Характеристика основних етапів управління вимогами

Розглянемо дані, представлені на рис. 7.3, детальніше.

Основу керування вимогами становить прогнозування попиту на продукцію і послуги.

Прогноз (від грец. Prognosis - передбачення, пророкування) - науково обґрунтована гіпотеза про ймовірний майбутній стан системи та об'єктів і характеризують цей стан показники. Розробку і складання прогнозів називають прогнозуванням.

Прогнозування попиту - Дослідження майбутнього (можливого) попиту на продукцію і послуги з метою кращого обґрунтування відповідних виробничих планів.

Загальна схема прогнозування представлена на рис. 7.4, на якому показано, що для отримання прогнозу уп якогось показника у об'єкта дослідження (системи і (або) процесу) необхідно використовувати один або кілька методів прогнозування, заснованих на застосуванні ретроспективної інформацією (про минуле стані системи і (або) процесу) за інтервал часу до обраної глибиною ретроспекції, інформацію про об'єкт дослідження в зараз часу і, можливо, інформацію про зовнішнє середовище досліджуваного об'єкта. Точність і достовірність одержуваного прогнозу уп

Укрупнення схема прогнозування

Мал. 7.4. Укрупнення схема прогнозування

будуть залежати від обсягу, релевантності та достовірності вихідної інформації, коректності обраного методу прогнозування та необхідної глибини прогнозування.

Під методами прогнозування слід розуміти сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їх вимірювань в рамках даного явища або процесу вивести судження певної достовірності щодо його (об'єкта) майбутньої розвитку.

У літературних джерелах представлені різні класифікаційні принципи методів прогнозування. Однією з найбільш важливих класифікаційних ознак методів прогнозування є ступінь формалізації, котра досить повно охоплює прогностичні методи. Другим класифікаційним ознакою є спосіб отримання прогнозної інформації. На рис. 7.5 представлена ​​класифікація методів прогнозування.

Класифікація методів прогнозування

Мал. 7.5. Класифікація методів прогнозування

Як свідчить схема, представлена на рис. 7.5, по мірі формалізації (за першим класифікаційною ознакою) методи економічного прогнозування можна розділити на інтуїтивні і формалізовані. Інтуїтивні методи прогнозування використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність об'єкта прогнозування. У цьому випадку використовуються оцінки експертів. У цьому розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

До складу індивідуальних експертних оцінок входять:

  • • спосіб «інтерв'ю», при якому здійснюється безпосередній контакт експерта з фахівцем за схемою "питання - відповідь";
  • • аналітичний метод, при якому здійснюється логічний аналіз певної прогнозованої ситуації, складаються аналітичні доповідні записки;
  • • метод написання сценарію, котрий заснований на визначенні логіки процесу чи явища в часі за різних умов.

Колективні експертні оцінки включає такі способи: "комісій", "колективної генерації ідей" ( "мозкова атака"), "Делфі", матричний. Ця група методів заснована на тому, що за колективному мисленні, по-перше, вище точність результату, по-друге, при обробці індивідуальних незалежних оцінок, що виносяться експертами, щонайменше, можуть виникнути продуктивні ідеї.

До групи формалізованих методів входять дві підгрупи: екстраполяції і моделювання. До першої підгрупи відносяться методи найменших квадратів, експоненціального та адаптивного згладжування, ковзних середніх. Ко другий - структурний, мережеве, матричне та імітаційне моделювання.

Оцінка потенціалу зі створення необхідної цінності для споживача передбачає визначення того обсягу продукції і (або) надання послуг, який може бути проведений (або надано споживачеві) при повному використанні наявних у підприємства або логістичного ланцюга ресурсів. Одночасно потенціал означатиме спроможності підприємства або логістичного ланцюга, наявність факторів виробництва і необхідних ресурсів.

До типових складових потенціалу відносяться інтелектуальний, ресурсний, технологічний, маркетинговий, інвестиційний, організаційно-економічний, соціокультурний.

Інформування потенційних споживачів про можливості підприємства здійснюється маркетинговою службою підприємства в рамках реалізації компонентів "споживач" і "просування" комплексу маркетингу (див. Рис. 1.2).

Алгоритм формування, передачі, прийому, систематизації і структуризації вимог представлений на мал. 7.6.

Узгодження параметрів обслуговування кінцевого споживача передбачає послідовність дії з боку кінцевого споживача і постачальника практично по всіх парах ланок логістичного ланцюга, яка зображена на рис. 7.7. Особливістю даної послідовності є передумова про те, що вимога кінцевого споживача навіть в скорректированном варіанті підлягає розгляду, можливої ​​подальшої коригуванню і виконання силами логістичної системи, кінцевою ланкою якої є постачальник продукції і послуг, що розглядається в даній послідовності.

Наступним етапом управління вимогами є перетворення вимог в замовлення кінцевого споживача.

Під замовленням розуміється документ, що направляється покупцем (замовником) постачальнику (продавцеві) з твердим наміром купити певну продукцію і (або) отримати послуги. Замовлення зазвичай містить інформацію про необхідну кількість продукції, її якість, ціну, терміни поставки, граничний термін відповіді. За договором поставки замовлення може представлятися у формі специфікації.

Трудомісткість подальшого перетворення вимог постачальника першого рівня, яка отримала вимогу безпосередньо від кінцевого споживача, в замовлення для постачальників другого, третього і т.д. рівнів, а також для посередників у значній мірі залежить від складності вимоги кінцевого споживача, що можна простежити на прикладі рис. 7.8.

Припустимо, що замовлення кінцевого споживача включає деякий набір продуктів А, В, ..., X, а також послуг а, b , ..., у. Це замовлення може бути направлений:

  • • одному підприємству-постачальнику першого рівня;
  • • кільком підприємствам-постачальникам першого рівня.

Алгоритм формування, передачі, прийому, систематизації і структуризації вимог

Мал. 7.6. Алгоритм формування, передачі, прийому, систематизації і структуризації вимог

У другому випадку дане замовлення може залишатися або цілісним (неподільним) і передаватися на конкурсній основі одного постачальника, або може бути розукрупнені на окремі частини і передаватися декільком постачальникам.

Розглянемо перший варіант перетворення вимог постачальника першого рівня, яка отримала вимогу безпосередньо від кінцевого споживача, в замовлення для постачальників другого, третього і т.д. рівнів.

Алгоритм двостороннього узгодження параметрів обслуговування кінцевого споживача

Мал. 7.7. Алгоритм двостороннього погодження параметрів обслуговування кінцевого споживача

Аналіз змісту рис. 7.8 дозволяє зробити наступні висновки:

  • • підприємство-постачальник першого рівня у першу чергу вирішує завдання "купувати чи виробляти" (з п. 3.4). Наприклад, це підприємство планує виробити продукт X і надати кінцевому споживачеві послугу у, а всі інші продукти і послуги передати постачальникам другого рівня і посередникам. Крім того, не треба забувати, що точно таким же чином розглянуте нами підприємство може розмістити замовлення у постачальників на компоненти продукту X і послуги у (п. 3.5);
  • • при формуванні вимог до постачальників другого рівня і організації взаємодії з ними можливі такі варіанти:
  • - Одночасно кілька вимог можуть бути спрямовані одного постачальника (наприклад, продукти А і В - постачальнику 21);
  • - Одне і те ж вимога може бути направлено кільком постачальникам (наприклад, продукт В - постачальникам 21 і 22);

Приклад формування логістичних ланцюгів для виконання складного замовлення на продукцію і послуга на основі вимоги кінцевого споживача

Мал. 7.8. Приклад формування логістичних ланцюгів для виконання складного замовлення на продукцію і послуга на основі вимоги кінцевого споживача

  • - Вимога може бути направлено посереднику (наприклад, продукт - посереднику 2), який, в свою чергу, може направити його постачальникам 2N і 3K); в зв`язку з цим іноді складно присвоїти порядковий номер конкретного підприємства в логістичній ланцюга;
  • - Постачальник третього рівня може виставити вимогу постачальника другого рівня (наприклад, постачальник 31 постачальнику 21), якщо цей варіант доцільний для виконання замовлення кінцевого споживача; в цьому випадку при довгострокових відносинах з даними споживачем і відносної стійкості його вимог доцільно розглянути питання про можливу передислокацію виробничих потужностей розглянутих підприємств, що в ряді випадків підвищує конкурентоспроможність логістичного ланцюга в цілому.

Очевидно, що завдання перетворення вимог постачальника першого рівня, яка отримала вимогу безпосередньо від кінцевого споживача, в замовлення для постачальників другого, третього і т.д. рівнів, є багатопараметричної і нс має однозначного вирішення.

Етап розробки вимог до бізнес-процесам стосується такого бізнес-процесу, як "виконання замовлення", про якого мова піде в гл. 8. Вимоги до ланкам ланцюгу цінності залежать від змісту вимоги кінцевого споживача, що може внести деякі корективи в алгоритм вибору постачальника (п. 3.6) в частині використання специфічних основних та додаткових кількісних і якісних критеріїв відбору.

В процесі структуризації вимог коньячного споживача і оформлення замовлень на компоненти продукції і послуг слід прагнути до дотримання наступних правил:

  • • забезпечення цінності не тільки для кінцевого споживача, але і кожної ланки логістичного ланцюга;
  • • прагнення до максимального завантаження виробничих потужностей кожної ланки логістичного ланцюга;
  • • раціональне використання і подальший розвиток потенціалу ланок і логістичного ланцюга в цілому;
  • • ефективне оперативне вирішення спірних ситуацій при узгодженні вимог і можливостей учасників логістичного ланцюга, використовуючи методи фінансового менеджменту і ризик-менеджменту в умовах децентралізації управління вимогами та ін.

У процесі виконання замовлення вимоги кінцевого споживача можуть змінюватися, у зв'язку з чим значна увага слід приділяти системі моніторингу поведінки споживача і ланок логістичного ланцюга і методам гнучкого реагування на запити споживачів.

Після виконання замовлення необхідно надати оцінку якості управління вимогами в логістичному ланцюзі. При цьому орієнтуючись на дані рис. 7.2, слід визначити виникли невідповідності в парах: "продукт і (або) послуга - замовлення", "замовлення - вимога", "вимога - цінність" для постачальника і "цінність - потреба" і "потреба - потреба" для кінцевого споживача і розробити заходи щодо запобігання цих невідповідностей в майбутньому.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >