РОЗДІЛ II. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ЛОБІЗМУ

ТЕОРІЯ ЛОБІЗМУ: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І КОНЦЕПЦІЇ

В результаті вивчення матеріалу даного розділу студент повинен:

знати

• основні традиції визначення лобізму;

вміти

• • виділяти основні типи лобізму і технології лобіювання;
• • оцінювати і розкривати в аналітичних матеріалах проблеми лобістських відносин;

володіти

• базовими знаннями для проведення лобістських кампаній в органах державної влади.

Групи інтересів і лобізм

Лобізм - один із значущих механізмів взаємозв'язку суспільства і держави. Граничним підставою для виникнення лобістського відносини є наявність у структурі суспільства соціально оформлених інтересів. Останнє передбачає наявність в структурі громадянського суспільства груп інтересів, тобто груп, що мають один або кілька інтересів і висувають вимоги до інших груп для реалізації цих інтересів. Відповідно групи інтересів, які просувають свої інтереси через структури держави, виступають як групи тиску, набувають політичного характеру (Д. Трумен). У більшості випадків конкуренція груп тиску проявляється як конкуренція еліт.

Характер конкуренції груп інтересів, що протікає найчастіше в інституціоналізованої формі, за вплив на структури влади змістовно визначає, в свою чергу, характер представництва інтересів і в цілому характер режиму. При цьому конкуренція груп інтересів, конкуренція еліт па виборах - лише один (часто не основний і не ефективний) із способів представництва інтересів. Найбільш ефективним способом представництва інтересів, особливо в умовах технологізації політики, поступово стає їх функціональне представництво, перш за все через структури виконавчої влади. Одним з механізмів функціонального представництва інтересів, впливу на органи влади і є лобізм.

У XVI ст. в Англії словом lobby (кулуари) позначалася майданчик, призначена в монастирі для прогулянок. Століття по тому "lobby" стали називати коридор, в який виходили члени англійського парламенту для прогулянок або голосування. Трохи пізніше лобістами стали називати осіб, які вмовляли членів парламенту проголосувати тим чи іншим чином за законопроект. У США до лобістської діяльності стали відносити і діяльність з купівлі голосів конгресменів. І саме тут в першій половині XIX ст. відбувається політизація поняття.

Таким чином, вже з самого початку лобізм як політичне явище мав як мінімум відтінок чогось закритого, таємного, закулісного, зв'язувався з вигодою і для того, хто лобіює, і для того, чиї рішення лобіюються. Нарешті, лобістська діяльність завжди була пов'язана з діяльністю, спрямованою на представників органів влади. Сьогодні в Росії всі ці відтінки сенсу присутні в повсякденній свідомості повною мірою. Негативізму в сприйнятті лобізму додає і загальне негативне сприйняття таких понять, як "політика", "чиновник". Не випадково пропозиції врегулювати діяльність лобістів іноді сприймаються як бажання легалізувати організовану злочинність. При цьому сьогодні масову свідомість в Росії не є винятком в негативному ставленні до лобізму. В Італії, Франції, інших країнах лобізм сприймається як щось нечисте і нечесне. Однак це не заважає цим країнам мати законодавство, яке регулює ті чи інші аспекти лобістської діяльності.