Навігація
Головна
 
Головна arrow Фінанси arrow Фінансовий менеджмент

УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ ЗАСОБАМИ

  • Оборотними засобами (поточними активами) визнаються активи, які можуть бути протягом одного виробничого циклу або одного року перетворені в грошові кошти.
  • • Під чистими оборотними активами розуміють різницю між поточними активами і поточними зобов'язаннями.

Як відомо, всі активи підприємства складаються з основних або постійних і оборотних або поточних. Оборотні кошти - мобільна частина активів підприємства.

Оборотні активи включають в себе: матеріально-виробничі запаси (МПЗ) і витрати, готову продукцію (ГП), дебіторську заборгованість (ДЗ), грошові кошти (ДС). Перебуваючи в постійному русі, оборотні активи забезпечують безперебійний процес виробництва. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм вартості: з грошової вона перетворюється на товарну, потім у виробничу і знову в товарну і грошову. Таким чином, виникає об'єктивна необхідність авансування коштів для створення нормальних умов виробничої діяльності до моменту отримання виручки від реалізації продукції. Кругообіг оборотних (поточних) активів можна представити на рис. 5.1.

Кругообіг поточних активів

Мал. 5.1. Кругообіг поточних активів

Оборотні активи становлять істотну частку всіх активів підприємства. Від вмілого управління ними багато в чому залежить успішна підприємницька діяльність господарюючого суб'єкта. Управління оборотними активами займає особливе місце в роботі фінансового менеджера, оскільки є постійним, щоденним і безперервним процесом.

До об'єктів управління оборотними (поточними) активами відносяться: ступінь їх ліквідності, склад, структура, величина, джерела покриття і їх структура.

За ступенем ліквідності розрізняють повільно реалізовані, швидко реалізованих і абсолютно ліквідні оборотні активи.

До повільно реалізованим оборотних активів відносяться запаси сировини, матеріалів незавершеного виробництва, готової продукції. При цьому запаси готової продукції визнаються більш ліквідної частиною повільно реалізованих активів. Визначення величини оборотних коштів, необхідних для утворення запасів готової продукції на складі, тісно пов'язане з прогнозуванням обсягів реалізації продукції, що випускається. При досить глибоке опрацювання питань збуту готової продукції її накопичення па складі може бути мінімальним.

Фінансовий менеджер на основі аналізу кон'юнктури ринку повинен розробляти прогноз про передбачувані продажах на найближчий період. В іншому випадку випущена продукція може осісти на складі, в результаті чого значна частина грошових коштів буде відвернута з обороту, що може вплинути на фінансовий стан підприємства.

Менш ліквідні запаси сировини і матеріалів. Тому завданням фінансового менеджера є визначення оптимальної величини запасів, необхідних для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції. Фінансовий менеджер повинен виходити із запланованого обсягу виробництва і враховувати витрати зі складування і зберігання запасів сировини і матеріалів, втрати від псування і зниження якості, ступінь ризику в разі зміни виробничої програми, зміна ціни в залежності від закуповується партії і інших чинників.

Розмір грошових коштів, вкладених у незавершене виробництво, багато в чому залежить від тривалості виробничого циклу, який, в свою чергу, визначається технологією виробництва продукції, її техніко-економічними характеристиками і споживчими властивостями.

До швидкореалізовуваним оборотних активів відносяться дебіторська заборгованість, оскільки вона здатна досить швидко трансформуватися в грошові кошти. Дебіторська заборгованість утворюється під час реалізації продукції і являє собою грошові кошти, які покупці повинні підприємству. У готівкові грошові кошти вона перетворюється через певний термін. У складі оборотних активів обліковується дебіторська заборгованість, термін погашення якої не перевищує одного року. Вона включає в себе: дебіторську заборгованість по основній діяльності, оскільки підприємства в основному продають готову продукцію в кредит; дебіторську заборгованість за фінансовими операціями; аванси службовцям; кошти на депозитах.

На рівень дебіторської заборгованості впливає безліч факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. До об'єктивних чинників слід віднести економічні умови, в яких здійснюється підприємницька діяльність.

За суб'єктивні чинники можна прийняти професійний рівень фінансового менеджера, кредитну політику підприємства, здатну істотно впливати на реалізацію.

При управлінні дебіторською заборгованістю слід враховувати, що частина її може бути не оплачена в результаті порушення взаємних зобов'язань підприємств. Для підприємства-постачальника це означає скорочення виручки від реалізації продукції і відповідно величини прибутку. Аналізуючи можливості трансформування дебіторської заборгованості в грошові кошти, необхідно оточити суму безнадійних боргів. Її можна розрахувати виходячи з величини неоплаченої дебіторської заборгованості за попередній плановий період з урахуванням змін в економічній ситуації. Для оцінки застосовуються два методи. При першому методі за основу приймається процентне відношення погашеної дебіторської заборгованості до обсягу реалізації. При другому - визначається процентне відношення неоплачених рахунків або векселів до їх загального обсягу. У зв'язку з цим фінансовий менеджер повинен особливо уважно контролювати рівень дебіторської заборгованості, її структуру, розрахувати величину резерву по сумнівних боргах.

Найбільш ліквідна частина поточних активів - цінні папери, що являють собою короткострокові фінансові вкладення в цінні папери інших підприємств, державні казначейські білети, державні облігації і т.д.

До абсолютно ліквідних активів належать грошові кошти в касі та на рахунках в банках. У складі оборотних коштів враховуються кошти, призначені для поточних грошових платежів.

Завдання фінансового менеджера - визначення співвідношення між готівковими коштами та цінними паперами. При її вирішенні слід оцінити, з одного боку, переваги створення запасу грошових коштів, витрати, пов'язані з їх зберіганням, з іншого - витрати по короткостроковому вкладення коштів в цінні папери з доходами за цінними паперами.

На склад, структуру, величину оборотних коштів впливають характер і складність виробництва, тривалість виробничого циклу, вартість сировини, умови його поставки, прийнятий порядок розрахунків, галузева специфіка, кон'юнктура ринку. Так, в торгівлі велику частку в складі оборотних коштів складають товарні запаси, в будівельних організаціях - незавершене виробництво, на транспорті - виробничі запаси, у фінансових компаній значна частка грошових коштів.

Величина оборотних коштів не є постійною і залежить не тільки від обсягу виробництва, а й від таких факторів, як сезонність виробництва, нерівномірність поставок, несвоєчасність надходження коштів за відвантажену продукцію. Тому прийнято ділити оборотний капітал на постійний і змінний.

Постійний оборотний капітал можна розглядати як частину поточних активів, яка відносно постійна протягом виробничого циклу.

Вона може бути або усередненої, або мінімальною величиною поточних активів, необхідних для виробничої діяльності в залежності від рішення фінансового менеджера.

• Величина змінного капіталу визначає додаткову потребу в оборотних коштах, пов'язану з відхиленнями, що виникають в окремі періоди виробничої діяльності підприємства.

Наприклад, потреба в додаткових витратах, пов'язаних із сезонною закупівлею сировини в харчовій промисловості або з сезонною реалізацією готової продукції, зростанням дебіторської заборгованості і т.д.

Перед фінансовим менеджером стоїть завдання визначення оптимального рівня оборотного капіталу. Якщо величина оборотного капіталу занижена, то таке підприємство буде постійно відчувати брак коштів, мати низький рівень ліквідності і, як наслідок, перебої в виробничому процесі, втрату прибутку. І, навпаки, чим більше перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями, тим вище ліквідність підприємства. Але збільшення оборотних коштів у порівнянні з оптимальною потребою в них призводить до уповільнення їх оборотності і також знижує величину прибутку. Таким чином, стратегія управління оборотними коштами повинна базуватися на забезпеченні платоспроможності підприємства та визначенні оптимального обсягу і структури оборотних коштів. У свою чергу визначення необхідної потреби в оборотних коштах ставить перед фінансовим менеджером завдання вибору оптимальної структури джерел фінансування оборотних коштів.

Комплексна політика управління оборотними коштами включає в себе управління поточними активами і поточними пасивами.

• Під управлінням поточними активами розуміється визначення величини, складу і структури [1] .

Стратегія фінансування поточних активів визначається в залежності від того, яке рішення прийме фінансовий менеджер щодо джерел покриття тимчасових потреб, тобто покриття змінної частини оборотних коштів.

У фінансовому менеджменті розрізняють чотири моделі управління оборотними коштами: ідеальну, агресивну, консервативну та помірну.

1. Ідеальна модель управління поточними активами і пасивами (рис 5.2).

Поточні активи: чистий оборотний капітал.

Поточні пасиви за величиною співпадають з поточними активами.

Сама назва "ідеальна" говорить про те, що вона практично зустрічається вкрай рідко.

Ідеальна модель управління поточними активами і пасивами

Мал. 5.2. Ідеальна модель управління поточними активами і пасивами

Як бачимо, поточні активи повністю покриваються короткостроковими зобов'язаннями. Дана модель ризикована з точки зору ліквідності. У разі екстремальної ситуації (необхідність повного розрахунку з більшістю кредиторів) підприємство змушене буде для покриття поточної кредиторської заборгованості продати частину основних засобів.

2. Агресивна модель управління поточними активами і пасивами (рис 5.3).

Поточні активи:

  • • висока частка в складі всіх активів підприємства;
  • • тривалий період оборотності поточних активів.

Поточні пасиви:

• відносно висока частка короткострокового кредиту в складі всіх пасивів.

Як бачимо, частка оборотних коштів значно вища за частку основних. Підприємство має великі запаси сировини, матеріалів, готової продукції, істотну дебіторську заборгованість. За рахунок короткострокового кредиту фінансується не тільки змінна частина поточних активів (тимчасова потреба в оборотних коштах), але і частина постійних поточних активів. Очевидно, чим більше частка короткострокового кредиту в фінансуванні постійного оборотного капіталу, тим агресивніше фінансова політика. При агресивному моделі управління оборотними коштами ростуть витрати підприємства на сплату відсотків за кредит, що знижує економічну рентабельність і створює ризик втрати ліквідності.

Агресивна модель управління поточними активами і пасивами

Мал. 5.3. Агресивна модель управління поточними активами і пасивами

3. Консервативна модель управління поточними активами і пасивами (рис 5.4).

Поточні активи:

  • • низька питома вага поточних активів у складі активів підприємства;
  • • невеликий період оборотності активів.

Поточні пасиви.

• низька питома вага короткострокового кредиту в складі пасивів або його відсутність.

Питома вага поточних активів відносно низький. Відповідно частка короткострокового фінансування в загальній величині всіх пасивів підприємства невелика. За рахунок короткострокового кредиту покривається лише частина змінних поточних активів підприємства. Решта потреба в оборотних коштах покривається за рахунок постійних пасивів. Таку політику фінансовий менеджер вибирає за умови глибокого опрацювання обсягів продажів, чіткої організації взаєморозрахунків, налагоджених зв'язків з постачальниками сировини і матеріалів. Консервативна політика сприяє зростанню рентабельності активів. Разом з тим вона містить елементи ризику в разі виникнення непередбачених ситуацій в розрахунках або при реалізації продукції.

Консервативна модель управління поточними активами і пасивами

Мал. 5.4. Консервативна модель управління поточними активами і пасивами

4. Помірна модель управління поточними активами і пасивами (рис 5.5).

Поточні активи:

  • • поточні активи становлять половину всіх активів підприємства.
  • • усереднений період оборотності оборотних коштів.

Поточні пасиви :

• щодо усереднений рівень короткострокового кредиту в складі пасивів.

Помірна фінансова політика управління оборотними коштами являє собою компроміс між агресивною і консервативної моделлю. В цьому випадку всі параметри (економічна рентабельність, оборотність, ліквідність) - усереднені.

Помірна модель управління поточними активами і пасивами

Мал. 5.5. Помірна модель управління поточними активами і пасивами

Розглянемо на прикладі порівняльні результати застосування різних моделей управління поточними активами виходячи з даних табл. 5.1 і рис. 5.6.

Виручка від реалізації продукції - 480 000 тис. Руб. Прибуток від реалізації продукції - 80 000 тис. Руб. Необоротні активи - 500 000 тис. Руб.

Таблиця 5.1

Моделі управління оборотними коштами

місяць

Поточні активи (прогноз)

Необоротні активи

всього активів

Постійний оборотний капітал

Змінний оборотний капітал

1

2

3

4

5

6

січень

150 000

400 000

550 000

100 000

50 000

Лютий

140 000

400 000

540 000

100 000

40 000

Березень

100 000

400 000

500 000

100 000

-

Квітень

120 000

400 000

520 000

100 000

20 000

Травень

150 000

400 000

550 000

100 000

50 000

червень

150 000

400 000

550 000

100 000

50 000

Липень

140 000

400 000

540 000

100 000

40 000

Серпень

140 000

400 000

540 000

100 000

40 000

вересень

130 000

400 000

530 000

100 000

30 000

Жовтень

130 000

400 000

530 000

100 000

30 000

Листопад

110 000

400 000

510 000

100 000

10 000

грудень

140 000

400 000

540 000

100 000

40 000

Графіки різних моделей управління оборотними активами

Мал. 5.6. Графіки різних моделей управління оборотними активами

Виходячи з даних умов можна зробити наступні висновки:

  • • постійний оборотний капітал дорівнює 100 000 тис. Руб .;
  • • мінімальна потреба в джерелах фінансування активів підприємства is березні склала 500 000 тис. Руб .;
  • • максимальна потреба в джерелах фінансування всіх активів підприємства спостерігається в січні, травні та червні: 550 000 тис. Руб .;
  • • пряма 1 характеризує агресивну модель управління поточними активами, якщо довгострокові пасиви становитимуть 500 000 тис. Руб., А решта потреба буде покриватися за рахунок короткострокової кредиторської заборгованості. Тоді чистий оборотний капітал дорівнює 100 000 тис. Руб. (500 000 - 400 000);
  • • пряма 2 відображає консервативну модель управління поточними активами. У цьому варіанті довгострокові пасиви покривають необоротні активи і більшу частину змінного оборотного капіталу. Чистий оборотний капітал складе 145 000 тис. Руб. (545 000 - 400 000);
  • • пряма 3 показує помірну модель управління поточними активами, коли довгострокові пасиви покривають постійний оборотний капітал і половину змінного оборотного капіталу. Чистий оборотний капітал при такій моделі управління буде 125 000 тис. Руб. (525 000 - - 400 000).

Фінансовий менеджер повинен оцінити економічну рентабельність управління обіговими коштами на основі порівняння різних моделей управління поточними активами (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Порівняння різних моделей управління поточними активами

показник

агресивна модель

консервативна модель

помірна модель

Виручка від реалізації продукції, тис. Руб.

480 000

480 000

480 000

Прибуток від реалізації продукції, тис. Руб.

80 000

80 000

80 000

Поточні активи, тис. Руб.

500 000

300 000

400 000

Необоротні активи, тис. Руб.

400 000

400 000

400 000

Загальна сума активів, тис. Руб.

900 000

700 000

800 000

Питома вага поточних активів у загальній сумі активів,%

55,56

42,86

50,0

Економічна рентабельність активів,%

8,89

11,43

10,0

Виходячи з всебічної оцінки розміру, складу і структури поточних активів фінансовий менеджер може розробити комплексну політику управління оборотними коштами на кожен конкретний період виробничої діяльності підприємства.

  • [1] Під управлінням поточними пасивами відповідно розуміється визначення величини, складу і структури поточних пасивів.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук