Основи інноваційного управління

Основні аспекти управління розвитком

Розглядаючи розвиток як незворотний закономірний процес, спрямований на зміну конкретних об'єктів, будемо вважати економічні системи керованими системами.

Управління з позицій загальної теорії передбачає наявність об'єкта управління (керованої системи), суб'єкта управління (керуючої системи) і цілі управління.

Управління розвитком об'єкта управління, спрямоване на досягнення поставленої мети, передбачає діяльність керуючої системи, що включає:

  • - Вивчення внутрішньої структури і особливостей функціонування об'єкта управління;
  • - Дослідження зовнішніх умов, що визначають і супроводжуючих функціонування об'єкта управління;
  • - Аналіз суб'єктом управління можливих варіантів вирішення, що дозволяють досягти поставленої мети, і вибір оптимального рішення.

Таким чином, керуюча система повинна вирішувати завдання, що забезпечують досягнення мети керованою системою (див. Рис. 1.1):

  • - Дослідження співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов і мети функціонування керованої системи;
  • - Аналіз впливу зовнішніх і внутрішніх умов на цілі функціонування керованої системи;
  • - Планування управляючих впливів суб'єкта управління на об'єкт управління;
  • - Організація керуючих впливів суб'єкта управління на об'єкт управління;
  • - Регулювання ходу реалізації керуючих впливів на об'єкт управління;
  • - Контроль результатів реалізації керуючих впливів на об'єкт управління з точки зору наближення до поставленої мети;
  • - Коригування керуючих впливів при розходженні між планами і результатами управління з позицій досягнення поставленої мети. Причинами розбіжності можуть бути: недостатня ефективність виробленого керуючого впливу; недоліки планування керуючого впливу і його реалізації; зміна внутрішніх і зовнішніх умов функціонування системи та інші проблеми, що перешкоджають керуванню розвитком.

Методологічні основи дослідження процесів управління розвитком

Говорячи про управління розвитком стосовно до інноваційного менеджменту в економічних системах, слід виділити деякі його особливості.

По-перше, в основі керованої системи повинен лежати якийсь новий продукт, що є поєднанням матеріального, енергетичного та інтелектуального продукту (в найпростішому випадку "речовина + енергія + інформація"), Виходячи з цього поєднання за принципом самодостатності будується ієрархія системи управління розвитком, з урахуванням допоміжних і забезпечувальних функцій.

По-друге, в основі управління розвитком лежить матеріалізація розумових процесів людини, що формує інновації у всіх сферах економіки, а на сучасному етапі ще й у новій сфері економіки - економіки знань.

По-третє, система управління розвитком повинна бути адаптований до нових умов, тобто мати здатність реалізовувати ідеї інновації в об'єктивно мінливих умовах.

В якості основних об'єктів управління інноваційним розвитком традиційно розглядають: виробничі, логістичні, енергетичні, інформаційні, фінансово-інвестиційні та інфраструктурні системи.

В якості основних методологічних напрямів управління розвитком виділяють: символічний або лінгвістичний; теоретико-множинний; абстрактно логічний; топологічний; логіко-математичний; теоретико-інформаційний; динамічний і евристичний. Кожне з цих напрямків дослідження управління розвитком має свою область застосування.

Алгоритм дослідження управління розвитком соціально-економічних систем як джерел інновацій представлений на рис. 2.1.

Алгоритм дослідження управління розвитком соціально-економічних систем

Мал. 2.1. Алгоритм дослідження управління розвитком соціально-економічних систем

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >