Розширювальна концепція національного багатства: проблеми статистики природного і людського капіталу

Прагнення до підвищення добробуту і якості життя людей, а також до сталого розвитку в усьому світі вивело на передній план серед факторів виробництва людини з його знаннями і вміннями. Людина розглядається як найважливіший фактор виробництва і економічного зростання. Таким чином, нове з'єднання отримали три фактори виробництва, виділені А. Смітом: капітал, земля і праця.

За новою розширювальної концепції крім традиційних для вітчизняної статистики елементів національне багатство включає також природні та людські ресурси. Однак в більшості країн як і раніше до національного багатства відносять основний і оборотний капітал і домашнє майно населення.

В узагальненому вигляді людський капітал - це сукупність властивостей людини, які він набуває протягом життя (здоров'я, знання, професійні якості і т.д.) і використання яких сприяє виробничому процесу. У СНС до економічних активів висуваються певні вимоги: можливість встановлення права власності на активи і здатність приносити економічну вигоду. Людський капітал не в повній мірі задовольняє цим вимогам.

Формування людини починається в родині і триває все його життя. На певному етапі до цього процесу в різних формах підключається держава, наприклад, на стадії отримання освіти або забезпечення охорони здоров'я. У ньому можуть брати участь і роботодавці, наприклад, в процесі підвищення кваліфікації працівників. Таким чином, джерел формування капіталу безліч, а його власником і носієм є сама людина. Крім того, економічні вигоди, які потенційно можуть принести витрати, вироблені на формування людського капіталу, мають невизначений тимчасовий лаг.

До природних ресурсів (природного капіталу) відносять поновлювані і непоновлювані дари природи: землю, воду, корисні копалини, дикий рослинний і тваринний світ, повітря, природні види енергії. Природні ресурси, на які можуть бути пред'явлені права власності і які можуть служити джерелом отримання економічних вигод, в класифікації елементів національного багатства (див. Рис. 5.1) відносяться до матеріальних невироблених активів. Природні ресурси поділяються на культивовані і некультивованих.

В рамках понять СНС земля - це матеріальний Невироблені актив, що складається з земної грунту і прилеглих до нього або перебувають на ньому водойм, включаючи ті його ділянки, які зайняті будь-якими будівлями.

Багатства надр - це виявлення запаси різних корисних копалин, розташованих як на поверхні землі, так і в ній самій, використання яких економічно доцільно при поточному рівні технологічного розвитку та відносних цін.

Невиращіваемие (природні) біологічні ресурси рослинного і тваринного світу - це дика флора та фауна, тобто дикі рослини і тварини, що дають рослинні і тваринні плоди без участі людини, на які в подальшому встановлюються права власності.

Водні ресурси - це придатні для використання в національній економіці запаси вод суші, що знаходяться на її поверхні і під землею (підземні води).

Зміна змісту поняття національного багатства має внести значні корективи в систему макроекономічних показників, які формуються за принципами національного рахівництва. Проблема включення природного капіталу до складу національного багатства, як і у випадку з людським капіталом, пов'язана з труднощами оцінки його поточної вартості.

Розрахунок величини людського капіталу, задіяної в економіці, ускладнений проблемами розробки ідентифікаційних ознак та класифікації елементів, що відносяться до людського капіталу, його вартісної оцінки. Використовувані статистичні показники дають лише непряму характеристику розвитку освіти і охорони здоров'я і не дозволяють виділити витрати на людський розвиток, тим більше кількісно охарактеризувати якісні особливості формування людського капіталу.

До природного капіталу не може бути застосований витратний метод оцінки вартості, так як для відтворення цього багатства людина не витрачає нічого. Чи не ефективний також метод ринкових цін, так як в більшості випадків оцінюється елемент не має аналогів для порівняння. Найчастіше при спробах вирішення цієї проблеми згадується рентна оцінка вартості, яка заснована на обчисленні величини економічної вигоди, яку можна буде отримати від володіння або використання того чи іншого виду природного капіталу в майбутньому (метод капіталізації доходу).

У різний час різними організаціями пропонувалися варіанти оцінки природного капіталу. Найбільший інтерес представляють експериментальні розрахунки, проведені авторитетним органом, - Світовим банком. Ідея, покладена в основу розрахунків Всесвітнього банку, полягає в тому, щоб встановити єдині терміни циклу відтворення всіх елементів національного багатства для забезпечення порівнянності порівнюваних оцінок. При цьому передбачається, що всі елементи національного багатства функціонують 25 років, і списання їх вартості здійснюється лінійним способом по 4% щорічно. Величина в 25 років обрана умовно, вона є середньою, так як окремі види природних і людських ресурсів функціонують більше або менше цього періоду. Оцінювати природні ресурси передбачалося за розміром ренти за їх використання і цінами світового ринку на одержувану з них продукцію. Грунтуючись на цьому, були проведені експериментальні розрахунки за оцінкою обсягу, складу і структури національного багатства ряду країн. Однак не всі елементи природного капіталу потрапили в оціночні розрахунки. Так, з поля зору випали рибні ресурси в відкритих природних водоймах, тому що виявилося складним визначити їх кількість.

У розглянутий Світовим банком перелік країн не увійшли країни СНД, що пояснюється браком вихідних для аналізу даних. Вітчизняними фахівцями були виконані експериментальні розрахунки за методикою, розробленою Світовим банком, які відкривають нові перспективи економіко-статистичного аналізу національного багатства. За їх результатами на душу населення Росії припадає в середньому 160 тис. Дол. США природних ресурсів, які за видами ресурсів розподіляються наступним чином: земля - 15%, ліси - 15%, охоронювані території - 5%, корисні копалини - 65%. Для порівняння наведемо дані по інших країнах: в Канаді на душу населення припадає 37,0 тис. Дол. США природних ресурсів, в США -16,0, у Франції - 8,0, у Великобританії - 5,0, в Німеччині - 4 , 0, в Італії - 3,4 ^[1] .

Фахівці Інституту економіки РАН підготували і опублікували результати попередніх розрахунків показників національного багатства в розрізі видів капіталу для країн СНД та світу, які, на їхню думку, більш коректні, ніж показники, опубліковані Світовим банком (табл. 5.12) ^[2] .

Таблиця 5.12

Національне багатство світу на початок XXI ст. (ППС в дол. США)

Примітка. Детальніше про ППС - см. В параграфі 9.2.

Ці розрахунки грунтувалися на тому, що вартість людського капіталу можна оцінити виходячи з сукупних витрат на здоров'я, поліпшення житлових умов, освіту і кваліфікацію та інших витрат, спрямованих на підвищення рівня і поліпшення якості життя населення.

Розподіл національного багатства за видами капіталу, представлене в табл. 5.12, дозволяє виявити роль людського, природного і відтворюється капіталу в формуванні загального обсягу національного багатства і його накопиченні. Крім того, підхід, запропонований вченими РАН, використовує загальні для всіх країн принципи оцінки всіх різновидів елементів національного багатства, що робить можливим виділення частки окремих країн у сукупному обсязі світового національного багатства. Так, загальний обсяг національного багатства Росії не так вже й великий (60 трлн дол. США). На частку Росії припадає 3/4 обсягу сукупного національного багатства країн СНД і близько 11% світового багатства ^[1] . За видами капіталу це приблизно:

• - 8% світового людського капіталу:
• - 27% світового природного капіталу;
• - 6% світового відтвореного капіталу.

Застосування розширювальної концепції вимагає нового трактування поняття національного багатства і ставить завдання теоретичного осмислення і розкриття містяться в ньому категорії. Наступним етапом стане доопрацювання запропонованої методики оцінки національного багатства, яка виключить будь-які недоліки. Необхідна трансформація методів, розроблених в теорії оцінок, до елементів національного багатства. У результаті повинна бути створена система взаємопов'язаних статистичних показників, яка має спільні методологічні принципи їх формування та здатна адекватно охарактеризувати як окремі категорії, так і масштаби всього національного багатства.

* * *

Основні показники статистики національного багатства

• [1] Особливості відтворення національного багатства на початку XXI століття / відп. ред. Л. І. Нестеров; Ін-т економіки. - М .: Наука, 2006.
• [2] Там же.
• [3] Особливості відтворення національного багатства на початку XXI століття / відп. ред. Л. І. Нестеров; Ін-т економіки. - М .: Наука, 2006.