Вибір виробничої програми

У групі тактичних рішень присутні ситуації, коли будь-які фактори перешкоджають розширенню обсягу виробництва або продажів. Для цих випадків використовується методика підготовки інформації "вибір продуктової програми з урахуванням лімітує фактора" ( "вузьких місць", "пляшкового горла").

До внутрішніх лімітуючим факторам відносяться виробничі, фінансові, організаційні обмеження. До зовнішніх факторів можна віднести обмеження по постачанню. Виробничі обмеження пов'язані, перш за все, з тим, що підприємство в обмежений відрізок часу завжди має великий потенціал (виробничими потужностями і робочою силою) тільки певного виду та обсягу. Наприклад, аудиторська компанія отримує два термінових замовлення на розробку трансфертних цін для забезпечення децентралізованого внутрішньофірмового управління, але компанія має тільки одного фахівця даного профілю. Якщо попит на продукцію перевищує можливості підприємства, то основними лімітуючими факторами стають матеріали, спеціалізовані машино- і людино-години. Коли в певний термін неможливо збільшити потужності підприємства, мають бути ухвалені рішення, яку продукцію (послуги) виробляти і в якому обсязі. Для вибору продукції, що приносить найбільший внесок у загальний прибуток, в короткостроковому періоді доцільний маржинальний підхід.

приклад 7.8

Розглянемо наступну ситуацію: перед бухгалтерією поставлена ​​задача обґрунтувати вибір продукції для виробничої програми. Компанія випускає два види продукції. Потужності обмежені 5000 год. За одну годину можна провести 5 од. продукту А або 15 од. продукту Б (табл. 7.7).

Таблиця 7.7

Дані для прийняття рішення

показник

продукт А

продукт Б

Ціна за одиницю, крб.

75

50

Змінні витрати на одиницю, крб.

45

35

Питома маржинальний прибуток, руб.

30

15

Рівень маржинального прибутку,%

40

30

Рішення. При аналізі ситуації слід виходити з того, що підприємство має відібрати на певний період продукцію, яка при наявних виробничих ресурсах дасть найбільшу маржинальної прибуток і покриє постійні витрати. При цьому типовою помилкою буде вибір продукції з найбільшою питомою маржинальної рентабельністю без додаткових розрахунків. Необхідно врахувати, скільки продукції можна зробити в одиницю часу, і рішення обґрунтувати найбільшою маржинальної рентабельністю, отриманим в одиницю часу, тобто з урахуванням лімітує фактора.

На перший погляд більш вигідно виробляти продукт А, так як у нього більший питома маржинальний прибуток і маржинальний рентабельність. Але за умови, що час роботи обладнання обмежена, "пляшковим горлом" виступатиме 1 машино-годину. За 1 машино-годину виробництво продукту А дасть 150 руб. (30 × 5) маржинальної прибутку, тоді як виробництво продукту Б - 225 руб. (15 × 15). Отже, вибирається продукт Б, так як загальна сума маржинального прибутку перевищить аналогічний показник при виборі продукту А на 375 000 руб.

Вибір виробленої продукції при дефіциті матеріалу обгрунтовується аналогічно попередньої ситуації.

приклад 7.9

Компанія випускає продукти А і Б. Поставка матеріалу обмежена 500 кг. З 1 кг можна зробити 1 од. продукту А або 2 од. продукту Б. Дані про ціни, змінних витратах, питомих показників маржинальної прибутку і рентабельності в розрізі продуктів А і Б наведено в табл. 7.8.

Таблиця 7.8

Дані для прийняття рішення

показник

продукт А

продукт Б

Ціна за одиницю, крб.

20

15

Змінні витрати на одиницю, крб.

12

10

Питома маржинальний прибуток, руб.

8

5

Маржинальна рентабельність,%

40

33

Аналіз прикладу 7.9 показує, що в даній ситуації для підприємства вигідніше продукт Б. Маржинальний прибуток на всю партію матеріалів по продукту А складе 4000 руб. (8 х 500 кг, по продукту Б - 5000 руб. (5 х 2 х 500 кг). Таким чином, критерієм максимізації прибутку для даної ситуації є найбільша маржинальний прибуток на одиницю матеріалів.

Отже, при виборі виробничої програми при наявності одного лімітує фактора слід порівнювати маржинальний прибуток у розрахунку на одиницю лімітує фактора (машино-годину, одиниця матеріалів, торгові площі або ін.).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >