Навігація
Головна
 
Головна arrow Педагогіка arrow Історія педагогіки та освіти
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

РОЗДІЛ I. ВИХОВАННЯ, НАВЧАННЯ І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В КРАЇНАХ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ В III ТИС. ДО Н.Е. - ПОЧАТКУ I ТИС. Н.Е.

ВИХОВАННЯ, НАВЧАННЯ І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В КРАЇНАХ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ У III ТИС. ДО Н.Е. - I В. Н.Е.

В результаті освоєння матеріалу глави і його самостійного осмислення студент зможе:

  • знати
  • - Основні напрямки розвитку сімейного і суспільного виховання в різних регіонах Стародавнього Сходу;
  • - Провідних представників наукової і педагогічної думки Сходу періоду Стародавнього світу;
  • - Особливості станово-сімейного виховання в рамках культурних традицій Сходу періоду Стародавнього світу;
  • - Основні типи та форми навчальних закладів в країнах Стародавнього Сходу;
  • вміти
  • - Пояснювати причини еволюції виховного ідеалу в країнах і регіонів Стародавнього Сходу;
  • - Встановлювати взаємовплив традицій навчання в різних цивілізаціях Сходу;
  • - Працювати з історичними джерелами педагогічного характеру, найбільш яскраво відображають погляди на виховання конкретного регіону;
  • - Аналізувати етичні і педагогічні погляди представників культури країн Сходу в період Стародавнього світу;
  • володіти
  • - Навичками порівняльно-історичного аналізу підходів до виховання і навчання різних країн Стародавнього Сходу;
  • - Системою знань про своєрідність розвитку наукових знань і духовної культури цивілізацій Сходу в найдавніший період.

Зародження організованих форм виховання в умовах формування і розвитку найдавніших цивілізацій

Поява виховання і освіти як особливих форм людської діяльності відноситься до епохи найдавніших цивілізацій Близького та Далекого Сходу, становлення яких прийнято відносити до V тис. До н.е. В умовах зміни життя людей поступово почали складатися нові форми виховання дітей при збереженні старих. Елементи цього процесу в сучасних умовах можна виявити в матеріалах етнографічних досліджень.

У найдавніших державах виховання і навчання дітей здійснювалося переважно в сім'ях. Про важливу роль сім'ї у вихованні говорилося в таких документах найдавніших держав Сходу, як Закони царя Вавилона Хаммурапі (1792-1750 до н.е.), книга притч іудейського царя Соломона (965- 928 до н.е.), індійська Бхагавадгита (середина I тис. до н.е.) і ін. Поступово разом із зародженням державних структур з метою підготовки, умовно кажучи, інтелектуальної еліти - чиновників, жерців, полководців - почав складатися і особливий соціальний інститут - школа.

Школа і виховання в умовах найдавніших цивілізацій Близького і Далекого Сходу розвивалися під впливом різних економічних, соціальних, культурних, етнічних, географічних та інших факторів. Хоча хронологічно ці цивілізації не збігалися, проте, їм були властиві подібні риси, в тому числі в сфері виховання і навчання. Ця спільність була наслідком того, що виникнення шкіл доводилося на перехідну епоху від родових общин до зародження державності. Типовість явища підтверджується тим, що стародавні цивілізації, незважаючи на те що вони виникали й існували ізольовано одна від одної, мали багато спільного в шляхах економічного і соціального розвитку, в тому числі в сфері виховання і освіти. Підтвердженням типовості цього явища може служити наступна історія народів Центральної та Південної Америки: в III-II тис. До н.е. при відсутності зв'язків з рештою світу у них склалися форми навчання і виховання, подібні з досвідом найдавніших цивілізацій Близького і Далекого Сходу.

Відділення розумової праці від фізичної, що почалося вже під кінець первісної історії, поступово викликало до життя поява особливої професії - вчитель. Школа і виховання в найдавніших державах Близького і Далекого Сходу відображали у своєму розвитку еволюцію культурних, моральних, ідеологічних цінностей. Людська особистість готувалася до виконання традиційних соціальних обов'язків і заняття певного заздалегідь місця в суспільстві.

Головними осередками навчання і виховання в найдавніших державах Сходу були сім'я, храми і держава. Сім'я, проте, була не в змозі дати дітям навіть мінімальну освітню підготовку - навчити письму, читанню, рахунку. Це стало головним завданням шкіл.

Зміст навчання в школах була вкрай обмеженою, тому що дітей готували до виконання чітко визначених функцій. До I тис. До н.е. розвиток ремесел, торгівлі, поступове ускладнення характеру праці, зростання міського населення сприяли розширенню кола людей, яким стало необхідно шкільне навчання. Крім дітей родової знаті і служителів культу, учнями шкіл ставали вже і діти заможних ремісників і торговців, проте абсолютна більшість населення обходилося і раніше лише сімейним вихованням своїх дітей, без елементів власне освіти.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук