Виробничий облік

Інформація про витрати на виробництво є найважливішою складовою частиною кінцевої продукції як фінансового, так і управлінського обліку. Постачальником вихідної інформації про витрати на виробництво і для фінансового, і для управлінського обліку є первинний облік витрат на виробництво, тобто складова частина виробничого обліку. Далі в виробничому обліку відбувається систематизація інформації на бухгалтерських рахунках. Якщо в фінансовому та управлінському обліку прийнята аналогічна облікова політика в цій галузі, то без подальших перетворень інформація використовується при складанні фінансової звітності для калькулювання агрегованих показників собівартості: незавершеного виробництва, готової продукції, проданої продукції; розрахунку витрат на управління та продаж. В управлінському обліку використовується як вихідна інформація виробничого обліку, так і інформація, перетворена в різних аналітичних розрізах для обґрунтування управлінських рішень.

Таким чином, виробничий облік - це в основному та область, яка з'єднує інформаційні поля фінансового та управлінського обліку при однаковості облікової політики (рис. 2.7).

Місце виробничого обліку в системі бухгалтерського обліку

Мал. 2.7. Місце виробничого обліку в системі бухгалтерського обліку

Оскільки фінансовий і управлінський облік, виходячи з розв'язуваних ними завдань, висувають до змісту та строків надання даних про витрати на виробництво різні вимоги, то правомірно зробити висновок, що відображення витрат на виробництво з урахуванням своїх специфічних потреб повинен здійснювати кожен з названих видів обліку самостійно. Однак в умовах автоматизованої технології збору, реєстрації та обробки інформації на підприємстві можлива їх інтеграція не тільки в частині первинного обліку, а й при систематизації інформації на бухгалтерських рахунках. У літературі пропонуються специфічні моделі інтеграції з використанням різних груп рахунків обліку витрат для фінансового і управлінського обліку (групи 30-х і 20-х рахунків відповідно). Ці моделі не знайшли застосування на практиці, тому в книзі вони не розглядаються, але можуть бути цікавим об'єктом дослідження при написанні курсових і дипломних робіт. В даному параграфі даються основи виробничого обліку в частині обліку витрат за їх видами, об'єктами калькулювання і місцях виникнення.

Методичний апарат включає операції з первинного обліку, оцінки спожитих ресурсів, угрупованню інформації на рахунках на основі подвійного запису і складання калькуляцій собівартості і прибутку. Облік витрат за місцями виникнення і статтями собівартості є традиційним для бухгалтерської справи і ведеться на промислових, будівельних, транспортних та інших підприємствах. Істотний вплив на дані группіровочние ознаки витрат надають специфіка діяльності, технологічні та організаційні особливості. Тому їх виділення є внутрішньою справою підприємства.

Облік витрат за їх видами і місцями виникнення

Угруповання витрат на бухгалтерських рахунках здійснюється у відповідність з призначенням витрат, їх функціональною роллю в процесі виробництва і цілями подальшого використання інформації. Так, облік по місцях виникнення і центрами відповідальності організовується для управління витратами; угруповання витрат за їх видами (елементами і калькуляційними статтями собівартості) використовується при складанні бюджетів, калькулювання собівартості продукції, послуг і процесів, при факторному аналізі витрат.

Відображення спожитих ресурсів в первинних документах проводиться в місцях виникнення витрат - цехах основного і допоміжного виробництва, відділах, службах, будівельних ділянках, виробничо-експлуатаційних дільницях. Далі в процесі первинного розподілу витрати групуються на рахунках бухгалтерського обліку за об'єктами обліку витрат, відповідним виділеним в організаційній структурі управління підрозділам, в яких здійснюється споживання матеріальних, трудових та інших ресурсів. Визначення та основні характеристики місць виникнення витрат при лінійно функціональної і матричної структурах управління підприємством надано в параграфі 1.3; облік витрат на рахунках в процесі розподілу по МВЗ розглядається далі в гл. 4. Використання багатоцільовий структури бухгалтерського рахунку дозволяє паралельно враховувати первинні дані про спожиті у виробництві ресурсах по місцях виникнення витрат, центрами відповідальності, об'єктами калькулювання собівартості продукції і процесів.

Облік витрат за їх видами здійснюється на спеціальних рахунках (рис. 2.8). Для обліку витрат за статтями собівартості в Плані рахунків виділено такі рахунки: 20 "Основне виробництво", 21 "Напівфабрикати власного виробництва", 23 "Допоміжне виробництво", 25 "Загальновиробничі витрати", 26 "Загальногосподарські витрати", 28 "Брак у виробництві" , 29 "Обслуговуючі виробництва і господарства", 44 "Витрати на продаж". Для обліку за елементами витрат виділена група 30-х рахунків, які потрібно деталізувати в робочому плані рахунків господарюючого суб'єкта. Наприклад, рахунок 30 "Матеріальні витрати", рахунок 31 "Заробітна плата" і т.д. Аналіз практики роботи підприємств показує, що 30-е рахунки використовуються рідко, а інформація про витрати за елементами виходить в результаті перегрупування даних 20-х рахунків.

Облік витрат за їх видами

Мал. 2.8. Облік витрат за їх видами

Правила виділення статей собівартості. На склад статей собівартості впливають технологічні, організаційні чинники, а також можливість прямого віднесення витрат на об'єкти калькулювання. Як правило, прямо відносяться витрати відокремлюються в окремі статті. Ця сировина і основні матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників, відрахування на соціальне страхування, втрати від шлюбу. Якщо аналогічні за економічним змістом витрати доводиться розподіляти непрямим шляхом на продукти, то їх включають до складу статей загальновиробничих або загальногосподарських витрат. Так, на підприємствах з високим ступенем автоматизації виробничих процесів витрати на оплату основних виробничих робітників-операторів, які обслуговують поточні лінії, можна не виділяти в окрему статтю собівартості, а враховувати в складі загальновиробничих витрат. Така практика калькулювання широко поширена за кордоном і відповідає тенденціям розвитку виробничих процесів.

Облік матеріальних витрат. До складу матеріальних витрат входять сировину, основні матеріали, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби; тара і тарні матеріали; запасні частини для ремонту; будівельні матеріали; Інвентар та господарські речі, спеціальне оснащення та спеціальний; інше. Сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби складають основу вироблюваної продукції або є необхідними компонентами при її виготовленні. Допоміжні матеріали сприяють процесу виробництва (наприклад, водно-охолоджувальні емульсії) або покращують якість продукції (наприклад, лаки в меблевій промисловості). Матеріальні витрати формують одноелементні статті собівартості "Сировина і основні матеріали", "Паливо і енергія на технологічні цілі", "Зворотні відходи", а також входять до складу комплексних статей "Втрати від браку", "Загальновиробничі витрати", "Загальногосподарські витрати", "Комерційні витрати".

Нс завжди відпустку матеріалів в цехи означає їх фактичну витрату. Наприклад, на підприємстві але виробництву соків з заводського складу в цехову комору передана бочка з концентратом. За місяць використана половина сокового концентрату у виробництві. Тому, проводка Дт 20 "Основне виробництво" Кт 10 "Матеріали" дається тільки на використані матеріали. Тому в цехах складаються матеріальні звіти або виробничі звіти, де відбивається баланс руху матеріалів в цеху (залишок на початок, прихід, витрата, залишок на кінець), порівнюється фактичні витрати матеріалів з нормативними.

приклад 2.6

На підприємстві з виробництва соків і нектарів для обліку матеріальних витрат складається звіт про наявність та рух матеріальних запасів (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Звіт про наявність та рух матеріальних запасів

Найменування

Одиниці виміру

кількість

Залишок на початок періоду

отримано

перероблено

втрати

Втрати,%

Залишок на кінець періоду

апельсиновий концентрат

кг

665,000

81 700,000

81 049,000

1316,000

1,62

0,000

Персик пюре концентрат

кг

0,000

28 314,000

27 877,000

437,000

1,57

0,000

Лимонна кислота

кг

555,800

9751,400

10 114,490

192,710

1,91

0,000

етикетка

"СОК"

шт.

4313,000

179 150,000

179 214,000

1767.000

0,99

2482,000

І т.д.

РАЗОМ

Зверніть увагу, що сума матеріальних витрат не завжди збігається з сумою матеріальних цінностей, що значаться в складі виробничих запасів (кредит рахунку 10 "Матеріали"), Справа в тому, що до матеріальних витрат також відноситься відпустку в виробництво електроенергії, пара, газу і т. д., які на рахунках виробничих запасів відображення не знаходять і включаються до складу матеріальних витрат у міру споживання.

Порядок обліку матеріальних витрат визначається технологічними і організаційними особливостями виробництва. Зокрема, ними визначається спосіб віднесення матеріальних витрат на собівартість продукції. На більшості підприємств витрати сировини і основних матеріалів прямо відносяться на об'єкти калькулювання (швейна, електротехнічна промисловість, приладобудування, машинобудування та ін.). Однак це не скрізь можливо. Типовим прикладом непрямого розподілу сировини по об'єктах обліку витрат є підприємства з переробки комплексного сировини (м'ясна промисловість, нафтопереробка і ін.). У цих випадках можуть застосовуватися способи розподілу пропорційно нормативному витраті, коефіцієнтний і ін.

Специфіка виробництва впливає на вибір способів оцінки відпущених у виробництво матеріалів: за собівартістю кожної одиниці; по середній собівартості; за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (ФІФО). Придбання матеріалів пов'язано з транспортно-заготівельними витратами. До їх складу входять: витрати з навантаження матеріалів в транспортні засоби, їх транспортуванні, які підлягають сплаті покупцем понад ціни матеріалів; складські витрати, витрати по оплаті послуг заготівельних пунктів і ін. Якщо вони відокремлюються в обліку, то в кінці звітного періоду підлягають розподілу пропорційно вартості відпущених у виробництво матеріалів.

Документальне оформлення. У випадках регулярного відпуску матеріальних ресурсів виписуються лімітнозаборние карти. Ліміт розраховується на виробничу програму місяця та відпуск зі складів здійснюється в межах встановленого ліміту. При разовому відпуску матеріальних ресурсів виписуються однорядкові або багаторядкові вимоги-накладні на відпуск матеріалів. У підприємствах, де основні матеріали піддаються розкрию (різанні), облік їх виробничого споживання здійснюється на підставі розкрійних листів (карт). Повернення невикористаних матеріалів з виробництва (наприклад, відходів від забракованої продукції) оформляють накладними або актами.

Синтетичний облік. Для обліку матеріальних витрат використовуються такі рахунки: 10 "Матеріали", 11 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі", 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей", 16 "Відхилення у вартості матеріалів", приклади кореспонденцій яких наведені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Приклади кореспонденцій рахунків по витрачанню матеріальних ресурсів

зміст операції

Кореспондуючі рахунки

Дт

Кт

Відпущені матеріали на:

20

10

виготовлення продукції в основне виробництво

виготовлення продукції допоміжного виробництва

23

10

потреби цехів

25

10

потреби підприємства

26

10

потреби комерційної служби

44

10

виправлення виробничого браку

28

10

потреби обслуговуючих виробництв і господарств

29

10

продаж, безоплатно, в порядку фінансових вкладень

91

10

Виявлено нестачу матеріалів

94

10

Списано відхилення фактичної собівартості матеріалів від облікової ціни - (фактична собівартість більше облікової ціни)

20, 23, 25, 26, 28, 29, 44,91,94

10, 16

Списано відхилення фактичної собівартості матеріалів від облікової ціни (фактична собівартість менше облікової ціни) - червоне сторно

20, 23, 25, 26, 28, 29, 44, 91, 94

10, 16

Облік витрат на оплату праці. До складу трудових витрат входять суми нарахованої заробітної плати за фактично виконану роботу, за невідпрацьований, але підлягає оплаті за законодавством час; виплати заохочувального характеру. Відповідно до чинного законодавства підприємства нараховують страхові внески на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних. Витрати на оплату праці відображаються в складі як одноелементні, так і комплексних статей. Одноелементні, або самостійними, є статті "Заробітна плата основних виробничих робітників", "Відрахування на соціальне страхування".

Період включення в собівартість продукції трудових витрат визначається обліковою політикою. Вони можуть повністю включатися в собівартість продукції в тому звітному періоді, в якому вони мали місце або частково резервуватися (наприклад, на майбутню оплату відпусток працівникам, на виплати винагород за вислугу років).

Документальне оформлення. До первинних документів, що оформляють нарахування заробітної плати, відносяться табелі обліку робочого часу, наряди, рапорти про вироблення, маршрутні листки, шляхові листи, листки про просте і інші документи.

Синтетичний облік. Для обліку трудових витрат використовуються рахунки 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці"; 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню", приклади кореспонденцій яких наведені в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Приклади кореспонденцій рахунків але витратам на оплату праці

зміст операції

Кореспондуючі рахунки

Дт

Кт

1. Нарахована заробітна плата:

20

70

основним виробничим робочим

робочим допоміжних виробництв

23

70

управлінського та обслуговуючого персоналу основних цехів

25

70

управлінського та обслуговуючого персоналу допоміжних цехів

231, 25

70

персоналу управління підприємством

26

70

працівникам, зайнятим доставкою матеріально-виробничих запасів

10, 15

70

робітникам, зайнятим у капітальному будівництві

08

70

за виправлення браку

28

70

працівникам обслуговуючих виробництв і господарств

29

70

працівникам, зайнятим продажем продукції

44

70

за рахунок створеного резерву

96

70

за ліквідацію наслідків стихійного лиха

91

70

2. Нараховано страхові внески в державні позабюджетні фонди і страхові внески на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на заробітну плату:

20

69

основних виробничих робітників

робочих допоміжних виробництв

23

69

управлінського та обслуговуючого персоналу основних цехів

25

69

управлінського та обслуговуючого персоналу допоміжних цехів

23 [1] , 35

69

персоналу управління підприємством

26

69

працівників, зайнятих доставкою матеріально-виробничих запасів

10,15

69

робочих, зайнятих в капітальному будівництві

08

69

за виправлення браку

28

69

працівників обслуговуючих виробництв і господарств

29

69

працівників, зайнятих продажем продукції

44

69

за ліквідацію наслідків стихійного лиха

91

69

3. Зроблено відрахування в резерв на оплату відпусток робітників:

20

96

основного виробництва

допоміжних виробництв

23

96

4. Зроблено відрахування в резерв на виплату винагород за вислугу років, за підсумками роботи за рік:

20

96

основним виробничим робочим

робітникам і персоналу допоміжних виробництв

23

96

персоналу основних цехів

25

96

персоналу підприємства

26

96

Облік загальновиробничих і загальногосподарських витрат. Загальновиробничі (ОПР) і загальногосподарські витрати (ВОХР), формують комплексні статті собівартості продукції, що містять в своєму складі різні економічні елементи витрат.

Аналітичні статті загальновиробничих витрат. До ОПР належать витрати по утриманню та експлуатації машин і устаткування, витрати на ремонт будівель і споруд общецехового призначення, витрати по страхуванню майна, що використовується у виробництві, витрати на опалення, освітлення й утримання приміщень, орендна плата за приміщення, машини, обладнання, використовувані в виробництві, оплата праці працівників, зайнятих обслуговуванням виробництва; інші аналогічні за призначенням витрати.

До складу загальновиробничих витрат може входити амортизація нематеріальних активів у разі, якщо вони використовуються в конкретному цеху. Так само до складу загальновиробничих входять витрати непродуктивного характеру (наприклад, витрати на оплату праці робітників за час простою з вини цеху).

приклад 2.7

У аналітичну статтю "Внутрішньозаводське переміщення вантажів" включаються витрати на переміщення вантажів з центрального складу в виробничі цехи і всередині цехів: вартість пального, мастильних, обтиральних матеріалів; витрати з оплати праці водіїв транспортних засобів, а також вантажників, зайнятих розвантаженням до робочих місць і прибиранням їх від робочих місць.

Аналітичні статті загальногосподарських витрат. ВОХР підприємства можна назвати інакше адміністративними або управлінськими витратами. У бухгалтерському обліку загальногосподарські витрати враховуються відокремлено. Ці витрати об'єднує їх цільове призначення; можливість одночасного віднесення на зменшення прибутку того ж звітного періоду коли вони виникли; комплексний характер. До загальногосподарських витрат належать: амортизація нематеріальних активів і основних засобів загальногосподарського призначення, витрати на ремонт, опалення, освітлення й утримання приміщень загальногосподарського призначення; витрати зі страхування майна; орендна плата за приміщення, машини; оплата праці апарату управління підприємством, фахівців і працівників підрозділів загальногосподарського призначення; на охорону підприємства; інші аналогічні за призначенням витрати. Так само до складу загальногосподарських витрат входять витрати непродуктивного характеру.

За способом включення до собівартості загальновиробничих витрат і загальногосподарських витрат відносяться до непрямих, тобто вони розподіляються по об'єктах обліку витрат непрямим шляхом. Обгрунтування вибору методики і процедури розподілу непрямого розподілу витрат розглядається в гл. 4.

Облікова політика щодо капіталізації загальновиробничих витрат в запаси наступна:

  • • при калькулюванні виробничої собівартості продукції загальновиробничі витрати включаються в собівартість продукції і розподіляються в кінці звітного періоду між запасами незавершеного виробництва і готової продукції [2] ;
  • • калькулюванні скороченою собівартості в системі "верібл-костинг" змінні загальновиробничі витрати включаються в собівартість продукції, всі постійні загальновиробничі витрати декапіталізіруются, тобто одноразово списуються на зменшення прибутку звітного періоду. При калькулюванні в системі "жорсткий директ-костинг" все загальновиробничі витрати відносяться на зменшення прибутку звітного періоду. Такий порядок списання ОПР, наприклад, прийнятий при калькулюванні собівартості в системі управління "точно в строк" [3] .

У вітчизняному фінансовому обліку щодо загальногосподарських витрат можуть бути обрані два альтернативних варіанти облікової політики.

  • 1. При калькулюванні повної собівартості загальногосподарські витрати включаються в собівартість продукції, тобто відносяться до витрат на продукт. В цьому випадку зібрану протягом місяця на однойменному рахунку суму ВОХР в кінці місяця розподіляють за видами продукції пропорційно обраної базі розподілу. Методи розподілу загальногосподарських витрат аналогічні методам, розглянутим стосовно загальновиробничих витрат.
  • 2. Загальногосподарські витрати не капіталізуються, тобто відносяться до періодичних витрат.

У відповідність з правилами міжнародних стандартів фінансової звітності загальногосподарські (інакше адміністративні) витрати не капіталізуються, тобто в собівартість запасів не включаються. Як виняток в МСФЗ 2 "Запаси" виводяться тільки ті витрати, які мають відношення до конкретного продукту і можуть бути прямо віднесені на його собівартість.

Синтетичний облік. Для обліку ОПР використовуються однойменний рахунок 25 "Загальновиробничі витрати"; для обліку ВОХР - рахунок 26 "Загальногосподарські витрати", приклади кореспонденцій яких наведені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Приклади кореспонденцій рахунків та обліку загальновиробничих і загальногосподарських витрат

зміст операцій

Кореспондуючі рахунки

Нараховано амортизацію по обладнанню цеху

25

02

Нараховано амортизацію обладнання обчислювального центру заводу

26

02

Нараховано амортизацію на будівлях і спорудах загальновиробничого призначення

25

02

Нараховано амортизацію будівель і споруд загальногосподарського призначення

26

02

Нараховано амортизацію патентів

26

05

Нараховано орендну плату за оренду обладнання,

25, 26

60, 76

в тому числі ПДВ

19

60, 76

Відпущені матеріали на обслуговування і утримання обладнання цеху (наприклад, мастильні матеріали)

25

10

Відпущені матеріали на утримання приміщень цеху

25

10

Відпущені матеріали на ремонт труби на окремому фундаменті

26

10

Враховано витрати ремонтного цеху але капітального ремонту верстатів (резерв на ці цілі не створювалася)

25

23

Відображено заборгованість іншим організаціям за надані ними послуги з теплопостачання, водопостачання,

25, 26

60

в тому числі ПДВ

19

60

Нарахована заробітна плата фахівцям і менеджерам цеху

25

70

Нарахована заробітна плата керівників підприємства

26

70

Нарахована заробітна плата фахівцям з продажу, бухгалтерії та інших відділів

26

70

Нараховано внески до фонду соціального страхування від сум заробітної плати фахівців і менеджерів

25, 26

69

Списані витрати на відрядження працівників відділу закупівель з укладання договорів з постачальниками матеріалів

26

71

Списано суму виявлених нестач в межах норм природного убутку в цехових коморах

25

94

ОПР розподілені і включені до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

20, 23

25

Варіант 1. Списання загальногосподарських витрат

Списані ВОХР і включені до виробничої собівартості продукції

20

26

ВОХР включено до виробничої собівартості послуг допоміжних виробництв, відпущених на сторону

23

26

Варіант 2. Загальногосподарські витрати не декапіталізіруются, інакше кажучи, відносяться до періодичних

90

26

Облік витрат на брак у виробництві. Браком вважаються закінчені вироби і напівфабрикати, щодо яких встановлено, що вони не придатні для подальшої обробки та використання у відповідності зі своїм призначенням, або володіють зниженими якісними характеристиками порівняно з встановленими технічними умовами або нормальними вимогами споживача. Основними причинами браку можуть бути: низька якість сировини, матеріалів і комплектуючих виробів; порушення технології обробки; незадовільні умови зберігання продукції та її транспортування.

приклад 2.8

При транспортуванні соку залізничним транспортом слід укладати палети (піддони з пакетами) в один "поверх". Однак часто в цілях зниження транспортних витрат їх укладають в декілька поверхів. Це веде до виникнення шлюбу (утворюються помятости, розрив пакетів).

До витрат на шлюб (називаються також втратами від шлюбу) відносяться всі понесені підприємством витрати по виготовленню забракованого продукту аж до стадії його виявлення за мінусом повернутих відходів і відшкодованого збитку працівниками та постачальниками. Порядок обліку витрат на шлюб визначається видом шлюбу. Залежно від місця виявлення брак поділяється на:

  • • внутрішній;
  • • зовнішній.

Залежно від можливості і економічної доцільності виправлення шлюб поділяється на:

  • • виправний;
  • • Не виправний (остаточний).

Оцінка витрат на шлюб. Шлюб може оцінюватися за прямими статтями витрат на основі фактичних або нормативних даних; але цехової собівартості на основі фактичних або нормативних даних. Обраний варіант оцінки витрат на виробничий брак повинен бути закріплений в обліковій політиці організації.

Критерієм для включення тих чи інших витрат у собівартість забракованої продукції є принцип причинності. Відповідно до цього принципу, наприклад, недоречно включати до витрат на шлюб управлінські витрати, так як їх величина не залежить істотно від наявності або відсутності шлюбу.

Документальне оформлення. Виробничий брак оформляється актом про шлюб (або повідомленням про шлюб), що містить реквізити: найменування продукту, технологічна операція, на якій виявлено брак, причини виникнення, винуватці виникнення, відповідальні за виправлення шлюбу, сума витрат на шлюб за статтями прямих витрат.

Синтетичний облік. Для обліку витрат на шлюб виділяється спеціальний рахунок 28 "Брак у виробництві".

Облік витрат на внутрішній остаточний брак, допущений в процесі виробництва передбачає відокремлення витрат, поглинених забракованої продукцією на дебеті рахунку 28 "Брак у виробництві"; виключення із загальної суми витрат вартості зворотних відходів; сум утримання із заробітної плати винуватців шлюбу, сумпретензій постачальникам матеріалів і послуг (кредит рахунку 28 "Брак у виробництві"); списання на собівартість остаточних втрат від шлюбу (у дебет рахунку 20 "Основне виробництво" або рахунку 23 "Допоміжні виробництва" з кредиту рахунку 28 "Брак у виробництві").

Облік витрат на виправлення внутрішнього браку передбачає: відображення на рахунку дебет рахунку 28 "Брак у виробництві" витрат матеріальних і трудових ресурсів, витрачених на виправлення браку; в ряді випадків витрат послуг допоміжних виробництв і (або) інших підприємств; включення в собівартість продукції (робіт і послуг) витрат на виправлення браку (в дебет рахунку 20 "Основне виробництво" або рахунку 23 "Допоміжні виробництва" з кредиту рахунку 28 "Брак у виробництві").

Облік витрат на зовнішній брак включає крім операцій, перерахованих вище, процедури по відображенню витрат на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування (понад резерву, створеного раніше на ці цілі), сторнуванню раніше зроблених проводок на випуск і продаж продукції.

Для управління собівартістю безумовну актуальність має облік виробничих втрат, серед яких брак у виробництві домінує. Тому спосіб включення витрат на шлюб в різні статті собівартості менш зручний, так як ускладнює аналіз витрат, виявлення причин браку. На практиці набув більшого поширення варіант угруповання витрат на шлюб в окремій статті калькуляції собівартості.

В даний час існує потреба в організаціях обліку витрат не тільки на шлюб, але і на якість. Витрати на якість ширше витрат на шлюб, хоча включають останні. Як правило, на практиці вони враховуються у складі загальногосподарських витрат без відокремлення в окрему аналітичну статтю.

Облік комерційних витрат. Витрати, пов'язані з продажем продукції, називаються комерційними (витратами на продаж). До їх складу включаються витрати на організацію маркетингових досліджень, витрати на тару і упаковку на складах готової продукції, витрати на транспортування продукції, комісійні збори, що сплачуються торговим, збутових організаціям при продажу продукції на умовах комісії, витрати на рекламу та ін.

У облікову політику як управлінського, так і фінансового обліку може бути закріплений один з наступних варіантів списання витрат на продаж: 1) віднесення до періодичних витрат, тобто списання на зменшення фінансового результату; 2) включення в собівартість проданої продукції їх частки, обчисленої розрахунковим шляхом. Кореспонденція рахунків при першому варіанті: Дт 90 "Продажі" Кт 44 "Витрати на продаж". Другий варіант грунтується на включенні комерційних витрат у собівартість продукції з наступним їх розподілом між готової і проданої продукцією. Перший варіант облікової політики переважає в практиці роботи підприємств при складанні фінансової звітності. МСФЗ 2 "Запаси" містить норму, згідно з якою комерційні витрати відносяться до періодичних і не капіталізуються в запасах.

Синтетичний облік комерційних витрат здійснюється на рахунку 44 "Витрати на продаж". Протягом місяця за дебетом рахунка збираються різні види витрат (кредит рахунків відповідних їх видів), а в кінці місяця вони списуються (розподіляються) згідно з порядком, прийнятим облікової політикою підприємства (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Приклади кореспонденцій рахунків з обліку комерційних витрат

зміст операції

кореспонденція рахунків

Дт

Кт

1. Витрачені матеріали на упаковку готової продукції на складі

44

10, 16

2. Нарахована заробітна плата робітникам за упаковку готової продукції на складі, навантаження

44

70

3. Нараховано єдиний соціальний податок і внесок з обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від заробітної плати

44

69

4. Акцептовані рахунки сторонніх організацій за послуги, пов'язані з продажем продукції (реклама, посередницькі та транспортні послуги):

44

60, 76

вартість послуг

ПДВ

19

60, 76

5. Оплачені підзвітною особою витрати з продажу продукції

44

71

6. Списано витрати з транспортування продукції власним транспортом

44

23

7. Списані витрати допоміжних виробництв по виготовленню тари

44

23

8. Списуються комерційні витрати, пов'язані з проданої (відвантаженої) продукції

90

44

  • [1] За дебетом рахунку 23 "Допоміжні виробництва" здійснюється нарахування заробітної плати управлінського і обслуговуючого персоналу допоміжних цехів, що випускають один вид продукції, наприклад в Енергоцех.
  • [2] Можливе застосування в фінансовому та управлінському обліку.
  • [3] Можливе застосування тільки в управлінському обліку.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >