Навігація
Головна
 
Головна arrow Інвестування arrow Інвестиції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Аналіз і оцінка проектних ризиків

Реалізація капітальних інвестиційних проектів пов'язана з високим ризиком, рівень якого істотно зростає в умовах становлення ринкових відносин в нинішній Російській Федерації.

Збільшення ризику пов'язано з коливаннями макроекономічної ситуації в країні і зокрема на ринку інвестиційних товарів, з появою нових видів інвестиційних проектів і форм фінансування.

Під інвестиційним ризиком розуміють ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат (зниження прибутку, доходу та навіть втрата капіталу інвестора) внаслідок настання несприятливих обставин. У системі показників оцінки реальних інвестиційних проектів рівень ризику слід за такими важливими параметрами, як обсяг інвестиційних витрат і чистого дисконтованого доходу (чистих грошових надходжень) від реалізації інвестиційного проекту.

Інвестиційний ризик означає також можливість виникнення таких умов, які можуть призвести до негативних наслідків для всіх або окремих учасників інвестиційного проекту. У Методичних рекомендаціях з оцінки ефективності інвестиційних проектів показники ефективності, встановлені з урахуванням факторів невизначеності і ризику, називають очікуваними. Отже, невизначеність характерна для всіх видів реального інвестування, а ризик об'єктивно їх супроводжує. При цьому сценарій здійснення інвестиційного проекту, для якого були виконані розрахунки ефективності, розглядається як базисний, а всі інші можливі варіанти - як викликають ті чи інші позитивні або негативні відхилення від відповідних базисним сценарієм прихованих значень параметрів ефективності.

Наявність або відсутність ризику при здійсненні того чи іншого сценарію встановлює кожен учасник інвестиційного проекту за величиною і знаку відповідних відхилень. Ризик, пов'язаний з виникненням тих чи інших умов реалізації інвестиційного проекту, залежить від того, з точки зору чиїх інтересів його оцінюють (ризик учасника інвестиційного проекту, акціонера, кредитора і ін.). Окремі фактори невизначеності враховують в розрахунках ефективності, якщо при неоднакових значеннях даних факторів витрати і результати за проектом істотно розрізняються.

У зазначених Методичних рекомендаціях визначено, що інвестиційний проект вважається стійким, якщо при всіх сценаріях він виявляється ефективним, а можливі втрати усуваються організаційно-технічними заходами, передбаченими інвестиційним проектом. Якщо такі заходи не дозволяють підвищити стійкість інвестиційного проекту, його не приймають до реалізації.

Інвестиційні ризики систематизують за такими ознаками:

  • • формами прояву;
  • • формам інвестування;
  • • джерел виникнення.

За формами прояву виділяють економічні, політичні, соціальні, екологічні та інші види проектних ризиків.

За формами інвестування розрізняють ризики, пов'язані з реалізацією інвестиційних проектів і з управлінням фондовим портфелем (фінансовими інструментами).

За джерелами виникнення виділяють два основних види ризику - системні (ринкові) і несистемні (специфічні) ризики.

Системні (ринкові) ризики актуальні для всіх учасників інвестиційного процесу і обумовлені дією об'єктивних факторів економічного розвитку країни:

  • • зміна кон'юнктурних циклів розвитку ринку інвестиційних товарів;
  • • новації податкового законодавства в сфері інвестицій та інвестиційної діяльності;
  • • посилення політики держави на ринку позичкового капіталу (кредитна рестрикція);
  • • бюджетні обмеження (наприклад, скасування бюджету розвитку, призначеного для фінансування довгострокових інвестицій, в складі федерального бюджетного фонду грошових коштів) та ін.

Системний ризик є не діверсіфіціруемий для кожного конкретного інвестора. Він може виникнути несподівано, а його наслідки важко планувати або прогнозувати.

Несистемні (специфічні) ризики актуальні для комерційного інвестиційного проекту і для окремого інвестора. Негативні наслідки несистемного ризику можна передбачити або значно знизити за рахунок більш раціонального управління інвестиційним портфелем.

У спеціальній літературі з фінансового та інвестиційного менеджменту розглядаються і інші види ризиків, наприклад за рівнем фінансових втрат. Крім того, ризики класифікують на допустимі, критичні і катастрофічні. Наводяться і інші види і класифікації проектних ризиків.

У процесі оцінки можливого розміру фінансових втрат від інвестиційної діяльності використовують абсолютні та відносні показники. Абсолютний обсяг фінансових втрат є сумою збитку (збитків), заподіяної інвестору в зв'язку з настанням несприятливих обставин. Відносний розмір фінансових втрат (збитку) виражається відношенням можливого збитку до обраного базисному показнику (величиною очікуваного прибутку (доходу) від інвестицій або сумі вкладеного в даний момент часу капіталу):

де - коефіцієнт проектного ризику,%; І - обсяг інвестицій (капіталовкладень), спрямованих в конкретний інвестиційний проект.

Подібні фінансові втрати можна вважати низькими, якщо їх рівень до обсягу інвестицій в інвестиційний проект не перевищує 5%. Середніми втратами можна вважати втрати в межах від 5 до 10%. Високими і дуже високими втратами, відповідно, вважаються втрати від 10%, але не вище 20% і понад 20%.

До найбільш поширених методів аналізу і оцінки інвестиційних (проектних) ризиків відносяться:

  • • статистичний;
  • • графічний (побудова графіка беззбитковості інвестиційного проекту);
  • • доцільність витрат;
  • • експертних оцінок;
  • • використання аналогів.

Зміст статистичного методу полягає у вивченні доходів і втрат від вкладення капіталу і встановлення частоти їх виникнення. На основі отриманих даних складають прогноз на майбутнє. У процесі застосування цього методу здійснюють розрахунок среднеквадратических відхилень, дисперсії, коефіцієнтів варіації та ін.

Дисперсія показує ступінь коливання досліджуваного показника (наприклад, очікуваного доходу від проекту) по відношенню до його середньої величини:

де - дисперсія; - конкретне значення r можливих варіантів очікуваного доходу з даного проекту; D - середнє очікуване значення доходу з даного проекту; - можлива частота (ймовірність) одержання

ня окремих варіантів ( i -го виду) очікуваного доходу по проекту; п - число спостережень (сценаріїв).

Середньоквадратичне (стандартне) відхилення - це найбільш поширений показник оцінки рівня індивідуального інвестиційного ризику. Даний показник визначають на основі дисперсії за формулою

де δ - середньоквадратичне (стандартне) відхилення; - конкретне значення t можливих варіантів очікуваного доходу з даного проекту; - середнє очікуване значення доходу по досліджуваному проекту; - можлива частота (ймовірність) отримання окремих варіантів (i-ro виду) очікуваного доходу по проекту ( загальна величина (Р = 1); приватні значення - частки одиниці: 0,1; 0,2; 0,3 і т.д. - встановлюються експертним шляхом); п - число спостережень (сценаріїв).

Варіація висловлює зміни (коливання) кількісної оцінки ознаки при переході від одного випадку (варіанти) до іншого. Наприклад, зміна рентабельності активів (власного капіталу, інвестицій та ін.) Можна визначити ( ), підсумовуючи твір фактичних значень економічної рентабельності активів на відповідні ймовірності:

де - середня рентабельність активів,%; - економічна рентабельність активів,%; - значення ймовірності, частки одиниці.

Коефіцієнт варіації дозволяє оцінити рівень ризику, якщо показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою:

де - коефіцієнт варіації, частки одиниці; δ - показник середньоквадратичного відхилення, - середнє значення доходу по досліджуваному проекту.

При порівнянні інвестиційних проектів за рівнем ризику перевага надається тому з них, за яким значення саме мінімальне, що свідчить про найбільш сприятливому співвідношенні ризику і доходу (табл. 6.7).

Таблиця 6.7. Розрахунок коефіцієнта варіації по інвестиційним проектам

Інвестиційні проекти

Середньоквадратичне відхилення (δ)

Середній очікуваний дохід за інвестиційними проектами ( D)

Коефіцієнт варіації (гр. 2: гр, 3)

N ° 1

№2

№3

В інвестиційній практиці часто використовують таку шкалу оцінки рівня проектного ризику за коефіцієнтом варіації: до 10% - низький рівень; від 10 до 25% - середній рівень; понад 25% - високий рівень.

Статистичний метод розрахунку рівня ризику вимагає великого обсягу інформації, яка не завжди є у інвестора-забудовника.

Ступінь стійкості інвестиційного проекту до можливих коливань умов реалізації може бути оцінена за допомогою показників кордонів беззбитковості і граничних значень таких параметрів, як обсяг виробництва, ціна продукції, що виробляється, витрати виробництва і реалізації та ін. Подібні показники використовують тільки для характеристики можливого впливу показників інвестиційного проекту на ефективність і фінансову реалізованість. Кордон беззбитковості інвестиційного проекту для деякого кроку розрахунку встановлюють до такого значення цього коефіцієнта на даному етапі, при використанні якого загальний прибуток в цьому проекті (на цьому кроці) дорівнює нулю. Рівень беззбитковості (критичну точку беззбитковості) визначають для інвестиційного проекту в цілому.

Беззбитковість господарської діяльності об'єкта інвестування (на стадії його експлуатації) досягається при такому обсязі виробництва (реалізації, продажу), який дорівнює сумі поточних витрат. Графік беззбитковості представлений на рис. 6.2.

Формула розрахунку порогового значення обсягу виробництва Опір в вартісному вираженні має такий вигляд:

де - граничне значення обсягу виробництва у вартісному вираженні; СІ - умовно-постійні (стабільні витрати виробництва) в грошовому вираженні; ПІ - частка умовно-змінних витрат в обсязі виробництва (продажів), виражена в частинах одиниці.

Графік беззбитковості інвестиційного проекту

Мал. 6.2. Графік беззбитковості інвестиційного проекту

Обсяг виробництва у фізичному вираженні розраховується за формулою

де - граничне значення обсягу виробництва у фізичному вираженні; - порогове значення обсягу виробництва у вартісному вираженні; - ціна реалізації одиниці товару.

При використанні зазначених формул всі ціни і витрати враховують без ПДВ, акцизів та інших непрямих податків. Коефіцієнт беззбитковості встановлюють за формулою

де - коефіцієнт беззбитковості на відповідному кроці розрахунку ефективності інвестиційного проекту; ОІ - загальні витрати (сума умовно-постійних і умовно-змінних витрат); ПІ - умовно-змінні издержи; ВП - виручка від реалізації (продажу) товарів без непрямих податків.

На практиці інвестиційний проект вважається стійким, якщо за проектом в цілому коефіцієнт беззбитковості дорівнює 0,6-0,7 після освоєння проектних потужностей. Більш високе значення даного показника свідчить про недостатню стійкості інвестиційного проекту до коливань попиту на продукцію на відповідному кроці розрахунку. Слід мати на увазі, що задовільні значення рівня беззбитковості на кожному кроці не гарантують ефективність інвестиційного проекту (позитивність чистого дисконтованого доходу). У той же час високі значення рівня беззбитковості на окремих кроках можна розглядати як фактор нереализуемости інвестиційного проекту (наприклад, на етапі освоєння вводять експлуатацію або в період капітального ремонту великого технологічного обладнання вони можуть перевищувати одиницю).

Метод аналізу доцільності витрат орієнтовано на виявлення потенційних зон ризику. Перевитрата інвестиційних витрат може бути викликаний наступними факторами (ці ключові фактори можуть бути деталізовані):

  • • зміна меж проектування;
  • • виникнення додаткових витрат у підрядника в ході будівництва об'єкта;
  • • відмінність в ефективності інвестиційних проектів (прибутковості, окупності, безпеки);
  • • первісна недооцінка вартості інвестиційного проекту і т.д.

Метод експертних оцінок заснований на анкетуванні фахівців-експертів. Отримані результати статистики обробляють відповідно до поставленої аналітичної завданням. Для отримання найбільш представницької інформації до участі в експертизі залучають фахівців, що мають високий професійний рівень і великий практичний досвід роботи в області реального інвестування.

Метод використання аналогів полягає в пошуку подібності (подібності) інвестиційних проектів і їх зіставленні з іншими аналогічними проектами. Для даного методу, як і для методу експертних оцінок, характерний певний суб'єктивізм, оскільки вирішальне значення при оцінці мають досвід і знання експерта або аналітика.

Можливі шляхи зниження проектних ризиків наступні:

  • • диверсифікувати ризики - вкласти кошти не в один, а в кілька інвестиційних проектів, вважаючи, що хоча б частина з них принесе прибуток, здатну компенсувати збитки від інших інвестиційних проектів;
  • • відкласти інвестиційне рішення до отримання додаткової інформації та з'ясування ситуації на ринку інвестиційних товарів (наприклад, доручити проведення додаткового аналізу інвестиційного проекту консалтингової організації);
  • • перекласти частину ризику на партнерів - учасників інвестиційного проекту (наприклад, врахувати ступінь ризику в позиковому відсотку у банку-кредитора);
  • • застрахувати інвестиції в страховій компанії незалежно від того що за подібну операцію доведеться виплатити винагороду страховика, що призведе до підвищення вартості інвестиційного проекту;
  • • сформувати резерв для покриття непередбачених втрат по інвестиційному проекту (наприклад, в розмірі 3-5% від вартості інвестиційного проекту);
  • • спростити схему реалізації інвестиційного проекту (наприклад, передбачити здачу в експлуатацію пускових комплексів, етапів, черг і ін.);
  • • скоротити терміни реалізації інвестиційного проекту, тим самим знизивши ризик, який з часом зростає, і таким шляхом підвищити ліквідність довгострокових інвестицій;
  • • повторно перевірити результати розрахунків на стійкість інвестиційного проекту до можливих помилок в прогнозах цін, обсягів інвестицій, реалізації (продажу), витрат виробництва та інших вихідних параметрів, для чого проектні розрахунки становлять в декількох варіантах: песимістичний, оптимістичний, найбільш реальний.

Використовуючи зазначені способи, можна істотно знизити ризики, пов'язані з реальним інвестуванням.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук