Етапи побудови і реалізації життєвої стратегії

Аналіз середовища зазвичай вважається вихідним процесом стратегічного управління, оскільки забезпечує базу для визначення місії і цілей, а також дозволяє виробити стратегію поведінки, що дає можливість здійснити свою місію і досягти поставлених цілей.

В ході такого аналізу передбачається вивчення двох складових:

  • • макрооточення;
  • • внутрішніх можливостей особистості.

При вивченні аспектів свого зовнішнього оточення людині потрібно переконатися в тому, які можливості відкриває перед ним життя, які сфери суспільного і економічного функціонування його залучають, які перешкоди він може зустріти на життєвому шляху і які наслідки можуть мати ті чи інші кроки, які він зробить в життя.

Шляхом аналізу своїх внутрішніх можливостей людині необхідно з'ясувати, на які стратегічні конкурентні переваги він може розраховувати в перспективі, розвиваючи потенціал, яким володіє в даний момент.

Місією людини можна вважати основну мету його життя, яка, за словами А. Томпсона і А. Стрікленд, повинна формулюватися, "перш за все, з точки зору підвищення соціальної ролі" [1] даного індивіда.

Бачення - це ідеальний образ майбутнього стану життя, якого людина може досягти за найсприятливіших умов.

У концепції ПСМ ключовим фактором, здатним кардинально вплинути на формування всієї стратегії життя, нарівні з аналізом середовища є наявність у людини сформувалася персональної ідеології. Під цим терміном зазвичай розуміється "система ідей і поглядів: політичних, правових, філософських, моральних, релігійних, естетичних, в яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності" [2] .

На етапі визначення стратегічних цілей здійснюється первинна декомпозиція (секторізація) місії на дві логічно відокремлені групи, в залежності від сфери життя: професійну і соціальну. Подальша декомпозиція і операціоналізація життєвої місії йдуть в рамках названих сфер. Стратегічні цілі в концепції ПСМ мають довгостроковий характер і формуються виходячи зі стану життя людини в межах максимально можливого тимчасового відрізка.

В цілому процес визначення стратегічних життєвих цілей людини, згідно з концепцією ПСМ, описується схемою, розробленою на основі алгоритму поетапної реконструкції життєвої стратегії особистості, наприклад, Т. Е Резник, ΙΟ. М Резник розглядають таку реконструкцію у вигляді "поступового оновлення стратегії життя шляхом послідовної" розробки "і" складання "її вихідних компонентів - образів, смислів життя, життєвих цінностей, норм і цілей" (рис. 2.б) [3] .

Стадії формування цілей представлені у вигляді ряду структурно пов'язаних процедур, аналогічних послідовності елементів системи стратегічного орієнтування.

Преображення - з'єднує в собі емоційно-чутливе сприйняття справжнього життя і пошук нових образів; на цьому етапі стратегічний вибір особистості характеризується кардинальною зміною способу сприйняття життя і відповідних йому образних уявлень.

Переосмислення - супроводжується відмовою (частковим або повним) особистості від колишніх смисложиттєвих орієнтацій і формуванням нового уявлення про сенс життя.

Переоцінювання - відрізняється зміною ціннісних орієнтацій, прийнятих на довготривалу перспективу, в результаті чого здійснюється зміна ціннісної парадигми особистості, її вищих диспозицій.

Нормативна переорієнтація ( "перенормування") - характеризується переглядом життєвих норм, а також відповідних їм принципів і правил.

Цільова переорієнтація ( "перенацеливание") - характеризується вибором і розробкою стратегічних життєвих цілей, тобто формуванням нових цільових орієнтацій [4] .

Механізм формування стратегічних життєвих цілей особистості

Мал. 2.6. Механізм формування стратегічних життєвих цілей особистості

На етапі розробки йде формування загальних і приватних інструментів реалізації життєвої стратегії. В першу чергу створюється концепція досягнення стратегічних цілей (вона являє собою узагальнений виклад основних підходів, принципів і методів). Потім виробляється загальна стратегія життя. Після цього здійснюється її декомпозиція на ряд взаємозв'язаних компонентних стратегій, які переслідують свої цілі. Таким чином, відбувається послідовна операціоналізація етапів всіх компонентних стратегій з єдиною тимчасової і якісної взаємопогодженістю.

Реалізація стратегії , виробленої па попередньому етапі, відбувається шляхом виконання компонентних підпрограм у встановлені терміни з одночасним досягненням параметрів, передбачених стратегічними цілями.

На етапі коригування життєвої стратегії здійснюється її адаптація до нових стратегічних орієнтирів, сучасним вимогам і викликам зовнішнього середовища, а також до тих якостей, які людина виявив в собі.

  • [1] Томпсон А. А., Стрікленд А. Дж. Стратегічний менеджмент. Мистецтво розробки і реалізації стратегії. М, 1998. С. 562.
  • [2] Великий енциклопедичний словник / під ред. А. М. Прохорова. 2-е изд., Перераб. і доп. М .: Велика Російська енциклопедія, 2000..
  • [3] Резник Ю. М "Смирнов Е. Л. Життєві стратегії особистості (досвід комплексного аналізу). М .: Інститут людини РАН, Незалежний інститут громадянського суспільства, 2002. С. 104.
  • [4] Резник Ю. М., Смирнов Е. А. Указ соч.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >