Навігація
Головна
 
Головна arrow Педагогіка arrow Історія педагогіки та освіти
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Питання виховання

Основою виховання є духовне, моральне формування особистості. Розуміння відповідного педагогічного процесу в світовій науці і практиці суперечливо. З одного боку, зберігаються традиції авторитарного виховання, з іншого - набувають поширення ідеї, які виходять із необхідності розвитку самостійності, евристичного мислення, комунікативності, гуманної і культурної сторін особистості.

У зіткненні цих ідей неоднозначно трактується місце наставника як одна з центральних фігур педагогічного процесу. Як і раніше сильна традиція, згідно з якою педагог має якимось правом "вето", а його судження повинні бути для вихованця незаперечними. Разом з тим такий підхід виглядає все більш неспроможним. Слухняності, заснованому на безумовному авторитеті педагога, протиставляються інші характеристики педагогічної праці: любов до дітей, ініціативність, відкритість, вміння співпрацювати з колегами, учнями та їх батьками. Врозріз педагогічному авторитаризму розвиваються ідеї гуманного, вільного виховання. Посилюється увага до умов життя школяра. Зростає прагнення забезпечити комфортну психологічну атмосферу, коли заохочуються успіхи дітей, їх пізнавальна і творча активність, схильності і інтереси. Все більшої популярності набувають ідеї, які засновані на співробітництві вчителя і учня, коли вихованець стає повноправним учасником педагогічного процесу, виникають довірчі, невимушені відносини між дітьми і дорослими, реалізуються колективні форми виховання, здійснюється спільна діяльність учнів, вчителів та батьків, народжується обстановка радості і творчості. Добрим знаком подібних намірів став "день без потиличників", який спільно влаштували батьки і вчителі Західної Європи 30 квітня 2007 р

Багато вчителів поділяють ідеї антиавторитарного гуманного виховання. М. Бівукаріс - переможниця конкурсу "Учитель року" (США) (1991) заявляє, що ідеальний вчитель неодмінно повинен любити дітей, мати чуйністю, бути уважним до своїх підопічних, довіряти їм. Такий учитель бачить своє завдання у розвитку самостійності школяра, поважає право кожного на власну думку. "Хороший вчитель сіє добре насіння", - робить висновок вчителька.

У зарубіжній педагогіці простежуються різновекторні групи ідей, що стосуються проблем виховання. Примітна в зв'язку з цим полеміка американських і британських педагогів. Ф. Мей в книзі "Моральне виховання в школі " (1971) обґрунтовує два шляхи виховання: строгий контроль і навіювання норм моралі. Л. Рітц, С. Саймон і М. хармин - автори роботи "Цінності та навчання" (1966), навпаки, заперечують проти підпорядкування вихованця зовнішньому контролю і проголошують необхідність свідомого засвоєння моральних норм і цінностей. Вони виходять з потреби сформувати здатність до моральних суджень і вчинків через індивідуальне та самостійне осмислення таких духовних цінностей, як свобода вибору, незалежність, альтруїзм, відповідальність, протистояння авторитарним приписами. Теоретик рефлексивного за характером виховання Д. Вілсон в книзі "Введення в моральне виховання " (1975) розглядає педагогічний процес як вироблення безлічі моральних умовних рефлексів. За його твердженням, вихована людина приходить до моральних суджень і вчинків, погодившись з цими рефлексами.

Зарубіжна педагогіка накопичила певний запас ідей гуманного виховання, при якому формується відповідна поведінка - від звички поступатися в транспорті місце старшим до готовності відгукуватися на чужу біду. На Заході набула поширення так звана поведінкова методика виховання. Вона передбачає вільну ігрову обстановку, партнерство вихованців і наставників.

Важливе значення для виховання самостійності та активності має самоврядування учнів. Традиційний вид учнівського самоврядування - система, при якій школярі допомагають вчителям підтримувати дисципліну в класі, координують позакласну роботу. Зазвичай подібна система має форму учнівських рад. Учнівське самоврядування, однак, не виправдало надій на різке поліпшення результатів виховання. Воно знаходилося під пресингом шкільної адміністрації і недостатньо заохочувала самостійність і активність учнів. З цієї причини було запропоновано створювати шкільні ради, до складу яких входять учні, викладачі, батьки, представники адміністрації та громадськості. Переважні напрями їх діяльності - залучення учнів в поточне життя школи, розвиток в учнів самостійності, вміння відстоювати власні погляди і вимоги, виховання культури спілкування. Шкільні ради поліпшили психологічний клімат в школі. Проте і вони не допомогли повністю викоренити авторитарне ставлення педагогів до учнів.

Традиційна сфера інтересів в світовій педагогіці - виховання в процесі навчання. Навчальні програми неодмінно передбачають рішення задач морального, інтелектуального, фізичного, трудового виховання учнів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук