Навігація
Головна
 
Головна arrow Фінанси arrow Корпоративні фінанси
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Модель дисконтованого грошового потоку

Метод дисконтованого грошового потоку визначає витрати на власний капітал на основі внутрішньої вартості акції. Маючи ринкову вартість акції, можна розрахувати очікувані витрати власного капіталу як ставку дисконтування, при якій приведена сума майбутніх грошових потоків, доступних акціонерам, дорівнює ринковій ціні акції. Для використання моделі необхідно з великою часткою ймовірності передбачити майбутні доходи від вкладених коштів. Ставка, отримана таким чином, включає в себе безризикову прибутковість і все премії.

Якщо компанія може бути охарактеризована як стабільно зростаюча, то для оцінки необхідної прибутковості по звичайних акціях можна використовувати формулу Гордона (тільки в даному випадку мається на увазі, що наведена вартість відома і в цій ролі виступає ринкова ціна, а ставка дисконтування невідома):

де - грошовий потік, доступний акціонерам; r - витрати на капітал; g - довгострокові темпи зростання чистих грошових потоків для інвестора.

Зазвичай в якості вхідного потоку беруться або грошовий потік для акціонерів ( FCFE ), або дивіденди. Дана модель може бути застосована тільки для компаній, які досягли в своєму розвитку стадії зрілості і демонструють стійкі темпи зростання. Це означає, що виручка від продажів, прибуток, дивіденди і потік грошових коштів від основної діяльності ростуть подібними темпами. Крім того, її темп зростання не повинен перевищувати темпів зростання ВВП (якщо компанія працює тільки на внутрішньому ринку), а показник систематичного ризику повинен бути близький до середньоринкового.

Щоб використовувати результати моделі для оцінки витрат на капітал, закритої компанії необхідно скорегувати ставку, отриману для публічної компанії, на специфічні для компанії ризики. Коригування прийнято проводити відповідно до моделі кумулятивного побудови.

Метод розрахунку прибутковості облігацій і премії за ризик

Збільшення прибутковості облігацій на премію за ризик досить рідко використовується для визначення витрат на звичайні акції. Відповідно до даного методу витрати власного капіталу визначаються як

Компанія часто знає або легко може розрахувати прибутковість по своїх облігаціях, до якої додають премію за ризик, властивий її акцій, отримуючи витрати використання власного капіталу.

Для розрахунку премії за ризик, де ризик являє собою різницю між ступенем невизначеності отримання доходів але акціями та за облігаціями даної компанії, найкращими є два підходи: експертний і методика на основі дисконтованого грошового потоку.

Чи однаковими будуть витрати на капітал при використанні різних моделей?

Приклад 6.7. Припустимо, що величина показника β компанії "Фініш" дорівнює 1,5. Поточна ринкова ціна акції становить 20 дол., А величина дивіденду, що виплачується в поточному році, становить 1 дол, на 1 акцію. Експерти прогнозують щорічне зростання прибутку і дивідендів компанії в розмірі 6%. Вважаючи, що прибутковість безризикового вкладення капіталу дорівнює 6%, а середній дохід по всьому ринку становить 9%, визначимо витрати власного капіталу з використанням двох основних методів.

Для моделі зростання дивідендів:

Для моделі оцінки прибутковості довгострокових активів:

Як очевидно, для всіх моделей отримуємо різні результати. В даному випадку розбіжність несуттєве, хоча в реальній практиці відмінності в оцінках можуть бути більш значущими.

Вартість знову залученого капіталу

Якщо темпи зростання діяльності компанії є настільки значними, що нерозподіленого прибутку не вистачає для їх фінансування, то їй доведеться збільшувати власний капітал шляхом додаткової емісії звичайних акцій. Як і при випуску інших цінних паперів, при емісії нових акцій компанії доводиться нести витрати по їх випуску та розміщення, внаслідок чого сукупні витрати по залученню власного капіталу у вигляді нових акцій виявляються більше витрат але використання нерозподіленого прибутку.

Витрати розміщення включають вартість друкування акцій, комісійні інвестиційних банків, а також можливі зміни ціни акції, викликані змінами на ринку або асиметрією інформації. Облік всіх перерахованих вище факторів знижує чистий обсяг фінансових ресурсів, одержуваних компанією від випуску кожної акції, на величину витрат розміщення. Витрати випуску звичайних акцій перетворюють емісію додаткових акцій в більш дороге джерело, ніж використання внутрішніх засобів.

При розрахунку вартості знову залученого капіталу прийнято використовувати наступну формулу в рамках моделі зростання дивідендів:

де F - витрати на розміщення цінних паперів.

Приклад 6.8. Компанія очікує в наступному році 1,24 дол, виплати дивідендів на одну акцію при 8% -ному річному зростанні дивідендів. В даний час акції компанії продаються за ціною 23 дол, за акцію. Відповідно, витрати власного капіталу компанії складають

У наступному році компанія збирається випустити нові акції, витрачаючи на випуск 10% вартості акцій. Згідно вищенаведеної формулою при F = 10% отримаємо такі витрати на власний капітал з урахуванням знову випущених акцій:

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук