологія вважає страждання розплатою за гріхи. Чи повинна людина страждати? Нс є ідеалом людського життя таке існування, в якому відсутні переживання, втрати? Християнська свідомість вважає, що страждання - неодмінний супутник людського життя. Саме через страждання можна домогтися спокути. Співчуття в цьому контексті виявляється універсальним, оскільки любов до ближнього постійно викликає жалість і співчуття. А. Шопенгауер вважав, що саме співчуття дозволяє подолати егоїзм, тому воно є підстава моралі. О. Шпенглер розглядав страждання як критерій і зміст справжньої духовності. Ф. Ніцше оцінював його як велич душі.

Феномен страждання широко осмислювався і в російської релігійної філософії. "Стражданням в сенсі об'єктивному або логічному називається визначення чого-небудь іншим, - писав В. С. Соловйов, - для нього зовнішнім; цьому з боку суб'єктивної або психічної відповідає взагалі неприємне і хворобливе відчуття якого б то не було роду" [1] . В. С. Соловйов критикував точку зору Шопенгауера, який звів до співчуття всю моральність. Висловлюючи позицію Е. Гартмана (1842-1906), який вважав, що будь-яке дійсне буття по суті своїй є страждання і лихо. В. С. Соловйов підкреслював: "Отже, в цій системі страждання і відчай окремої особини знімаються в страждання і відчаю всього сущого, приватне, одиничне самогубство замінюється самогубством загальним, колективним ..." [2]

Як показав Бердяєв, ставлення християнства до страждання двояко і парадоксально. Тільки воно приймає страждання і має до кінця мужнє ставлення до страждання. Християнство вчить не боятися страждання, бо страждали й сам Бог, і Син Божий. Всі інші вчення, як вважав Бердяєв, бояться страждання і біжать від нього.

Стоїцизм і буддизм - високі типи нехристиянських моральних навчань - бояться страждання і вчать, як уникнути його, як стати до нього нечутливим і досягти безпристрасності. Буддизм визнає співчуття, бо воно може бути лише способом позбавлення від муки буття; любов же стверджує буття, і, отже, борошно, любов примножує скорботу і страждання. Для буддизму, як вважав Бердяєв, існує, по суті справи, тільки фізичне, а не моральне зло. Так і повинно бути при запереченні свободи. Зло є біль, страждання.

Християнство має мужність прийняти біль і страждання. Буддизм цього мужності не має і тому відмовляється від буття, біжить в небуття. Буддизм не знає, як життя може бути нестерпним при прийнятті страждання, не знає таємниці хреста. Буддизм є по-своєму велике вчення про спасіння від мук і страждань без Спасителя. Це є порятунок через знання тієї істини, що буття є страждання. І Конфуцій, і Будда, і все мудреці світу шукали спокою для людини, свободи від страждання і муки.

  • [1] Соловйов В. С. Соч .: в 2 т. Т. 1. С. 81.
  • [2] Соловйов В. С. Соч .: в 2 т. Т. 1. С. 100.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук