Організація обліку за центрами відповідальності

Істотні характеристики обліку за центрами відповідальності

Облік за центрами відповідальності є однією з спеціалізованих підсистем управлінського обліку, орієнтованої на внутрі фірмове підприємництво і базується на відповідальності менеджерів за витрати і доходи за умови можливості впливу на них в рамках наданих повноважень. У гл. 1 пояснювалося, що виділення центрів відповідальності є основою управління підрозділами організації, бюджетування, управління ключовими аспектами, які сприяють ефективному управлінню бізнесом. Облік за центрами відповідальності - це інформаційна база управління, орієнтованого на внутрі фірмове підприємництво, заснована на індивідуальній чи груповій відповідальності менеджерів за витрати і доходи за умови можливості впливу на них в рамках наданих повноважень.

Метою обліку за центрами відповідальності може виступати підвищення ефективності управління підрозділами організації на основі врахування відповідальності за результати з встановленими кількісними та якісними параметрами і на цій основі посилення мотивації менеджерів і працівників 110.

Облік за центрами відповідальності слід організовувати згідно з такими принципами: відповідність ступеня децентралізації управління; відповідність особливостям бізнес-процесів підприємства; надання структурним підрозділам самостійності шляхом децентралізації прав і відповідальності за виробничі, маркетингові та інші операції на внутрішньовиробничого і зовнішньому по відношенню до підприємства ринку; Персонофикация всіх елементів системи внутрішньофірмового підприємництва (визначення контрольованих статей витрат і надходжень, вибір затверджуються і оціночних показників і ін.); соизмерение всіх вироблених центрів відповідальності з досягнутими ними результатами. Так, ступінь децентралізації управління є найбільш важливим фактором для організації обліку але центрам відповідальності. Принцип персоніфікації є найважливішим.

Ключовим є наступний принцип: центр відповідальності відповідає тільки за ті витрати і виручку, на які можуть впливати його керівники протягом певного періоду часу і мають на це повноваження.

При постановці обліку за центрами відповідальності необхідно вибрати види ЦО відповідно до розглянутої в параграфі 1.3 класифікацією [1] . Закріплення видів ЦО за виділеними сегментами в організаційній структурі підприємства вплине на наступні позиції:

  • • організаційну структуру управління, побудовану на основі центрів відповідальності (фінансову структуру управління);
  • • робочий план рахунків;
  • • документообіг.

До умов, які забезпечують ефективність функціонування обліку за центрами відповідальності, відносяться:

  • • підсистеми планово-оціночних показників діяльності центрів відповідальності;
  • • підсистеми затверджуються норм і нормативів;
  • • підсистеми трансфертних цін;
  • • підсистеми обліку на бухгалтерських рахунках.

Для різних користувачів необхідна своя група показників, які є орієнтиром у діяльності центрів відповідальності і засобом оцінки. Оціночні показники закріплюються за ЦО відповідно до стоять перед ними цілями і завданнями. Розглянемо обліковий аспект цього питання. Діяльність центрів відповідальності як об'єктів управління відображається в обліку шляхом формування кількісних показників, сукупність яких становить інформаційну модель цієї діяльності.

Тому виділення бюджетних і оціночних показників і включення їх в інформаційні потоки в системі внутрішньовиробничих планів та звітів є важливою умовою організації обліку за центрами відповідальності.

приклад 9.3

Пакет показників оцінки діяльності центру відповідальності "Закупівлі" повинен включати три основні групи показників, що характеризують: 1) забезпечення виробничої програми сировиною та допоміжними матеріалами (в тому числі показники забезпеченості виробничої програми договорами і показники виконання договорів); 2) витрати на поставку сировини і матеріалів; 3) ліміти запасів.

Важливою умовою функціонування обліку за центрами прибутку є наявність системи трансфертних цін на підприємстві. Трансферні ціни - внутрішні ціни на продукцію, роботи, послуги, що передаються від одного центру відповідальності до іншого. Найбільш поширені витратний метод розрахунку внутрішніх цін (на основі змінної або повної собівартості) [2] . При високому ступені децентралізації та можливості виходу ЦО на зовнішній ринок - можливий ринковий метод [3] . При встановленні трансфертних цін на разові роботи, розраховуються договірні трансфертні ціни, величина яких визначається в ході переговорів уповноважених ЦО.

приклад 9.4

ЦО "відділ головного механіка" виконав обсяг робіт в кількості 2260 год для ЦО основних цехів. Розрахунок трансфертної ціни може базуватися на нормативних витратах даного центру відповідальності.

Найменування елементів витрат

Сума, тис. Руб.

Матеріальні витрати

9574

Витрати з оплати праці та відрахування в соціальні позабюджетні фонди

42 545

амортизація обладнання

4256

Інші витрати

9625

Разом

66 000

Трансферна ціна однієї години роботи фахівців відділу головного механіка розраховується діленням сукупних нормативних витрат на плановий обсяг діяльності. Трансферна ціна дорівнює 66 000 2260 = 29,2 тис. Руб.

Обов'язковими умовами, що забезпечують ефективне використання трансферних цін, є: створення цінника трансфертних цін; встановлення правила, що ЦО-покупець не несе відповідальності за зміну ЦО-постачальником цін в межах раніше обумовлених обсягів і термінів поставки; наявність централізованої інформаційної системи, графіків документообігу та ін. В будь-якому випадку трансферна ціна повинна відображати мету організації і сприяти їх погодженням з цілями ЦО. Тобто вона повинна бути справедливою для всіх сторін. У контексті центрів відповідальності основною метою трансфертного ціноутворення є оцінка ефективності діяльності ЦО. Трансферні ціни повинні встановлюватися так, щоб для кожного з центрів можна було визначити не тільки реальне значення витрат, але і прибутку, що в подальшому дозволить сформувати розгорнуту інформаційну систему об'єктивної оцінки ефективності діяльності. Таким чином, трансферне ціноутворення є основою для методів вимірювання, оцінки, контролю та стимулювання діяльності центрів відповідальності.

Діяльність центрів відповідальності повинна бути відображена в системі бухгалтерського обліку на рахунках за допомогою подвійного запису. Побудова робочого плану рахунків в частині

обліку діяльності центрів відповідальності доцільно підпорядковувати виведеним раніше принципам, що вимагає розмежування відповідальності за результати діяльності між суб'єктами внутрішньовиробничих взаємин. Облік може здійснюватися в автономній або інтегрованій системі. За центрами відповідальності потрібно враховувати в першу чергу витрати і результати, безпосередньо залежать від наданих керівникам відповідного рангу повноважень. Це одна з найбільш складних в методологічному відношенні проблем управлінського обліку. Для деяких сфер діяльності [4] вона вирішується порівняно легко, оскільки можна скористатися даними бухгалтерського обліку про показники витрат, випуску продукції, про обсяги закупівель і продажів і пов'язаних з ними витрат. За інших сфер діяльності, наприклад конструювання, технологічний супровід виробництва продукції, освоєння нових виробів, робіт, послуг, їх рекламі та іншим, знадобиться організувати облік витрат і отриманих результатів за функціональною ознакою.

  • [1] У параграфі 1.3 наводиться приклад найбільш поширеної класифікації центрів відповідальності за ознакою: "характер контрольованих показників (інакше за ступенем економічної свободи)". Відповідно до цієї класифікації виділяються наступні ЦО: центри інвестицій (ЦІ), центри прибутку (ЦП), центри маржинальної прибутку (ЦМП), центри доходів (ЦД), центри витрат (ЦЗ).
  • [2] Основою розрахунку трансфертних цін на витратній основі можуть служити: нормативна або фактична повна собівартість, собівартість, оцінена за змінними витратами; собівартість на основі змінних витрат плюс маржинальний прибуток; трансферна ціна попереднього підрозділу. Зазвичай в їх основу покладено нормативна собівартість напівфабрикату або послуги.
  • [3] Ринкові трансфертні ціни (РТЦ) використовуються в тому випадку, якщо на напівфабрикати і послуги існують активний ринок. Зазвичай - це тапрейскурантні ціни на проміжну продукцію, але якої поставляє підрозділ продає її зовнішньому покупцеві. Вони встановлюються виходячи з принципу, що ЦО-покупець не повинен платити всередині підприємства більше, ніж зовнішньому продавцеві, як і ЦО-продавець не повинен отримати менше доходу, ніж при продажу зовнішньому покупцеві. Перевага ринкових цін полягає в їх об'єктивний характер, в ступені впливу на ділові взаємини підрозділів. Розрахунок прибутку окремих підрозділів і підприємства має однаковий методологічний підхід, що важливо при виділенні ЦП. Тоді прибуток ЦП виступає як прибуток самостійних одиниць бізнесу. Недоліки РТЦ пов'язані з тим, що їх застосування може призвести до недовантаження виробничих потужностей, що передають або приймають ЦО, зниження обсягу виробництва.
  • [4] Приклади: виробничі ЦО, а також центри відповідальності, пов'язані з операційною діяльністю (закупівлі, продажу, логістика).
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >