Види планів і форми планування

Всі розмови про перспективи розвитку так і залишаться розмовами, якщо не спиратимуться на ефективно функціонуючу систему планування, здатну довести ідеї до реалізації. Керівництво банку має чітко визначати найважливіші ключові елементи системи планування, між якими необхідно встановлювати зв'язки і відносини.

Комплексна система планування банку повинна являти собою сукупність планів, націлених на вирішення поставлених перед ним завдань і включають в себе всі найважливіші види роботи, які для цього необхідно виконати. Практично це означає необхідність побудови і виконання планів, що охоплюють різні періоди і з різним рівнем деталізації робіт. В умовах сучасної Росії в зазначену сукупність рекомендується включати:

• перспективний (стратегічний) план з глибиною опрацювання до 2-3 років;
• річний план, що включає в себе календарні плани від одного місяця до року;
• квартальні плани;
• оперативні плани від 1 дня до 1 місяця.

Весь механізм повинен знаходитися в стані безперервного розвитку. Причому стрижнем повинен бути план річний - найважливіший для управління банком. У ньому повинні бути чітко встановлені цілі і завдання для всіх підрозділів і служб на поточний рік, реалізація яких дозволяє вийти на рубежі, прийняті в якості вихідних в перспективному плані банку. При цьому бажано наявність у керівництва банку хоча б укрупненого річного плану-графіка робіт, представленого в мережевий масштабної формі. Це різко підвищує якість всієї планової роботи в банку, оскільки така форма дозволяє адекватно представити весь комплекс виконуваних робіт з усіма їхніми внутрішніми взаємозв'язками і залежностями.

Створення в банках хороших комплексних систем планування повинно принести їм помітну користь за рахунок підвищення якості та надійності їх функціонування. У той же час слід мати на увазі, що створення, впровадження та експлуатація такої системи зажадають чимало часу, серйозних витрат і певного професіоналізму від керівників і співробітників банку. Однак ці витрати (вірно прораховані) окупаються.

Вимоги до технології планування і його інформаційно-аналітичного забезпечення

До вимогам даного роду (мінімально необхідним) можна віднести наступні.

1. У банку має бути спеціальний підрозділ, на основі стратегічного аналізу (аналізу факторів, які будуть істотно впливати на умови діяльності банку в найближчому і (або) більш віддаленому майбутньому) займається підготовкою проектів документів, в яких відображені концепція, цілі та плани розвитку банку , і підтриманням їх у актуальному (адекватному мінливих умов) стані. Такий підрозділ має діяти на основі особливого пакета внутрішньобанківських нормативних документів.
2. Розвинена система внутрішньобанківського планування повинна забезпечувати розробку та затвердження (документальну фіксацію):
- а) концепції (місії) банку, розрахованої на період, реально піддається прогнозуванню;
- б) системи якісних і найважливіших кількісних цілей діяльності або намірів банку ( "дерева цілей" банку) на конкретний плановий період (наприклад, на рік);
- в) системи політик банку стосовно усіх істотних об'єктів банківського управління, тобто системи цілей банку, які отримали уточнене якісне і кількісне вираження (на той же або менший період);
- г) переліків практичних заходів (організаційних, юридичних, аналітичних, фінансових, економічних, технічних і технологічних, кадрових та ін.) із зазначенням конкретних термінів, обсягів, виконавців, які необхідно вжити для реалізації кожної із затверджених політик банку і бюджету банку.

Слід мати на увазі, що найчастіше зустрічаються помилки в тлумаченні банківського планування: обмеження завдань планування тільки складанням планів або визначенням способів, шляхів досягнення намічених цілей діяльності (тобто виключення завдань, пов'язаних з формулюванням концепції, визначенням пріоритетів, цілей діяльності і політик банку) ; обмеження планування діяльності банку лише плануванням його фінансів; орієнтування результатів планування виключно на вищу ланку управлінців.

Результатом зазначених вище пунктів "в" і "г" виступають фінансово обґрунтовані плани (програми) розвитку банку, які повинні:

• представляти собою узгоджений, несуперечливий комплекс планів, що характеризуються різними періодами планування; різним рівнем деталізації робіт; поширюються на розвиток банку в цілому і (або) окремих його підрозділів; на реалізацію окремих рішень;
• перебувати в стані постійного розвитку (регулярно переглядатися і при необхідності уточнюватися за фіксованими правилами).
3. Банк повинен мати у своєму розпорядженні спеціальною службою і цілісної технологією інформаційної підтримки (обґрунтування) всіх прийнятих в ньому управлінських рішень, для чого зазначена служба повинна:
- • сприяти проведенню стратегічного аналізу, здійснюваного спеціальним підрозділом, зазначеним у пункті 1;
- • своєчасно (в режимі, близькому до режиму реального часу) забезпечувати обробленої певним чином поточною інформацією і результатами її оперативного аналізу процес прийняття керівництвом банку і його підрозділів управлінських рішень оперативного характеру. Зазначена інформація і висновки з неї повинні характеризувати в першу чергу поточний стан всіх активів і пасивів банку, їх узгодженість, терміновість, пов'язані з ними ризики.

Така технологія, адаптована до можливостей кожного конкретного банку, повинна бути зафіксована в сукупності відповідних внутрішньобанківських нормативних управлінських документів, ядро якої повинні складати використовувані службою інформаційного забезпечення методики збору, обробки, аналізу та подання інформації. Тут слід мати на увазі, що проблема швидкого отримання достовірної і якісної управлінської інформації може бути вирішена тільки комплексно. Для цього необхідно, з одного боку, мати відповідне методичне забезпечення, зрозуміле кожному керівнику банку, з іншого - оптимізувати саму структуру банку і його документообіг. Керівники невеликого банку, що не має в своєму розпорядженні аналітиками достатньої кваліфікації і не має можливостей організувати спеціальну службу, можуть отримувати необхідну інформацію в рамках традиційної лінійної системи управління.

4. У процесі планування і оперативного управління керівництво банку і його основних підрозділів повинно мати у своєму розпорядженні документально закріпленої і регулярно оновлюється за певними правилами обгрунтованою інформацією:
- • про характеристики самого банку, включаючи: опис його слабких і сильних сторін, перелік зовнішніх можливостей, здатних забезпечити банку порівняльні з іншими переваги, список перешкод для діяльності банку;
- • визначення його спеціалізації на поточний і майбутній періоди (перелік операцій і угод, якими банк займається переважно або хоче займатися);
- • опис якостей, що відрізняють банк від конкурентів, а також ключових цінностей, визнаних усіма співробітниками банку;
- • визначення принципів і меж гнучкого реагування банку на ті чи інші можливі зміни умов його діяльності; порівняння фактичних результатів діяльності з плановими;
- • про ринках і галузях, на які поширюються інтереси банку;
- • про клієнтуру (як можна більш докладні відомості).

З урахуванням викладеного схема, яка відображає зміст процесу управління банком, має такий вигляд:

Це означає, що на ділі планування має базуватися не на аналізі взагалі, а на аналізі стратегічному (аналізі глибинних чинників), тоді як регулювання (оперативне управління) повинно здійснюватися на основі вимог затверджених планів (програм) розвитку банку, але з урахуванням результатів оперативного ( поточного, щоденного) аналізу.