Навігація
Головна
 
Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Управлінський облік
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Класифікація витрат і її використання в управлінському обліку

Важливе місце в системі управлінського обліку займає поняття витрат і їх класифікація. Мета будь-якої класифікації витрат - надання допомоги керівнику в прийнятті правильних, раціонально обґрунтованих рішень. Беручи рішення, менеджер повинен знати ступінь впливу витрат на рівень собівартості і рентабельності виробництва, тому суть процесу класифікації витрат залежить від того, яку управлінське завдання необхідно вирішити, а саме:

  • - Розрахунок собівартості виробленої продукції і визначення розміру отриманого прибутку;
  • - Прийняття управлінського рішення і планування;
  • - Контроль і регулювання виробничої діяльності центрів відповідальності.

Згідно вищенаведеним завданням в табл. 2.1 подано класифікацію витрат.

Таблиця 2.1

Класифікація витрат в залежності від мети управлінського обліку

завдання

Класифікація витрат

Розрахунок собівартості виробленої продукції, оцінка вартості запасів і отриманого прибутку

За економічним змістом (за економічними елементами, за статтями калькуляції). Вхідні і минулі.

Прямі та непрямі.

Основні і накладні.

Вхідні в собівартість (виробничі) і витрати звітного періоду (періодичні). Одноелементні і комплексні.

Поточні та одноразові

Ухвалення рішення і планування

Постійні (умовно-постійні) і змінні. Прийняті і непрінімаемие в розрахунок при оцінках.

Безповоротні витрати.

Змінні (упущена вигода).

Граничні і приростні.

Плановані і незаплановані

Контроль і регулювання

Регульовані і нерегульовані

Класифікація витрат для визначення собівартості, оцінки вартості запасів і отриманого прибутку

I. Облік загальної суми витрат на виробництво організовують за економічними елементами витрат , а облік і калькуляцію собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг - за статтями витрат. Така класифікація визначається економічним змістом проведених витрат.

Економічний елемент являє собою однорідний вид витрат, який не можна розкласти на будь-які складові частини.

Підрозділ витрат за елементами необхідно для визначення витрат по основній, статутної діяльності підприємства в цілому безвідносно до їх цільовим призначенням і дозволяє вказати вид витрат по підприємству в цілому незалежно від місця їх виникнення.

Перелік елементів в ПБО 10/99 "Витрати організації" регламентований досить жорстко, тому що для цілей визначення фінансових результатів та оподаткування прибутку угруповання витрат за елементами підходить найкраще і не залежить від виду діяльності та галузевої належності підприємства. Всі організації зобов'язані надавати звітні дані в розрізі економічних елементів, оскільки при контролі з боку держави упор робиться на весь обсяг витрат виробництва і обігу незалежно від того, чи належать витрати па випущену продукцію або складу незавершеного виробництва (НЗВ).

На виробничих підприємствах, де можуть бути залишки НЗВ, витрати за елементами в цілому по підприємству не збігаються з собівартістю випущеної продукції. В цьому випадку для перевірки правильності підрахунку витрат за елементами слід до вартості залишків НЕП на початок звітного періоду додати собівартість товарного випуску і з отриманих результатів виключити вартість оприбуткованих відходів, забракованої продукції і залишків НЗВ на кінець звітного періоду. Якщо на рахунку 20 "Основне виробництво" і 23 "Допоміжні виробництва» не значаться залишки на початок і кінець звітного періоду і частина витрат виробництва не списувалася на невиробничі рахунки, то загальна сума витрат виробництва за статтями витрат буде дорівнює сумі витрат за економічними елементами.

Витрати, що утворюють собівартість продукції, групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами:

  • 1) матеріальні витрати (за мінусом вартості зворотних відходів);
  • 2) витрати на оплату праці;
  • 3) відрахування на соціальні потреби;
  • 4) амортизація;
  • 5) інші витрати.

Відповідно до ПБО 10/99 в елементі "Матеріальні витрати" може бути відображено вартість:

  • • придбаних з боку сировини і матеріалів, які є необхідним компонентом при виготовленні продукції;
  • • покупних матеріалів, використовуваних в процесі виробництва продукції для забезпечення нормального технологічного процесу і для упаковки продукції або витрачаються на інші виробничі та господарські потреби;
  • • покупних напівфабрикатів;
  • • робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми організаціями;
  • • природної сировини (плата за воду, за деревину, що відпускається на пні);
  • • придбаного з боку палива всіх видів;
  • • покупної енергії всіх видів, що витрачається на технологічні та інші виробничі та господарські потреби;
  • • втрат від недостачі надійшли матеріальних ресурсів у межах норм природних втрат.

Вартість матеріальних ресурсів, відображена по елементу "Матеріальні витрати", формується виходячи з цін придбання (без урахування податку на додану вартість - ПДВ), націнок (надбавок), комісійних винагород, сплачуваних постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартості послуг товарних бірж, включаючи брокерські послуги , митних зборів, плати за транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються сторонніми організаціями. З витрат на матеріальні ресурси, що включаються в собівартість продукції, виключається вартість зворотних відходів.

В елемент "Витрати на оплату праці" можуть входити витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи премії робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі і компенсуючі виплати, а також витрати па оплату праці

які не перебувають в штаті підприємства працівників, зайнятих в основній діяльності. Ці дані збираються за кредитом рахунка 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці", але слід звернути увагу, що не всі доходи працівників відносять на витрати виробництва.

При підрахунку сум, що відображаються по елементу "Відрахування на соціальні потреби", задіяний рахунок 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню". Разом з тим цей рахунок кредитується не тільки з виробничими рахунками, а й зі своїми рахунками, на яких враховують інвестиції і витрати невиробничої сфери. Тому обороти по кредиту рахунку 69 будуть більше оборотів за дебетом рахунків обліку витрат виробництва при наявності інвестиційної діяльності та структурних підрозділів, не пов'язаних з основною діяльністю.

Щодо елемента "Амортизація" потрібно сказати наступне.

Амортизація - систематичний розподіл вартості необоротних активів протягом строку їх корисного використання.

Особливістю основних фондів є поступове перенесення частини їх вартості на вартість готової продукції. Це перенесення проводиться таким чином, щоб за період експлуатації фондів відбулося їх відшкодування шляхом включення частини їх вартості у витрати на випуск готової продукції, тобто через амортизацію.

Величина амортизаційних відрахувань може надавати подвійний вплив на економічне становище підприємства. З одного боку, занадто висока частка відрахувань збільшує розмір витрат виробництва, знижує конкурентоспроможність продукції, зменшує обсяг одержуваного прибутку і тому скорочує діапазон можливостей підприємства для подальшого розвитку. З іншого боку, занижена частка відрахувань подовжує термін оборотності коштів, вкладених у придбання основних фондів, а це веде до їх старіння і зниження конкурентоспроможності, втрати позицій на ринку.

При визначенні строку корисного використання слід враховувати:

  • • очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
  • • фізичний та моральний знос;
  • • правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта;
  • • інші фактори.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) відповідно до Положення з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" (ПБУ 6/01) нараховується із застосуванням таких методів, як:

  • 1) лінійний , за яким річна сума амортизації визначається виходячи з первісної вартості або поточної (відновлювальної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єкта основних засобів і норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта;
  • 2) зменшуваного залишку , за яким річна сума амортизації визначається виходячи з залишкової вартості об'єкта основних

коштів на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта і коефіцієнта не вище 3, встановленого організацією;

  • 3) списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання , за яким річна сума амортизації визначається виходячи з первісної вартості або поточної (відновлювальної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єкта основних засобів і співвідношення, в чисельнику якого - число років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта, а в знаменнику - сума чисел років терміну корисного використання об'єкта;
  • 4) списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт), за яким нарахування амортизаційних відрахувань проводиться виходячи з натурального показника обсягу продукції (робіт) у звітному періоді і співвідношення первинної вартості об'єкта основних засобів і передбачуваного обсягу продукції (робіт) за весь строк корисного використання об'єкта основних коштів.

Визначити суму амортизаційних відрахувань , включених у витрати виробництва, неважко, це дані кредиту рахунку 02 "Амортизація основних засобів". Він кореспондує з рахунками обліку витрат виробництва і з рахунками обліку виробничих запасів (рахунки 10 "Матеріали" і 15 "Заготівля і придбання матеріалів"), якщо в складі вартості матеріальних ресурсів знаходить відображення амортизація складських приміщень та інших об'єктів основних засобів, які обслуговують процес заготівлі виробничих запасів.

Елемент "Інші витрати" задіяний з великою кількістю рахунків.

Допомагає визначенню витрат цієї групи то, що їх можна розраховувати як різницю між загальною сумою витрат і першими чотирма елементами. Такий підрахунок допускається в разі, коли кількість записів в бухгалтерському обліку незначно, а всі витрати враховуються на рахунках 26 "Загальногосподарські витрати" або 44 "Витрати на продаж".

До елементу "Інші витрати" у складі собівартості продукції (робіт, послуг) відносяться витрати, пов'язані:

  • • з наданням за плату в тимчасове користування активів організації;
  • • наданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності;
  • • участю в статутних капіталах інших організацій;
  • • продажем, вибуттям та іншим списанням основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), товарів, продукції;
  • • оплатою послуг, що надаються кредитними організаціями.

Також до елементу "Інші витрати" у складі собівартості продукції (робіт, послуг) відносяться:

  • • відсотки, сплачувані організацією за надання їй в користування грошових коштів (кредитів, позик);
  • • відрахування в оціночні резерви, створювані відповідно до правил бухгалтерського обліку (резерви по сумнівних боргах, під знецінення вкладень у цінні папери та ін.), А також резерви, створювані в зв'язку з визнанням умовних фактів господарської діяльності;
  • • штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів;
  • • відшкодування заподіяних збитків;
  • • збитки минулих років, визнані у звітному році;
  • • суми дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, інших боргів, нереальних для стягнення;
  • • курсові різниці;
  • • сума уцінки активів;
  • • перерахування коштів (внесків, виплат і т.д.), пов'язаних з благодійною діяльністю, витрати на здійснення спортивних заходів, відпочинку, розваг, заходів культурно-просвітницького характеру та інших аналогічних заходів.

Іншими витратами також є витрати, що виникають як наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна тощо).

Щоб визначити достовірність облікових і звітних даних про виробничу собівартість випущеної за звітний період готової (товарної) продукції, необхідно із загальної суми виробничих витрат але відповідних елементів виключити витрати, що фінансуються за рахунок що залишається в розпорядженні підприємства прибутку та інших цільових надходжень; витрати на виконані роботи і послуги непромислового характеру; втрати, віднесені на винних осіб або постачальників; інші списання на невиробничі рахунки. Крім того, віднімають приріст або додають спад (у порівнянні з даними на початок року) залишків НЗВ, напівфабрикатів, інструментів і пристосувань власного виробітку, а також залишку по рахунку 97 "Витрати майбутніх періодів". Одночасно додають приріст і віднімають суму скорочення залишку по рахунку 96 "Резерви майбутніх витрат".

Для контролю за складом витрат по МВЗ необхідно знати не тільки те, що витрачено в процесі виробництва, але і на які цілі ці витрати зроблені, тобто враховувати витрати по напрямках, але відношенню до технологічного процесу. Такий облік дозволяє аналізувати собівартість по її складових частин і деяких видах продукції, встановлювати обсяги витрат окремих структурних підрозділів підприємства. Ці завдання вирішуються за рахунок застосування класифікації витрат за статтями калькуляції.

Статтею витрат, або калькуляційної статті , прийнято називати певний вид витрат, що утворюють собівартість як окремих видів продукції, так і продукції підприємства в цілому. В основу такого угрупування витрат належить ставлення витрат до способу їх включення в собівартість певного виду продукції (прямо чи опосередковано).

Сума витрат по калькуляційних статтях визначає розмір витрат, що утворюють собівартість випущених з виробництва готових виробів.

При цьому доцільно таке побудова аналітичного обліку виробничих витрат, яке забезпечує максимально можливе виділення прямих витрат, що відносяться на собівартість конкретних виробів за даними первинних документів.

Частина калькуляційних статей є одноелементні, тобто однорідні за своїм економічним змістом витрати. До них відносяться покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо і енергія на технологічні цілі, витрати на оплату праці виробничих робітників, відрахування на соціальні потреби.

Деякі калькуляційні статті собівартості є комплексними і об'єднують кілька економічних елементів. Наприклад, стаття "Загальновиробничі витрати" включає витрати мастильних, обтиральних та інших матеріалів на обслуговування обладнання, а також витрати на оплату праці, амортизацію обладнання і виробничих приміщень, паливо і енергію в виробничих цілях і ін. Комплексний характер носять і такі калькуляційні статті, як загальногосподарські витрати, витрати на підготовку і освоєння виробництва, втрати від браку та ін.

Перелік статей калькуляції, їх склад і методи розподілу за видами продукції визначаються відповідно до галузевих методичних рекомендацій, виходячи з особливостей технології та організації виробництва саме підприємство. Однак існує приблизна типова номенклатура статей витрат для різних виробництв.

  • 1. Сировина і матеріали.
  • 2. Куплені вироби, напівфабрикати і послуги сторонніх організацій.
  • 3. Зворотні відходи (віднімаються).
  • 4. Паливо і енергія на технологічні цілі.
  • 5. Транспортно-заготівельні витрати.

Разом: Матеріали.

  • 6. Основна заробітна плата виробничих робітників.
  • 7. Додаткова заробітна плата виробничих робітників.
  • 8. Відрахування на соціальні потреби від основної та додаткової заробітної плати.
  • 9. Витрати на підготовку і освоєння виробництва.
  • 10. Витрати на утримання і експлуатацію машин і устаткування (РСЕО).
  • 11. Загальновиробничі витрати.

Разом: Цехова собівартість.

  • 12. Загальногосподарські витрати.
  • 13. Втрати від шлюбу.

Разом: Виробнича собівартість.

14. Комерційні (позавиробничі) витрати.

Всього: Повна собівартість.

Витрати за статтями калькуляції за своїм складом ширше елементних, так як враховують характер і структуру виробництва, створюючи достатню базу для аналізу.

II. Вхідні і минулі витрати. Вхідні витрати - кошти, ресурси, які були придбані, є в наявності і, як очікується, повинні принести доходи в майбутньому. У балансі вони відображаються як активи.

Якщо ці кошти (ресурси) протягом звітного періоду були витрачені для отримання доходів і втратили здатність приносити дохід надалі, то вони переходять в розряд минулих витрат. У бухгалтерському обліку минулі витрати відображаються за дебетом рахунка 90 "Продажі".

Правильне розподіл витрат на вхідні і минулі має особливе значення для оцінки прибутків і збитків.

III. За способом включення до собівартості продукції витрати поділяються на прямі і непрямі.

До прямих витрат відносять прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати. Вони враховуються за дебетом рахунка 20 "Основне виробництво", їх можна віднести безпосередньо на певний виріб на підставі первинних документів.

Прямі матеріальні витрати - це витрати на сировину, матеріали і покупні напівфабрикати, які входять до складу і стають частиною готової продукції, їх вартість на одиницю виробу можна визначити прямо і економічно. Прикладами прямих матеріальних витрат можна вважати кінескопи і корпусу при складанні телевізорів, дошки і панелі при виробництві меблів, покупну вартість товарів, призначених для продажу, - в торгівлі.

Якщо витрати матеріалів на одиницю виробу враховувати економічно невигідно (цвяхи, клей, заклепки і т.п.), їх відносять до допоміжних матеріалів, витрати по ним - до непрямих загальновиробничих, які враховуються за період і спеціальними методами розподіляються між певними видами продукції.

Прямі витрати на оплату праці - витрати на робочу силу, які можна прямо і економічно віднести па певний готовий виріб. Йдеться про заробітну плату робітників на складанні, штучної обробці і тому подібних роботах, де відпрацьований співробітником час можна прямо співвіднести з конкретним виробом. Робота механіків, контролерів та іншого допоміжного персоналу відноситься до непрямих загальновиробничих витрат.

У загальній сумі витрат організації можуть бути і інші прямі витрати - наприклад, коли виробництво конкретного виробу або замовлення вимагає оренди спеціального обладнання або особливого роду підготовчих або відновлювальних робіт для цього обладнання (наладка верстата для конкретного виробу, спеціальне охолодження, утилізація відпрацьованих матеріалів та т. п.). У цьому випадку орендна плата або сума витрат на утримання і експлуатацію машин і устаткування буде віднесена до інших прямих витрат.

Прямі матеріальні і прямі трудові витрати завжди є змінними, інші прямі витрати можуть бути і постійними.

Розмір прямих змінних витрат на одиницю випуску від обсягу виробництва не залежить. Його можна змінити тільки збільшенням інтенсивності праці і економією матеріальних ресурсів (переглядом нормативних специфікацій).

Непрямі витрати неможливо прямо віднести на яку роботу. Вони розподіляються між окремими виробами відповідно до обраної підприємством методикою (пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників, кількості відпрацьованих верстато-годин і т.д.). Ця методика описується в обліковій політиці підприємства.

Непрямі витрати можуть бути змінними (електроенергія, витрати з постачання, непряма заробітна плата) або постійними (оренда, страхування, податки, амортизація).

Зміст прямих і непрямих витрат представлено на рис. 2.3.

Прямі та непрямі витрати

Мал. 2.3. Прямі та непрямі витрати

Непрямі витрати поділяються на дві групи:

  • 1) загальновиробничі (виробничі) витрати - все непрямі витрати, що виникають у виробничих і обслуговуючих підрозділах, на організацію, обслуговування та управління виробництвом. У бухгалтерському обліку інформація про них накопичується на рахунку 25 "Загальновиробничі витрати";
  • 2) загальногосподарські (невиробничі) витрати, які здійснюються з метою управління виробництвом. Вони безпосередньо не пов'язані з виробничою діяльністю організації і враховуються на рахунку 26 "Загальногосподарські витрати". Відмінною особливістю загальногосподарських витрат є те, що вони не змінюються в залежності від зміни обсягу виробництва (продажів). Змінити їх можна управлінськими рішеннями, а ступінь їх покриття - об'ємом продажів.

Розподіл витрат на прямі і непрямі залежить від способу віднесення витрат на собівартість продукції.

IV. За техніко-економічним призначенням витрати ділять на наступні групи:

  • • основні витрати, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг (сировина і матеріали, заробітна плата виробничих робітників і відрахування з неї і т.д.). Основні витрати відображаються на рахунках обліку виробничих витрат: 20 "Основне виробництво" і 23 "Допоміжні виробництва";
  • • накладні витрати по обслуговуванню виробничого процесу і управління ним (загальновиробничі і загальногосподарські витрати). Накладні витрати враховуються на рахунках 25 "Загальновиробничі витрати" і 26 "Загальногосподарські витрати".

Практика показує, що найбільшу складність при інтерпретації витрат різних категорій викликають відмінності між прямими і основними, непрямими і накладними витратами. Розмежувати дві ці класифікації можна з точки зору напрямки вміти , по відношенню до якого визначаються основні і накладні витрати. Якщо напрямок обліку - обчислення собівартості одиниці продукції, то ці дві класифікації збігаються.

Якщо ж напрямком обліку витрат є канали збуту продукції, то тут ситуація інша: до основних слід віднести витрати, щоб забезпечити підтримку кожного каналу (оренда офісів і транспорту, зарплата торгових агентів і управлінського персоналу філій, оплата рекламних акцій і т.зв.), до накладним - всі витрати, які стосуються підтримці організації в цілому (в тому числі і виробничі витрати), але не стосуються конкретних каналів збуту.

Іншими словами, розподіл витрат на основні і накладні має в першу чергу аналітичне значення і найбільш широко використовується в управлінському обліку. І якщо мова йде про обчислення собівартості, відмінності між двома видами класифікацій витрат не існує.

Накладні витрати, так само як і непрямі, підлягають розподілу пропорційно якій-небудь вибраної базі.

V. Виробничі та позавиробничі (періодичні витрати, або витрати періоду). Класифікаційний ознака цього угруповання витрат - це поділ витрат по їх відношенню до виробничого процесу.

Виробничі витрати безпосередньо пов'язані з виробничим процесом і включають в себе: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, загальновиробничі витрати. Облік виробничих витрат здійснюється на бухгалтерських рахунках: 20 "Основне виробництво", 21 "Напівфабрикати власного виробництва", 23 "Допоміжні виробництва", 25 "Загальновиробничі витрати", 28 "Брак у виробництві", 97 "Витрати майбутніх періодів" і на пасивному рахунку 96 "Резерви майбутніх витрат".

До складу невиробничих витрат входять в основному комерційні і загальногосподарські витрати, бухгалтерський облік яких ведеться відповідно на рахунках 44 "Витрати на продаж" і 26 "Загальногосподарські витрати".

І якщо для виробничих витрат можна провести інвентаризацію, так як вони використовуються у виробничому процесі відповідно

з обсягами виробництва, то для невиробничих витрат такої можливості немає.

Крім того, виробничі витрати можна визначити як входять, оскільки вони створюють активи, які в майбутньому принесуть економічні вигоди. Невиробничі витрати можна охарактеризувати як минулі.

VI. За складністю складу витрат їх можна розділити на одноелементні і комплексні. До складу одноелементні витрат входить тільки один економічний елемент, а саме: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів, інші витрати.

Комплексні витрати включають до свого складу кілька економічних елементів. Прикладами комплексних витрат є комерційні, загальноцехові, загальногосподарські, загальновиробничі витрати.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук