Управлінням страховим портфелем

Під управлінням страховим портфелем розуміються поточна коригування структури портфеля на основі аналізу безлічі чинників, що впливають на склад всього пакету страхових ризиків, а також зміна складових частин портфеля. Сукупність застосовуваних до портфелів методів і технологій представляє спосіб управління страховим портфелем, який може бути як активним, так і пасивним.

Активна модель управління припускає ретельне відстеження і негайне зміна набору страхових ризиків, трансформацію асортименту страхових послуг, модифікацію тарифної політики та інвестиційної діяльності. Зауважимо, що все це є досить трудомістким елементом управління. Крім того, активний метод вимагає значних фінансових витрат, гак як він пов'язаний з інформаційної, аналітичної, експертної та збутової активністю на ринку страхування.

Пасивна модель управління передбачає створення добре диверсифікованого портфеля страхування з певним рівнем ризику, розрахованим на тривалу перспективу. Однак в умовах інфляції, нестабільної кон'юнктури страхового ринку такий підхід не виправданий: адже пасивне управління ефективно лише стосовно класичного типу портфеля, що складається з низько ризикованих продуктів страхування, а на вітчизняному ринку їх небагато. Страхові продукти при цьому повинні бути довгостроковими, щоб страховий портфель існував у незмінному стані тривалий час, і це дозволило б мати низький рівень витрат. Динаміка страхового ринку не дає класичного портфелю можливості отримання постійного низького доходу, так як великі страхові втрати не тільки доходу, але і вартості страхового портфеля.

Аналіз і забезпечення фінансової стійкості страхового портфеля

З метою забезпечення фінансової стійкості страхового портфеля страхові компанії використовують певний набір фінансових інструментів, таких як гнучка тарифна політика, активна інвестиційна діяльність, система перестрахування, створення резервних фондів, диверсифікація страхового портфеля і хеджування. Аналіз страхового портфеля необхідно проводити в три етапи: 1) підготовчий, або попередній, етап; 2) наступний, або поточний, етап; 3) оперативний аналіз страхового портфеля.

Показники фінансової стійкості страхового портфеля

Прибутковість страхового портфеля пропонується оцінювати на основі наступних показників: а) рівень виплат; б) рівень прибутковості; в) рівень рентабельності по всіх видах страхування і в цілому по страховому портфелю; г) рівень витрат. При цьому для аналізу страхового портфеля можуть використовувати три групи даних: абсолютні показники, такі як обсяг страхових премій і виплат, кількість укладених договорів та ін .; відносні показники, такі як рівень виплат, рентабельність, частка охоплення страхового ринку і т.д .; середні показники, такі як середня тарифна ставка; середній рівень витрат в страховому портфелі; середній рівень прибутковості від інвестиційних вкладень і т.п.

У практиці страхової справи фінансова стійкість страхового портфеля визначається в першу чергу таким показником, як обсяг зібраних платежів. Це найбільш загальний показник, в ньому знаходять своє вартісне вираження такі складові страхового портфеля, як його величина, структура і якість; обсяг і асортимент надання страхових послуг; величина страхового фонду; однорідність страхового портфеля та ін. Показник величини страхового портфеля може виражатися як числом застрахованих об'єктів, так і загальної страхової сумою. Цей показник широко використовується для аналізу всіх типів страхового портфеля (як в ризиковому, так і в довгостроковому страхуванні, де показник обсягу платежів доповнюється кількістю знову укладених договорів).

Показник структури страхового портфеля виражається співвідношенням окремих видів (особисте, майнове страхування та ін.), Форм (добровільне і обов'язкове) страхування, балансом між чинним портфелем і знову укладених договорів, між договорами з низькими і високими страховими сумами, індивідуальними і груповими страхування, відповідністю якості та асортименту страхових послуг, пропонованих страховиком.

Показник динамічності страхового портфеля характеризується балансом знову укладаються і закінчуються договорів страхування, при цьому важливо досягти рівноваги портфеля при якому приплив нових договорів компенсує закінчуються. Причому компенсація повинна поширюватися не тільки на число договорів і суму внесків за ним, але і на страхову суму, термін страхування і ймовірність збитку.

Показник однорідності страхового портфеля визначається за розміром страхової суми і за сукупністю ризиків. Однорідність страхового портфеля є його якісною характеристикою, оскільки мають прямий вплив на фінансову стійкість страхових операцій.

Хеджування

Під хеджуванням розуміють операції зі страхування цінового ризику. Хеджування полягає в нейтралізації несприятливих змін ціни того чи іншого активу для інвестора, виробника або споживача. Хеджування буває повним або частковим. При повному хеджуванні ризик втрат виключається повністю, при частковому - тільки в певних межах. Хеджування як інструмент фінансової стійкості використовується в страховому портфелі індивідуальних ризиків. Прикладом тут може служити страховий портфель, що складається з однорідних фінансових ризиків інвестиційних компаній: фінансова стійкість страхового портфеля з індивідуальним однорідним ризиком дуже висока, а ступінь ризику - низька. Дохід за таким видом портфеля - стійкий, хоча і є невеликим.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >