Навігація
Головна
 
Головна arrow Інвестування arrow Інвестиції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

БАНКІВСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇ

Після вивчення матеріалів даної глави студент повинен:

знати

  • • поняття фінансового посередника;
  • • основні завдання інвестиційно-банківської системи;
  • • особливості банку як фінансового посередника;
  • • визначення інвестиційного банку та розкривати роль цих банків в економіці країни;
  • • зміст поняття інвестиції банку;
  • • визначення проектного кредитування;

вміти

  • • обґрунтовувати дію факторів, що впливають на розширення процесу глобалізації в банківській сфері;
  • • відрізняти прямі інвестиції банку від портфельних інвестицій;
  • • класифікувати боргові зобов'язання банку;
  • • розкривати і обґрунтовувати основні чинники, що визначають розмір і структуру портфеля цінних паперів банку;
  • • перераховувати ризики, пов'язані з інвестиційним кредитуванням;

володіти

  • • теоретичними підходами до обґрунтування основних вимог, що пред'являються до інвестиційного проекту;
  • • інформаційною базою для обґрунтування використання особливостей проектного кредитування при інвестуванні.

Економічна природа банківських інвестицій

Важливою функцією фінансово-кредитної системи є сприяння перерозподілу потоку капіталу між тими, у кого він знаходиться в надлишку (постачальниками капіталу або інвесторами), і тими, хто його потребує (споживачами капіталу або позичальниками).

Грошові потоки між інвесторами та позичальниками можуть перерозподілятися по двох каналах. Перший - це канал прямих інвестицій, тобто прямі грошові потоки від окремих інвесторів до окремих позичальниках в формі вкладень в акціонерний капітал з отриманням дивідендів і прибутку на інвестований капітал. Другий канал - це ринки цінних паперів, які дозволяють об'єднувати велику кількість окремих інвесторів, які вкладають кошти в цінні папери, наприклад, акції або облігації, випущені безліччю різних позичальників (емітентів).

Існує і третій канал, що формується за допомогою фінансових посередників, до яких відносяться кредитні організації (банки).

Фінансові посередники - це інститути, основна функція яких - посередництво між власниками надлишкового капіталу і споживачами капіталу.

Банки - це фінансові посередники, що формують грошові потоки інвесторів (вкладників або "постачальників капіталів") і позичальників (споживачів капіталу або "емітентів цінних паперів"),

У той же час банки займають особливе місце серед інститутів фінансового посередництва в силу специфіки своїх операцій і діючої системи державного регулювання діяльності фінансово-кредитних організацій. Значимість банківського посередництва в різних країнах може мати відчутні відмінності, але спільною є його орієнтація на рівень економічного розвитку держави.

Сучасне розуміння економічної суті банку як інституту фінансового посередництва тісно пов'язане зі специфікою його діяльності, що має свої характерні ознаки:

  • • в своїй діяльності банк оперує в основному не власними коштами (капіталом, який займає невелику питому вагу в структурі його ресурсів), а залученими або позиковими коштами. Найбільша частка ризику при здійсненні банком активних операцій (у тому числі інвестиційних) припадає саме на цю частину коштів, що вимагає від банківського менеджменту високого рівня відповідальності при ефективному їх використанні і диверсифікації ризиків;
  • • банківські продукти (послуги) носять нематеріальний характер;
  • • неможливо законодавчо закріпити авторські права за конкретним банком, що розробив новий вид банківського продукту (послуги);
  • • банк - єдина посередницька організація (на відміну від інших фінансових посередників), що реалізує в своїй діяльності повний набір ринкових грошових операцій;
  • • висока ступінь залежності банківської діяльності від стану фінансових ринків, економічного, політичного і соціального розвитку держави, що змушує менеджмент оперативно вносити корективи в поточні плани;
  • • в ефективної (прибуткової) діяльності банку зацікавлені практично всі учасники економічного процесу, в тому числі його власники, менеджмент, клієнти (кредитори і вкладники) і держава в цілому;
  • • банки (банківська система) - найбільш регульований і контрольований державою сектор економіки.

Сутність банків проявляється і через їх функції, до яких відносяться:

  • • функція акумулювання коштів (придбання у тимчасове користування грошових коштів господарюючих суб'єктів і населення);
  • • посередницька функція (посередництво в кредитах і платежах);
  • • функція випуску платіжних засобів (кредитних грошей);
  • • інвестиційна функція (вкладення коштів в цінні папери з метою отримання права на участь в управлінні діяльністю інших господарюючих суб'єктів - прямі інвестиції або з метою отримання по ним доходів у вигляді дивідендів та відсотків - портфельні інвестиції).

У зв'язку з тим, що в сучасних умовах функцію акумулювання коштів (в тому числі і для подальшого інвестування) виконують не тільки банки, а й інші організації (підприємства), їх діяльність можна об'єднати в специфічну інвестиційно-банківську систему. Економічні

Основні завдання інвестиційно-банківської системи

Мал. 4.1. Основні завдання інвестиційно-банківської системи

суб'єкти, що формують цю сферу, безпосередньо не беруть участь в процесі виробництва, тому їх називають (як уже зазначалося раніше) фінансовими посередниками. У Росії ця сфера фінансових відносин в даний час знаходиться в стадії становлення і входить в систему відносин, які формуються або регулюються державою.

Основними завданнями інвестиційно-банківської системи є акумулювання та використання коштів, що знаходяться в країні, за допомогою створення і функціонування інвестиційних інститутів (рис. 4.1).

В сучасних умовах фінансово-кредитна система економічно розвинених країн представлена сукупністю кредитних інститутів різної спрямованості і спеціалізації. Основою кредитної системи є банківська система.

Одним з напрямків діяльності банків, як уже було зазначено, є інвестиції. Поняття "інвестиційна - банківська діяльність" ( investment banking ) з'явилося в кінці XIX в. в США. Воно було пов'язане перш за все з тим, що банки стали повністю викуповувати у емітентів нові випуски цінних паперів з метою їх подальшого перепродажу від свого імені інвесторам. Прийнято вважати, що і перші класичні інвестиційні банки з'явилися на рубежі XX ст. теж в США ще задовго до прийняття закону Гласса - Стігала 1933 р розділив банки на комерційні та інвестиційні.

Історично розвиток фінансово-кредитних відносин сприяло формуванню різних моделей національних банківських систем, дві з яких вважаються основними: сегментована (англо-саксонська) іуніверсал'ная (німецька).

Сегментована модель відрізняється законодавчим поділом функцій кредитних організацій (в залежності від їх спеціалізації), наприклад на комерційні або банківські (прийом депозитів і надання кредитів і т.д.) і інвестиційні чи фінансові (операції з корпоративними цінними паперами, інвестиційне кредитування та ін.) . Така модель банківської системи довгий час існувала в США і включала спеціалізовані кредитні організації, які розділились відповідно на комерційні та інвестиційні банки.

Тому в світовій практиці в залежності від характеру виконуваних операцій банки прийнято поділяти на спеціалізовані та універсальні. Спеціалізовані банки займаються певним видом діяльності. До їх числа можна віднести інвестиційні банки, іпотечні банки, ощадні банки та ін. Універсальні банки на відміну від спеціалізованих виконують широкий спектр операцій та послуг (в тому числі і інвестиційні). Наприклад, на думку П. Роуза, банк - "це фінансовий інститут , що пропонує широкий спектр послуг, перш за все відносяться до кредитів, заощаджень і платежів, і виконує різноманітні фінансові функції щодо будь-якого підприємства в економіці " [1] . Множинність банківських послуг і функцій призвела до того, що банки стали називатися "фінансовими універмагами" або "фінансовими супермаркетами".

Значний вплив на характер банківської діяльності надали процеси інтернаціоналізації господарських зв'язків, що почалися ще в кінці XIX ст. і закінчилися створенням єдиного глобального світового господарства в кінці XX ст.

До факторів, які надали впливом геть розширення процесу глобалізації в банківській сфері, можна віднести:

  • • зниження інформаційних та поточних (операційних) витрат;
  • • розвиток науково-технічного прогресу і диверсифікації операцій;
  • • впровадження фінансових інновацій;
  • • розширення фінансових ринків;
  • • лібералізацію законодавства;
  • • посилення конкуренції, в тому числі з боку інших фінансових посередників і т.д.

Глобалізація економіки, формування міжнародного фінансового ринку і лібералізація національних законодавств сприяли, з одного боку, появі нових типів фінансових посередників (виконують в тому числі і банківські операції), з іншого - розширення діяльності банків (у тому числі і за рахунок небанківських операцій: операцій з цінними паперами, лізингових, факторингових, трастових і ін.). Все це призвело до подальшого посилення конкуренції в цій сфері фінансово-кредитних відносин і розширення процесу універсалізації міжнародних і національних банків.

В даний час на світовому ринку фінансово-кредитних послуг провідні позиції займають транснаціональні банки, що представляють собою новий тип міжнародного банку і фінансового посередника в міжнародному русі капіталу.

Перевагою подібних глобальних банків є і те, що вони дозволяють централізувати і синхронізувати управління грошовими коштами через комплексне обслуговування клієнтів. При цьому банки різко розширили асортимент пропонованих послуг. Сьогодні великі глобальні банки являють собою по суті фінансові центри, в яких зосереджено безліч фінансових функцій.

Саме такі банки взяли на себе виконання широкого діапазону функцій з консалтингу та фінансового інжинірингу, управління грошовими потоками та інвестиційними портфелями, в тому числі консультації по злиттю і поглинанням, андеррайтингу корпоративних цінних паперів і т.д. Національні банки також прагнуть до універсалізації своєї діяльності, активно поєднуючи комерційні операції з інвестиційною діяльністю.

Як відомо, універсальні банки отримали розвиток в тих країнах, де не було офіційних заборон на суміщення комерційної та інвестиційної діяльності. Найбільше таких банків існувало в Європі. У 1999 р скасування в США закону Гласса-Стігала (забороняв банкам приймати вклади за операціями з цінними паперами) призвела до того, що втратило сенс поділ банків на комерційні та інвестиційні, а деякі традиційно комерційні банки США для розширення своєї діяльності стали купувати колишні незалежні інвестиційні банки. Як приклад можна назвати банк Citicorp, який спочатку придбав Smith Barney, а потім Salomon Brothers. Багато європейських банків, наприклад, німецький Deutsche Bank і швейцарський Union Bank, придбали американські інвестиційні банки Banker 'Trust і Paine Webber відповідно з метою виходу на міжнародний ринок капіталу.

У Росії за банками юридично закріплений універсальний статус, що дозволяє їм мати рівні функціональні можливості по здійсненню всіх видів операцій короткострокового і довгострокового характеру (в тому числі і інвестиційних), передбачених чинним законодавством і ліцензіями на здійснення банківської діяльності та діяльності на ринку цінних паперів. Крім того, російське банківське законодавство не передбачає спеціалізації банків за окремими видами операцій.

Універсальний характер сучасної банківської діяльності відповідає ринковій спрямованості розвитку економіки, дозволяючи банкам диверсифікувати свою діяльність за рахунок створення нових банківських продуктів і технологій і тим самим знижуючи рівень ризиків і підвищуючи можливість збільшення доходів.

У той же час в сучасній фінансово-кредитній системі держав ринкового типу успішно функціонують і спеціалізовані банки. Так, наприклад, в ряді західних країн велике розвиток отримали інвестиційні банки. Вони стали першими фінансово-кредитними інститутами, які займалися інвестиційною діяльністю. Поява цих банків (в США, Японії, Англії, Франції) пов'язане, перш за все, з поділом праці та розширенням спеціалізації в кредитному секторі економіки.

Інвестиційний банк - це фінансово-кредитний інститут, що спеціалізується на операціях з довгостроковими капіталовкладеннями, переважно в сфері створення нових технологій і основних фондів.

У США інвестиційний банк законодавчо було визначено як фінансовий посередник, що сприяє при продажу цінних паперів, при злиттях і інших реорганізаційних процесах корпорацій, а також: діючий в якості брокера індивідуальних та інституціональних клієнтів; здійснює операції купівлі-продажу від свого імені; виступаючий в ролі гаранта при розміщенні цінних паперів. У Великобританії інвестиційний банк спеціалізується на середньострокових і довгострокових інвестиціях в дрібні і середні компанії. У 1959 р Європейським союзом був заснований Європейський інвестиційний банк (EIB). Він створений для сприяння розвитку інтеграційних процесів і співробітництва шляхом надання інвестиційних кредитів. Умовою надання кредитів є використання єдиних процентних ставок, що забезпечує збалансованість управління позикою в частині погашення заборгованості. Кредити надаються для розвитку економічно відсталих європейських регіонів і реалізації проектів, що становлять спільний інтерес для країн Євросоюзу.

Основна роль інвестиційних банків в економіці пов'язана перш за все з мобілізацією довгострокового позичкового капіталу і перерозподілом його від інвесторів до позичальників за допомогою сприяння випуску та розміщення корпоративних цінних паперів: акцій, облігацій та інших видів боргових зобов'язань. В даний час існують два типи інвестиційних банків. Банки першого типу займаються винятково торгівлею і розміщенням цінних паперів, банки другого типу - довгостроковим кредитуванням; цей тип банку характерний в основному для континентальних країн Західної Європи і країн, що розвиваються.

  • [1] Роуз Пітер С. Банківський менеджмент: пров. з англ, з 2-го вид. М .: Справа, 1997. С. 5.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук