Вимірювання сукупних витрат праці

При переході до аналізу витрат праці від рівня підприємств до більш високим ієрархічним східцях (вид діяльності, галузь, економіка, країни, регіон) виникає необхідність в інтеграції різних джерел інформації для визначення сукупних витрат праці.

У радянській статистиці головним показником, що характеризує наявність трудових ресурсів і використовувалися для характеристики їх розподілу по галузях і сферах економіки, був показник середньої облікової чисельності. Це пояснювалося тим обставиною, що кожен зайнятий мав єдину роботу, неповна зайнятість була вкрай незначною. В умовах ринкової економіки, як було показано в параграфі 3.2, істотно зросла чисельність зайнятих на двох і більше місцях роботи, частково зайнятих, а також зайнятих виробництвом товарів і послуг на некорпоративних підприємствах, що належать домашнім господарствам.

У Керівництві по вимірюванню продуктивності праці на рівні галузі і агрегированном рівні, підготовленому Організацією економічного співробітництва і розвитку - ОЕСР (Париж, 2001 рік), рекомендується для вимірювання витрат праці використовувати фактичну кількість відпрацьованих годин і кількість зайнятих в еквіваленті повної зайнятості, а не чисельність зайнятих осіб.

Визначення числа зайнятих виявляє змін у витратах праці, обумовлених використанням працівників на умовах неповного робочого дня; зміною тривалості робочого дня; наявністю працівників, які працюють на декількох робочих місцях, а також роллю самостійно зайнятих осіб.

Таким чином, більш прийнятними стають показники сукупних витрат праці, розрахунок яких базується на кількості робочих місць і відпрацьованому часу всіма категоріями працюючих на всіх видах робіт як у формальному, так і неформальному секторах економіки.

З 2003 р розрахунки сукупних витрат праці здійснюються усіма територіальними органами Росстату [1] . Це дає можливість на основі забезпечення повноти обліку витрат праці розраховувати показники ефективності використання праці.

Відповідно до положень СНР оцінка витрат праці по виробництву товарів і послуг для всіх видів робіт здійснюється за трьома основними показниками:

  • • кількості робочих місць;
  • • загальної кількості відпрацьованих годин;
  • • еквіваленту зайнятості.

Загальна кількість робочих місць обчислюється шляхом підсумовування перше, друге і третє і т.д. робіт, включаючи виробництво в домашньому господарстві товарів і послуг для продажу і обміну продукції сільського, лісового господарства, мисливства, рибальства для власного використання, робочих місць іноземних громадян, які працюють на території країни (за винятком співробітників іноземних посольств).

Поняття зайнятості, певне виходячи з кількості робочих місць, відрізняється від поняття зайнятості, трактують як чисельність зайнятого населення в концепції вимірювання робочої сили.

Кількість робочих місць перевищує чисельність зайнятого населення на кількість других, третіх і т.д. місць роботи. Крім того, при обчисленні робочих місць для оцінки витрат праці діяльність кожної особи в домашньому господарстві з виробництва продукції, призначеної для власного кінцевого використання, враховується як окреме робоче місце.

Загальна кількість відпрацьованих годин на всіх видах робіт по виробництву товарів і послуг характеризує кількість фактично відпрацьованих людино-годин на всіх робочих місцях або видах робіт по виробництву товарів і послуг (включаючи виробництво продукції сільського, лісового господарства, полювання та рибальства для власного використання) на території країни (регіону). Воно обчислюється шляхом множення кількості робочих місць по кожному виду робіт на середній фактичний час роботи на одне робоче місце.

Фактично відпрацьований час включає: час роботи протягом нормального робочого часу; час, відпрацьований понад нормативної тривалості робочого часу; час, проведений на робочому місці для його обслуговування і підготовки до роботи; час простою па робочому місці не з вини працівника; час, відведений для коротких перерв в роботі для відпочинку.

Еквівалент повної зайнятості - це кількість робочих місць з розрахунку повного робочого дня. Обчислення цього показника проводиться шляхом ділення загальної кількості відпрацьованих годин на всіх видах робіт але виробництву товарів і послуг за аналізований період на середню кількість годин на робочих місцях з повним робочим днем. Середня кількість годин на робочих місцях з повним робочим днем є максимально можливий фонд робочого часу.

При 40-годинному робочому тижні за винятком законодавчо встановленого часу щорічної відпустки, що припадає на даний період, максимально можливий фонд робочого часу за рік для обчислення еквівалента повної зайнятості буде дорівнює 1920 годинам [(52 календарні тижні - 4 тижні відпустки) • 40 годин = 1920 ]. Величина максимально можливого фонду робочого часу в динаміці має залишатися незмінною, якщо законодавчі норми щодо тривалості робочого тижня та щорічної відпустки не змінюються.

Показник кількості робочих місць основної роботи, включаючи робочі місця іноземних громадян, які працюють на території країни (регіону), характеризує показник середньорічної чисельності зайнятих в економіці, який використовується в системі розрахунку балансу трудових ресурсів.

Результати експериментальних розрахунків сукупних витрат праці по Росії за 2000-2003 рр. виявили наступні співвідношення в розподілі робочих місць:

  • - Близько 80% загальної кількості робочих місць основної та додаткової роботи доводиться на організації, що мають статус юридичної особи;
  • - Приблизно 20% створені в сфері підприємницької діяльності без створення юридичної особи;
  • - Трохи більше 0,5% доводиться на фермерські господарства;
  • - 1% робочих місць зайняті іноземними громадянами.

За даними за 2003 р кількість робочих місць склало 9574 тис., Кількість відпрацьованого часу - 146 674 млн людино-годин, а кількість робочих місць в еквіваленті повної зайнятості - 76 392 тис.

У всіх федеральних округах еквівалент повної зайнятості перевищує чисельність зайнятих в економіці, це перевищення становить від 14,1 (Північно-Західний федеральний округ) до 27,9% (Сибірський федеральний округ).

В цілому по Російської Федерації еквівалент повної зайнятості перевищує чисельність зайнятих в економіці на 19,4% (табл. 3.35).

Таблиця 3.35

Співвідношення еквівалента повної зайнятості і чисельності зайнятих

Федеральний округ

Чисельність зайнятих в економіці, тис. Осіб

Еквівалент повної зайнятості, тис. Умовних працівників

Співвідношення показників (гр. 3: гр. 2)

1

2

3

4

центральний

18 876,3

21 616,2

1,145

Північно-Західний

6974,5

7955,0

1,141

південний

8906,2

10 362,5

1,164

Приволзький

14 396,7

17 830,8

1,239

Уральський

5948,2

7342,9

1,235

Сибірський

8971,5

11471,6

1,279

Далекосхідний

3201,5

3745,1

1,170

В цілому по Російської Федерації

67 274,7

80 324,2

1,194

В даний час статистична практика спирається на індекси продуктивності праці, за допомогою яких вивчається її динаміка. Надалі будуть розглянуті ті показники результатів виробництва, які доцільно використовувати при розрахунках індексів продуктивності праці.

Як вже було сказано вище, на рівні галузі та макрорівні для вивчення динаміки продуктивності праці рекомендується використовувати показники сукупних витрат праці, тобто фактична кількість відпрацьованих годин і кількість зайнятих в еквіваленті повної зайнятості.

Продуктивність праці є показник співвідношення обсягу виробництва і витрат праці:

Запис це формули свідчить про наявність різних варіантів обчислення продуктивності праці, а отже, і показників її динаміки. По-перше, під обсягом виробництва можна розуміти обсяг випуску або валову додану вартість. По-друге, витрати праці можна виміряти фактичною кількістю відпрацьованих годин і чисельністю умовних працівників (в еквіваленті повної зайнятості).

Середня годинна продуктивність праці визначається співвідношенням фактичного обсягу виробництва до фактично відпрацьованим годинах.

Індекс годинної продуктивності праці буде обчислюватися як відношення індексу фізичного обсягу виробництва до індексу фактичних витрат праці.

Зростання продуктивності праці буде забезпечений при випереджаючому зростанні обсягу виробництва по відношенню до зростання витрат праці.

Середня річна продуктивність праці визначається відношенням фактичного обсягу виробництва до чисельності працівників в еквіваленті повної зайнятості.

Індекс річної продуктивності праці буде розраховуватися зі співвідношення індексу фізичного обсягу виробництва та індексу чисельності умовних працівників (еквівалента повної зайнятості).

***

Основні показники статистики ринку праці і трудових ресурсів

напрямки вивчення

показники

Економічна активність населення

  • • Чисельність економічно активного населення і його структура по регіонах, окремих соціально-демографічними групами.
  • • Рівень економічної активності населення, в тому числі за статтю, віком, рівнем освіти, галузевої приналежності та ін.
  • • Чисельність економічно неактивного населення.
  • • Структура економічно неактивного населення (з виділенням групи населення в працездатному віці) за статтю, віком, причинами економічної неактивності, виду зайнятості на останньому місці роботи, тривалості незайнятості тощо

Зайнятість і безробіття

зайнятість

  • • Чисельність зайнятих і їх динаміка.
  • • Структура зайнятого населення але різними ознаками.
  • • Рівень зайнятості, в тому числі за статтю, віком, видами економічної діяльності, формами власності підприємств, регіонах.
  • • Чисельність зайнятих на додатковій роботі.
  • • Тимчасові витрати на додаткову зайнятість.
  • • Чисельність зайнятих неповний робочий день, в тому числі по галузях і формам власності підприємств.
  • • Чисельність працювали неповний робочий день, в тому числі з наступних підстав.
  • • Чисельність працівників, які перебували у відпустках за власним бажанням і за ініціативою адміністрації.
  • • Тривалість відпусток за власним бажанням і адміністративних відпусток за все і в розрахунку на одного працівника

безробіття

  • • Чисельність, склад і структура безробітних за статтю, віком, освітою, останнім місцем роботи, галузі, формам власності підприємств та ін.
  • • Чисельність і структура безробітних, зареєстрованих в службах зайнятості.
  • • Рівень безробіття: за методологією МОП, зареєстрованої безробіттю, в тому числі по групах населення.
  • • Середня тривалість пошуку роботи.
  • • Розподіл безробітних за тривалістю пошуку роботи.
  • • Коефіцієнти напруженості на ринку праці

Працевлаштування населення

  • • Чисельність і структура звернулися до служби зайнятості.
  • • Частка працевлаштованих в числі звернулися.
  • • Рівень працевлаштування, в тому числі по групах безробітних.

Чисельність працівників та використання робочого часу

чисельність працівників

  • • Показники чисельності працівників: облікова, явочна, число фактично працювали.
  • • Середня спискова чисельність, середня чисельність працівників.
  • • Структура чисельності працівників за статтю, віком, рівнем освіти, категоріям, галузям, регіонам, формам власності підприємств.
  • • Показники руху чисельності працівників.
  • • Чисельність, склад і з труктура трудових мігрантів

Використання робочого часу

  • • Фонди робочого часу і їх склад.
  • • Розмір і структура відпрацьованого і невідпрацьованого часу в людино-днях і людино-годинах.
  • • Коефіцієнти використання фондів робочого часу.
  • • Показники робочого часу: середня фактична тривалість робочого дня, робочого тижня і робочого періоду.
  • • Коефіцієнти використання робочого часу.
  • • Розподіл зайнятих за тривалістю робочого тижня (в годинах) за видами економічної діяльності та форм власності підприємств

трудові конфлікти

  • • Число підприємств, залучених до трудові конфлікти, в тому числі по галузях.
  • • Чисельність працівників, які беруть участь в трудових конфліктах, в тому числі за видами трудових конфліктів.
  • • Втрати робочого часу внаслідок трудових конфліктів.
  • • Чисельність зайнятих в несприятливих і шкідливих умовах на 1000 чоловік працюючих.
  • • Розподіл чисельності працівників, зайнятих у шкідливих умовах праці за статтю, формам власності підприємств, регіонах.
  • • Коефіцієнт частоти виробничого травматизму, в тому числі за окремими групами працюючих.
  • • Коефіцієнт тяжкості виробничого травматизму, в тому числі за окремими видами економічної діяльності.
  • • Чисельність хворих з вперше встановленим професійним захворюванням (всього і на 10 000 працюючих)

  • [1] Горбачова Т. М. Методологія і практика статистичного вимірювання трудових витрат на всіх видах робіт в концепції системи національних рахунків / Т. М. Горбачова, З. Л. Рижикова, Е. М. Кухтіна // Питання статистики. - 2005. - № 7. - С. 27.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >