Навігація
Головна
 
Головна arrow Страхова справа arrow Страхування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Законодавче визначення страхового ризику

Співвідношення випадковості і ймовірності настання страхової події

Визначення страхового ризику міститься в п. 1 ст. 9 Закону про страхування. Страховим ризиком визнається певна подія, на випадок настання якої проводиться страхування. Наведене легальне визначення доповнено двома неодмінними ознаками ризику. Ними служать (а) ймовірність і (б) випадковість його настання. Імовірність означає насамперед можливість настання відповідної події. З цієї причини за межами ризику знаходиться випадок, наступ якого абсолютно виключено. Ось елементарні приклади таких подій: страхування на дожиття того, хто до моменту укладення договору вже не знаходиться в живих, або страхування від вогню будівлі, яка на момент укладення договору його страхування вже згоріло. Випадковість співвідносна поняттю "ймовірність". Під випадковим ризиком розуміється подія, щодо якого ми не маємо достатньо повного знання, тому що деякі супутні йому обставини невідомі або тому що ці обставини так складні, що не піддаються нашому обліку.

При відсутності ймовірності і випадковості відносини страхування за загальним правилом виникнути не можуть. Винятки з цього правила передбачені КТМ, де в ст. 261 окремо виділені випадки, коли страховик в момент укладення договору знав чи повинен був знати, що можливість настання страхового випадку виключена, або страхувальник знав або повинен був знати про збитки, які вже виникли і підлягають відшкодуванню страховиком. Особливість останнього випадку полягає в тому, що тоді для сторони, якій не було відомо про перерахованих обставин, виконання договору стає необов'язковим. При цьому, якщо в ролі того, кого таким чином можна назвати потерпілим, виступає страховик, він зберігає право на отримання страхової премії. І та обставина, що нести зустрічну обов'язок, тобто відшкодовувати збитки страхувальникові йому не доведеться, значення вже не має.

Істотні і неістотні умови договору страхування

Випадковість і ймовірність мають своє кількісне вираження. Йдеться про те, що еквівалентом вартості послуги, що складається в прийнятті на себе страховиком наслідків страхового випадку, служить максимальна сума, яка може бути виплачена страховиком, помножена на показники, які виражають ступінь ймовірності настання страхового випадку. У зв'язку з цим, вирішуючи питання про укладення договору страхування і про конкретних його умовах (перш за все мається на увазі, природно, розмір страхової премії в співвідношенні з певним розрахунковим шляхом граничним розміром відповідальності страховика), страховик повинен володіти відомостями, які можуть мати істотне значення для встановлення ймовірності настання страхового випадку, з одного боку, і розміру можливих збитків - з іншого. Такі відомості повинен повідомити страховика страхувальник. Надаючи особливого значення виконанню зазначеного обов'язку - повідомленням мають істотне значення для страховика відомостей , - ГК докладно регулює її зміст, межі, а також наслідки порушення (ст. 944).

При виникненні між сторонами спору про те, чи є відповідні відомості дійсно суттєвими, зазначену обставину повинен доводити (за загальними правилами цивільного процесу) посилається на нього страховик. Це не виключає для страхувальника можливості подавати докази зворотного, тобто неістотності відомостей, про які йде мова. Однак в спеціально виділеній в абз. 2 п. 1 ст. 944 ГК ситуації становище страховика полегшується. Зазначеною нормою закріплена презумпція, причому незаперечна, того, що, по крайней мере, обставина, безумовно обумовлений страховиком в стандартній формі договору (страховому полісі або в письмовому запиті страховика), має бути визнано істотним. Так, наприклад, в форму договору, прикладену до Правил страхування (стандартним) цивільної відповідальності організацій, що експлуатують небезпечні виробничі об'єкти, за заподіяння шкоди життю, здоров'ю, майну третіх осіб та навколишньому природному середовищу в результаті аварії на небезпечному виробничому об'єкті, включена підлягає заповненню графа , в якій міститься набір тих обставин, які сторони вважають істотними, тобто підпадають під дію норми п. 1 ст. 944 ГК. Якщо ж договір був укладений, незважаючи на те що страхувальник не дав відповіді на будь-які питання з числа поставлених страховиком, наслідки цього падають на останнього. Йдеться про те, що страховик позбавлений права при заяві їм вимоги про визнання договору неукладеним або про його розірвання посилатися на порушення страхувальником свого обов'язку, пов'язаної з повідомленням відомостей про такого роду обставин.

Визначаючи межі зазначеного обов'язку страхувальника, все та ж ст. 944 ГК встановлює і ще один, крім суттєвого характеру відомостей, критерій. У цьому другому випадку використовується критерій носить характер вже суб'єктивний, а не об'єктивний: страхувальник зобов'язаний передати тільки відомі обставини. Таким чином, ризик невідомості страхувальнику обставин, в тому числі і носять істотний характер, несе страховик.

Нарешті, слід вказати на те, що страхувальник - це прямо пов'язано з метою покладання на нього відповідної обов'язки - повинен повідомляти тільки про ті обставини, які і невідомі, і нс повинні бути відомі страховику. Однак при цьому ризик наслідків неповідомлення страховика відомостей, які, на думку страхувальника, той знав і повинен був знати, падають на страхувальника.

Особливо виділені наслідки повідомлення страхувальником завідомо неправдивих відомостей про відповідні обставини. Ці його дії за загальним правилом вважаються достатньою підставою для визнання договору страхування недійсним. Оскарження договору в зазначеному випадку може мати місце як до, так і після настання страхового випадку. Підставою для оскарження укладеного договору страхування в кінцевому рахунку служить норма п. 2 ст. 179 ГК. Вона допускає визнання угоди недійсною внаслідок різних зазначених в ній причин. У зв'язку з цим потерпіла сторона (в даному випадку - страховик) набуває право при наявності обману не тільки на визнання угоди недійсною, а й на відшкодування контрагенту збитків у вигляді відшкодування реального збитку. Разом з тим необхідно відзначити, що задоволення заявленого страховиком вимоги можливо лише за однієї, особливо передбаченому законодавством для договору страхування умови: до моменту розгляду справи в суді обставини, про які завідомо неправдиві відомості повідомить страховику страхувальник, ще продовжують діяти, тобто не відпала. Отже, за межами подібній ситуації знаходиться випадок, наприклад, коли страхувальник при договорі особистого страхування представив фіктивну довідку про стан свого здоров'я, приховавши тяжку хворобу, якщо до моменту настання страхового випадку виявилося, що настало одужання.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук