Системи позаказного і попередільного калькулювання

Причинами виділення систем позаказного і попередільного калькулювання, а також їх модифікацій є: специфіка діяльності організацій; специфіка об'єктів калькулювання; специфіка калькуляційних одиниць; специфіка облікових процедур.

Позамовному калькулювання

Позаказная система калькулювання застосовується переважно на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним типами виробництва. Наприклад, в літакобудуванні, суднобудуванні, верстатобудуванні, вагонобудуванні, поліграфії, в будівництві, в допоміжних ремонтних та інструментальних цехах підприємств, в науково-дослідних інститутах, аудиторських і консультаційних компаніях.

Як об'єкти калькулювання виділяються:

  • • індивідуальні замовлення;
  • • річні замовлення.

Для організації обліку витрат по кожному замовленню, контролю за дотриманням нормативів, а також для організації внутрішньовиробничого планування і контролю за своєчасним виконанням замовлень встановлюється порядок відкриття, проходження і закриття замовлень. Кожному замовленню присвоюється свій номер. Номер замовлення проставляється в планах; в нормативних картах і нормативних калькуляціях; в лімітно-забірних картках, вимогах, накладних, документах з обліку виробітку і заробітної плати; на картках обліку руху деталей у виробництві та ін. В умовах автоматизованої обробки інформації доцільно використовувати первинні документи зі штрих-кодом. Цей прийом дозволяє не тільки підвищити економічність і оперативність первинного обліку руху матеріалів, але і дозволить вирішити проблему підвищення прозорості інформації про незавершене виробництво.

Накопичувальний обліковий реєстр але замовлення

Мал. 6.3. Накопичувальний обліковий реєстр але замовлення

Для зведення витрат на замовлення застосовуються накопичувальні регістри аналітичного обліку, наприклад "особовий рахунок замовлення" або "картка замовлення" (рис. 6.3). Особовий рахунок замовлення є узагальнюючим документом, в якому збираються всі витрати, пов'язані з Вашим замовленням, визначається сума незавершеного виробництва і виробнича собівартість готової продукції з розбивкою за статтями.

Для контролю за правильністю розподілу витрат по замовленнях, узагальнення витрат за місяць і обчислення обсягів незавершеного виробництва застосовується обліковий реєстр "відомість замовлень".

Калькуляція собівартості продукції відповідно до відкритих замовленнями складається за статтями, прийнятим на конкретному підприємстві.

Попередільний калькулювання собівартості

Попередільний система калькулювання характерна для підприємств з масовим типом виробництва, де вихідна сировина і матеріали при переробці послідовно проходять кілька стадій (переділів). Прикладами таких галузей є хімічна промисловість, харчова, текстильна, металургійна, скляна, цементна промисловість і т.д. Часто попередільний метод застосовується в комплексних виробництвах, де з одного сировини в ході єдиного технологічного процесу проводиться кілька видів продуктів (наприклад, нафтопереробна промисловість). У видобувних галузях зазвичай застосовується модифікація - однопередельний метод (його називають котельним або простим).

приклад 6.4

Дані про застосування практики австралійськими компаніями різних галузей промисловості попередільного методу наводяться в табл. 6.7.

Таблиця 6.7

Застосування попередільного методу австралійськими підприємствами [1]

галузь

Число підприємств, що використовують попередільний метод,%

Видобувна промисловість

92

Харчова промисловість

96

Текстильна промисловість

91

нафтопереробна промисловість

100

Хімічна промисловість

75

Меблева промисловість

38

Машинобудування

43

електроніка

55

Характерними особливостями організації обліку в цих підприємствах є застосування умовних одиниць, обчислення ступеня готовності продукту, використання полуфабрикатного варіанти обліку.

Собівартість продукції або послуг при Попередільний методі обліку витрат на виробництво і калькулювання визначається шляхом ділення витрат, зібраних по переділу, на кількість однотипних одиниць продукції (послуг). Принципова відмінність позаказного і попередільного калькулювання полягає в ступені деталізації об'єктів калькулювання і ступеня усереднення витрат. При позамовному методі в якості об'єктів калькулювання виділяється кілька замовлень, які відкриваються на однотипні продукти. Витрати, зібрані по кожному замовленню, потім діляться на кількість продуктів, що входять в замовлення. Тобто усереднення проводиться тільки всередині замовлення. У масовому ж виробництві усереднення можливо в рамках окремих переділів. Наприклад, у чорній металургії всі витрати, зібрані на переділі "виробництво чавуну", діляться на кількість тонн виробленого чавуну. Далі аналогічний розрахунок проводиться на переділах з виробництва сталі і прокату.

Процедура розрахунку собівартості продукції залежить від наявності залишків незавершеного виробництва. Типовою можна вважати ситуацію, коли витрати основних матеріалів відбуваються на початку виробництва, а витрати на обробку поступово додаються протягом виробничого процесу. Тому при розрахунку собівартості незавершеного виробництва зазвичай приймається, що витрати на матеріали повністю включаються в його суму, витрати на обробку - в залежності від ступеня готовності продукту.

приклад 6.5

На підприємстві але виробництву рибопродуктів в калькуляції собівартості виділені дві статті: основні матеріали і витрати на обробку (включають заробітну плату виробничих робітників, відрахування на соціальне страхування, загальновиробничі витрати).

Ситуація "Март". Протягом березня 2012 року на підприємстві було вироблено 400 000 од. напівфабрикатів філе озерної риби. Залишки незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду дорівнюють нулю. У даній ситуації перед бухгалтерією стоять завдання: 1) зібрати всі витрати по переділу на рахунку 20 "Основне виробництво": 2) розрахувати собівартість готової продукції і відображати її проводкою Д43 "Готова продукція" К-т 20; 3) скласти калькуляцію собівартості одиниці продукції.

1. Калькуляція собівартості переділу наводиться в табл. 6.8.

Таблиця 6.8

Калькуляція собівартості переділу

статті собівартості

Тис. ден. од.

сировина

: 64 000

Витрати на обробку, всього

48 000

В тому числі:

Заробітна плата виробничих робітників і відрахування на соціальне страхування

28 000

загальновиробничі витрати

20 000

Разом витрати цеху за березень 2012 р

112 000

  • 2. Собівартість готової продукції дорівнює 112 000 тис. Ден. од., тобто всім зібраним по переділу витрат.
  • 3. Собівартість одиниці продукції дорівнює 0,28 тис. Ден. од. (112 000 400 000). Собівартість одиниці готової продукції в цьому випадку розраховується просто, тобто діленням загальної суми витрат на загальну кількість проведених продуктів. Калькуляція собівартості одиниці продукції включає статтю "Матеріали" в сумі 0,16 тис. Ден. од .; статтю "Витрати на обробку" у сумі 0,12 тис. ден. од.

Ситуація "Апрель". У квітні 2012 р розпочато виробництво 400 000 од. філе. Через виробничих обставин не менше 300 000 од. продукції були зроблені і передані до відділу технічного контролю. Незавершене виробництво на початок квітня 2012 р дорівнює 0 (береться на кінець періоду з ситуації 1 "Март"). Незавершене виробництво на кінець періоду склало 100 000 од. напівфабрикатів філе.

Так як витрати сировини виникають на самому початку виробничого процесу, тому 100 000 од. філе, що залишилися в незавершеному виробництві, повністю поглинули ці витрати сировини. Однак витрати на обробку додаються протягом всього виробничого процесу, тому їх не можна повністю включити в собівартість незавершеного виробництва. На уже згадуваному підприємстві ступінь готовності продукції визначають технологи. У прикладі 6.5 ступінь готовності продукції в частині витрат на обробку дорівнює 50%. Загальні витрати за лютий 2012 р становлять 106 000 тис. Ден. од. (В тому числі за статтею "Сировина": 64 000 тис. Ден. Од. За статтею "Витрати на обробку" - 42 000 тис. Ден. Од.).

Якщо при калькулюванні собівартості зазвичай застосовуються одиниці виміру продукції в натуральному вираженні, то система попередільного калькулювання вимагає застосування умовних одиниць виміру в зв'язку з тим, що процес виробництва може охоплювати кілька звітних періодів. Умовні одиниці - це штучна міра вимірювання кількості випуску продукції з позиції готовності одиниць продукції по спожитим витрат. Кількість випущеної продукції в умовних одиницях розраховується окремо для кожної статті витрат. Однією з причин такого підходу є те, що витрати споживаються на операціях виробничого процесу і, відповідно, в різний час. Так, для основних матеріалів характерно споживання їх на першій стадії технологічного процесу. Інакше кажучи, при запуску партії продукції в обробку. До виміру споживання інших загратат на переробку матеріалів зазвичай підходять спрощено - беруть 50%.

Для розрахунку собівартості готової продукції та незавершеного виробництва в грошовому вимірі необхідно виконати наступні операції:

  • 1) підрахувати кількість одиниць продукції, що знаходяться в обробці, і кількість готової продукції;
  • 2) розрахувати випуск продукції в умовних одиницях;
  • 3) розрахувати загальну суму витрат за всіма статтями собівартості; скласти калькуляцію собівартості одиниці (тобто розрахувати витрати, що припадають на умовну одиницю за статтею "Сировина і основні матеріали" і витрати, що припадають на умовну одиницю за статтями витрат на переробку); розподілити витрати між готовою продукцією і незавершеним виробництвом.

Приклад 6.5 закінчення)

Кроки 1, 2. Розрахунок кількості випущеної продукції в натуральному вираженні і кількість випущеної продукції в умовних одиницях.

У прикладі 6.5 100 000 од. продукції, що залишилися в незавершеному виробництві, готові в частині сировини на 100%, в частині витрат на обробку - тільки на 50%. Переходячи на вимір незавершеного виробництва в умовних одиницях, отримаємо 50 000 ум. од. продукції (100 000 × 50). Тобто допускається наступна умовність: якщо б витрати на обробку, які пішли на виробництво 100 000 од. продукції, були б спрямовані лише на виробництво 50 000 од., то процес виробництва був би завершений і було б отримано 50 000 од. готової продукції. У нашому прикладі всі 400 000 од. напівфабрикатів філе, обробка, якій було розпочато, поглинули сировину в повній мірі, так як основні матеріали були відпущені у виробництво на початку технологічного процесу. Таким чином, за статтею витрат "Сировина" незавершеного виробництва ми маємо 100 000 од. умовної продукції. За статтями витрат на обробку отримуємо 50 000 умовних од. (100 000 × 50) [2] .

Для постатейного калькулювання собівартості необхідно розрахувати умовний випуск продукції також по кожній статті окремо (готова продукція плюс НЗП). Ще раз зверніть увагу на те, що в умовних одиницях показується тільки обсяг незавершеного виробництва; обсяг готової продукції показується в реальних натуральних одиницях. Готова продукція - це продукція, яку здали на склад. Підсумовуючи одиниці готової продукції, умовні одиниці за статтею "Сировина" (100 000 од.) І за статтею "Витрати на обробку" (50 000 од.) Отримаємо кількість вироблених в звітному періоді умовних одиниць продукції (150 000 од.) (Табл. 6.9).

Таблиця 6.9

Розрахунок кількості вироблених умовних одиниць продукції

показник

Кількість продукції, в натуральних одиницях виміру

Кількість продукції, в умовних одиницях виміру

для статті "Сировина"

для статті "Витрати на обробку"

Незавершене виробництво на початок квітня

0

0

0

Запущено у виробництво в квітні

400 000

Готова продукція

300 000

300 000

300 000

Незавершене виробництво на кінець квітня

100 000

100 000 (100 000 × 100%)

  • 50 000 (100 000 ×
  • 50%)

Всього вироблено в звітному періоді умовних одиниць продукції

400 000 (300 000 + + 100 000)

350 000 (300 000 + + 50 000)

На кроці 3 калькулируется питома собівартість: "собівартість умовної одиниці продукції". Для цього витрати сировини, основних матеріалів і витрати на обробку за звітний період слід розділити на кількість умовних одиниць продукції, вироблених за цей же період.

Далі сукупні витрати розподіляються між готовими одиницями і залишилися в незавершеному виробництві. Для цього умовні одиниці продукції множаться на розраховану раніше собівартість умовної одиниці. Таким чином, умовні одиниці готової продукції і в незавершеному виробництві набувають вартісну оцінку.

Модифікації позаказного і попередільного методів

Очевидно, що на вибір калькуляційної системи впливають організаційно-технічні фактори. Якщо уявити пряму, проведену від одиничного до масового виробництва, то позамовний і попередільний методи займуть крайні точки на цій прямій. Тоді як позамовному калькулювання характерно для підприємств, що виконують разові неповторним замовлення, то попередільних калькулювання характерно для масового виробництва. Більшість же систем є проміжними між позамовний і попередільним калькулированием. До модифікаціям позаказного і попередільного методів відносять потижневий, подетально, операційний методи, калькулювання за останньою операції при технології "точно в термін" та ін.

  • [1] Хорнгрен Чт., Фостер Дж., Детар Д. Управлінський облік. СПб .: Пітер, 2005. С. 721.
  • [2] Пояснення: так як напівфабрикати оброблені тільки на 50%, то для оцінки НЗВ в частині витрат на обробку їх слід перерахувати в умовні одиниці, помноживши кількість напівфабрикатів на 50%.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >