Методика розподілу непрямих витрат з використанням єдиної бази розподілу (традиційна)

Як випливає з заголовка, особливістю традиційної методики розподілу непрямих витрат є застосування єдиної бази розподілу для всіх груп витрат: загальновиробничих, загальногосподарських і, при необхідності, комерційних витрат. Приклади баз розподілу: заробітна плата виробничих робітників, годинник праці виробничих робітників, прямі витрати на виробництво продукції, кількість витрачених на виробництво основних матеріалів, обсяг виробництва, виручка, коефіцієнт-машиночаса, кошторисні ставки однієї години роботи обладнання та ін. Слід мати на увазі, що варіативність результату залежить від обраної бази розподілу.

приклад 4.5

На багатопрофільному підприємстві "Жилкомхоз" проведено аналіз впливу баз розподілу непрямих витрат на собівартість послуг чотирьох видів діяльності. Не вдаючись в подробиці приватного ситуації, скористаємося результатами моделювання в якості ілюстрації загального правила: собівартість окремих видів продуктів залежить від вибору єдиної бази розподілу і собівартість окремих видів продуктів змінюється при зміні однієї бази розподілу на іншу (рис. 4.3).

Загальногосподарські витрати, руб.

Ілюстрація залежності величини витрат, що припадають на об'єкт калькулювання, від баз розподілу непрямих витрат

Мал. 4.3. Ілюстрація залежності величини витрат, що припадають на об'єкт калькулювання, від баз розподілу непрямих витрат

Як видно, застосування в якості бази розподілу чисельності або заробітної плати основних виробничих робітників обумовлює приблизно однакову структуру розподілу загальногосподарських витрат між об'єктами калькулювання собівартості. Використання в якості бази розподілу прямих витрат призведе до того, що більше 90% загальногосподарських витрат будуть списані на центр прибутку "Теплопостачання", що обумовлено значною вартістю палива (кам'яного вугілля).

Проблеми розподілу витрат на обслуговування виробництва і управління мають вікову історію. У 1928 р в книзі "Фабрична бухгалтерія в зв'язку з калькулюванням і статистикою" німецький фахівець Б. Пенндорф зазначає, що, хоча загальні витрати повинні бути нижче спеціальних, це буває в небагатьох випадках. У більшості випадків прямі витрати знижуються, а загальні витрати збільшуються, так як для підвищення рентабельності виробництва посилюється поділ праці, виробництво механізуються (Соколов, 2000). Актуальність проблеми зростає. Це пов'язано, з одного боку, зі зростанням фондомісткості виробництв, розвитком автоматизованих виробництв, провідним до збільшення частки загальновиробничих витрат у собівартості продукції; з іншого - зі зниженням питомої ваги в сукупних витратах найпопулярнішою бази розподілу - заробітної плати основних виробничих робітників. Для вирішення проблем йде пошук в напрямку як розробки адекватних баз розподілу при збереженні традиційного одноступінчастого калькулювання, так і створення альтернативних калькуляційних систем.

приклад 4.6

Розглянемо умовну ситуацію, кілька згустивши фарби, щоб яскравіше проявився ефект спотворення собівартості конкретних продуктів при виборі неадекватною бази розподілу непрямих витрат. Припустимо, що в основному цеху приладобудівного заводу виділені дві ділянки: 1) з переважанням ручної праці, на ньому здійснюється доведення деяких кріплень, використовуються інструменти та вимірювальні прилади; 2) з автоматизацією виробничого процесу. На ділянці (1) працюють 20 чоловік із середньою заробітною платою 100 у.о .; на ділянці (2) працюють чотири оператори з такою ж середньою заробітною платою. За базу розподілу ОПР в облікову політику обрана основна заробітна плата виробничих робітників. Вихідні дані на рис. 4.4 необхідно використовувати при розподілі загальновиробничих витрат на об'єкти калькулювання собівартості продукції А і Б.

Розподіл загальновиробничих витрат (вихідні дані)

Мал. 4.4. Розподіл загальновиробничих витрат (вихідні дані)

Застосовуючи покрокову процедуру розподілимо загальновиробничі витрати прикладу 4.6.

Крок 1. Сума по групі розподілу "Загальновиробничі витрати" становить 4800 ден. од. Дана сума сформувалася на рахунку 25 "Загальновиробничі витрати" і включає витрати по утриманню та експлуатації обладнання в сумі 4100 ден. од. (На оплату праці висококваліфікованих фахівців з налагодження і ремонту устаткування, фахівців з електронної техніки; витрати на запчастини, мастильні матеріали, електроенергію, амортизація та ін.); інші загальноцехові витрати в сумі 700 ден. од.

Крок 2. Визначається загальна сума бази розподілу - основної заробітної плати виробничих робітників: 2000+ +400 = 2400 ден. од.

Крок 3. Визначається коефіцієнт розподілу 4800 2400 = 2.

Крок 4. Визначається сума загальновиробничих витрат, яка припадає на продукт А, що виробляється на ділянці (1): 2000 × 2 = 4000 ден. од .; яка припадає на продукт Б, що виробляється на ділянці (2): 400 × 2 = 800 ден. од.

Результати розподілу показані на рис. 4.5.

Як видно з розрахунків, складається абсурдна ситуація, коли на високотехнологічну продукцію потрапляє незначна частка витрат на утримання і експлуатацію обладнання. У той же час на продукцію, що виробляється на ділянці з ручною працею, потрапляє основна сума витрат на обслуговування складного обладнання.

Поліпшити результати розподілу непрямих витрат за допомогою таких дій. Спосіб 1 - аналізується можливість прямого розподілу витрат, що входять в групу.

Приклад 4.6 (закінчення)

У складі розподіляється групи загальновиробничих витрат складається стаття "Витрати на утримання обладнання" в сумі 4100 руб. Ці витрати пов'язані з виробництвом продукції Б на ділянці № 2 цеху. Тому їх можливо і доцільно прямо віднести на замовлення з виготовлення продукції Б.

Розподіл загальновиробничих витрат (результат)

Мал. 4.5. Розподіл загальновиробничих витрат (результат)

Спосіб 2 - проводиться аналіз альтернативних варіантів баз розподілу. При виборі адекватної бази розподілу необхідно проводити в першу чергу логічний аналіз наявності причинно-наслідкового зв'язку між такими, що розподіляються витратами і об'єктом калькулювання собівартості. У ряді випадків підбір бази розподілу здійснюється виходячи з певного завдання. Тоді доцільно проводити аналіз за методикою "що буде, якщо" (приклад 4.7).

приклад 4.7

На підприємстві з виробництва соків і нектарів при нарахуванні премії менеджерам з продажу враховувалися не тільки розмір принесеної підприємству виручки, але і маржинальний прибуток. Тому менеджери були зацікавлені в реалізації високорентабельної продукції. Нерентабельний напій "Бура- тино", необхідний для асортиментної лінійки, піддавався нападкам з боку продавців, які вимагали припинити його виробництво. Проблему, пов'язану з мотивацією персоналу, вирішили в бухгалтерії, замінивши базу розподілу загальновиробничих витрат з обсягу в літрах вилитих соків і напоїв на вагу витраченого концентрату. При виробництві проблемного напою використовувалося істотно менше сокового концентрату, ніж при виробництві іншої продукції. Тому загальновиробничі витрати перераспределились на соки, тим самим підвищивши рентабельність напою.

Спосіб 3 - групи непрямих витрат дробляться, для кожної нової групи підбирається індивідуальна база розподілу.

Спосіб 4 - здійснюється перехід на методику АВС (Activity based costing).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >