Предмет і умови договору

Предмет договору страхування

Ні ЦК, ні Закон про страхування не містять терміна " предмет договору страхування". Законодавець використовує термін " об'єкт страхування", під яким розуміється страховий інтерес (подп. 1 п. 1 ст. 942 ЦК, ст. 4 Закону про страхування). Необхідно розрізняти дані поняття. Предметом договору страхування є послуга, яку страховик надає страхувальнику і яка втілюється в несенні страхового ризику в межах страхової суми. Об'єктом ж страхування виступають майнові інтереси. Оскільки страхують майнові інтереси за своєю правовою природою різні, цивільне законодавство не містить і єдиного визначення договору страхування. Залежно від виду страхуються інтересів виділяють такі види договорів страхування:

  • а) договір майнового страхування;
  • б) договір страхування ризику відповідальності за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб;
  • в) договір страхування ризику відповідальності за порушення договору;
  • г) договір страхування підприємницького ризику;
  • д) договір особистого страхування.

Істотні і неістотні умови договору страхування

Стаття 432 ЦК передбачає, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Для договору страхування суттєвими згідно із законом є такі умови, про об'єкт страхування (для майнового страхування) і про застраховану особу (для договору особистого страхування); про страховий випадок; про розмір страхової суми; про термін дії договору; а також ті умови, на узгодженні яких наполягає одна зі сторін.

До виключення з Закону про страхування гл. II "Договір страхування" істотним вважалося ще одна умова - розмір страхової премії. Той факт, що законодавець виключив дане умова з переліку істотних умов, передбачених законом, не означає, що воно перестало бути істотним. Якщо врахувати, що закон визначає договір страхування як БЕЗОПЛАТНО, а суттю страхування є захист від ризиків за рахунок грошових фондів, що формуються страховиком з сплачених страхувальниками страхових премій, то дана умова стане істотним за пропозицією однієї із сторін.

Подія, на випадок настання якого проводиться страхування, складається з трьох елементів: 1) виникнення небезпеки; 2) заподіяння шкоди; 3) причинно-наслідкового зв'язку між ними. У договорі необхідно описати небезпеки, від яких проводиться страхування, адже не існує страхування від усіх небезпек. Зазвичай в полісі перераховуються небезпеки, від яких проводиться страхування, і виключення з числа цих небезпек. Наприклад, страхування майна на випадок крадіжки - це опис небезпеки без винятків, а страхування майна на випадок крадіжки, крім крадіжки під час пожежі, - це опис небезпеки з винятками.

Характер заподіяної шкоди може бути складовою частиною опису події, на випадок настання якого проводиться страхування, наприклад, страхування на випадок викрадення або пошкодження автомобіля. Але опис може і не містити вказівок на характер шкоди, і тоді страхування здійснюється на випадок заподіяння будь-якої шкоди. Зокрема, при страхуванні відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам в результаті будівництва, відшкодування виплачується і при заподіянні шкоди майну третіх осіб, і при заподіянні шкоди їх здоров'ю.

Поряд з істотними умовами в договорі страхування є і ряд інших умов, наприклад звичайні умови договору, тобто умови, наявні в усякому договорі і передбачені законодавством на той випадок, якщо сторони не побажають встановити що-небудь інше. Це стосується відомостей про місце укладення договору, формі договору, часу його вступу в силу. Є й обов'язкові умови договору, які пропонуються сторонам законодавством для узгодження. У договорах страхування це, наприклад, страхова сума, термін початку страхового захисту і т.д. Крім того, законодавством дозволено встановлювати в договорі за взаємною згодою будь-які, що не суперечать закону умови, що сприяє максимальному врахуванню інтересів і побажань сторін.

Відповідно до п. 4 ст. 421 ГК умови договору визначаються на розсуд сторін, крім випадків, коли зміст відповідної умови наказано законом чи іншими правовими актами. Таким чином, згідно з цією нормою договір повинен відповідати обов'язковим для сторін правилам, встановленим законом та іншими правовими актами (імперативним нормам), що діють у момент його укладення.

Правила страхування, що розробляються страховиками

Даний документ є локальним нормативно-правові актом страховика, що відповідає чинному страховому законодавству. Він містять загальні для даного виду (підвиду) страхування порядок і умови укладення та виконання договору страхування, якісні та кількісні характеристики істотних і додаткових умов для укладення договору, права, обов'язки і відповідальність сторін та інших суб'єктів страхових правовідносин (застрахованої особи, вигодонабувача). У правилах страхування, зокрема, визначаються:

  • 1) види договорів, що укладаються страхування (добровільного чи обов'язкового) і форми страхового захисту тих чи інших матеріальних або нематеріальних цінностей і благ;
  • 2) суб'єкти страхування і особи, що виступають в їх якості; передбачені для них обмеження;
  • 3) об'єкти страхування як майнові інтереси і форма їх захисту, пов'язані з різними предметами страхування, схильними до негативного впливу при настанні страхових випадків;
  • 4) перелік страхових ризиків (страхових випадків), від яких страхова організація пропонує страховий захист, а також події і / або їх наслідки, які не визнані страховими випадками;
  • 5) порядок встановлення страхової суми і терміну страхування;
  • 6) застосовуються страхові тарифи, поняття і порядок визначення страхової премії (страхових внесків) і її (їх) сплати;
  • 7) порядок укладення, зміни і припинення договору страхування;
  • 8) права та обов'язки сторін договору страхування;
  • 9) порядок і методи визначення розміру шкоди (збитків, збитків) від страхового випадку, розміру та умов страхової виплати або відмови у ній повністю або частково);
  • 10) додаткові умови страхування, порядок їх встановлення та включення в договір страхування;
  • 11) порядок вирішення спірних питань.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >