Переробний метод обліку витрат і калькулювання

Цей метод застосовується на підприємствах, технологічний процес в яких передбачає переробку сировини на декількох стадіях (переділах). В результаті послідовного ряду переділів отримують

кінцевий продукт. Прикладами можуть бути підприємства нафтопереробної, хімічної, текстильної, целюлозно-паперової, металургійної та інших галузей.

Одна з основних особливостей таких виробництв наявність і необхідність оцінки напівфабрикатів, вироблених в окремих переділах, багато з яких передаються для переробки в наступний переділ. Якщо ж технологічний процес передбачає наявність переділів і відсутність напівфабрикатів, то немає сенсу використовувати переробний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Не кожен переділ завершується випуском напівфабрикату, тому технологічний переділ не завжди збігається з калькуляційних переділом.

Об'єктом обліку витрат при цьому є кожен самостійний переділ. Звідси випливає сутність передільного методу: прямі витрати відображаються в обліку по переділах, і якщо в одному переділі отримують продукцію різних видів, то облік ведеться і за видами продукції. Достовірність калькулювання залежить від можливості найбільш об'єктивно розділити витрати на прямі і непрямі і виділити максимально можливу кількість статей прямих витрат. Якщо в переділі випускається декілька видів продукції, то непрямі витрати кожного переділу розподіляються за видами продукції пропорційно обраної базі розподілу (натуральні показники виходу продукції, фізичні та хімічні показники і т.п.) (рис. 4.7).

Схема передільного методу

Мал. 4.7. Схема передільного методу

Передільна (делительная) калькуляція має кілька різновидів, що залежать від характеру виробництва і однорідності продукції, ступеня зміни залишків незавершених виробів на початок і кінець звітного періоду з різних переділів їх виготовлення, потреб контролю витрат, ціноутворення і т.п. Якщо виходити з технологічних і організаційних особливостей виробництва, а саме вони повинні визначати спосіб калькулювання собівартості, основним критерієм їх розмежування слід визнати число різновидів продукції і стадій технологічного процесу, за якими обліковуються фактичні витрати (табл. 4.27).

Таблиця 4.27

Можливі поєднання числа різновидів продукції і технологічних етапів її виготовлення

Число різновидів продукції, п

Число технологічних етапів її виготовлення, до

вид калькуляції

п = 1

к = 1

проста однонередельная

п = 1

k> 1

проста багатопередільного

п> 1

к = 1

коефіцієнтний однопередельного

п> 1

k> 1

коефіцієнтний багатопередільного

Останні два різновиди калькуляції відносяться до сполученої продукції і повинні розглядатися окремо. Можливі варіанти використання передільного методу розглянемо стосовно до простих одіопередельним і багатопередільного калькуляциям.

Простий (одноступінчатий) попередільний метод застосовується, коли:

  • - На підприємствах (виробництвах, підрозділах) випускається один вид продукту;
  • - Відсутні або є стабільними між операційні запаси і запаси готової продукції.

Собівартість одиниці товару визначається діленням сукупних витрат звітного періоду на кількість виробленої продукції.

Перевагою даного методу є очевидна простота, недоліком обмежена область застосування.

Областю застосування багатоступеневого попередільного калькулювання є виробництво продуктів з кількома переділами до мінливих залишками незавершеною і готової продукції. Його сутність і особливості розглянемо на прикладі.

приклад 4.9

Виробничий процес складається з трьох етапів (рис. 4.8), на кожному з яких присутні витрати на обробку (3 (/ | ):

Зобі = 60 000 руб., 3 ^ 2 = 80 000 руб, 3 ^ 3 = 20 000 руб.

Витрати на надходять в переробку сировину і матеріали становлять 90 000 руб. Після етапу 1 утворюється А, = 150 кг продукту, з яких А ,, = 100 кг йде в подальшу переробку.

Після етапу 2 утворюється А 2 = 90 кг продукту, з яких А 2 | = 60 кг йде в подальшу переробку.

Після етапу 3 утворюється А 3 = 50 кг продукту, собівартість одиниці якого необхідно визначити.

Потрібно розрахувати собівартість продуктів після кожного виробничого етапу.

Умовна схема виробничого процесу

Мал. 4.8. Умовна схема виробничого процесу

Рішення

Після етапу 1 витрати на 150 кг продукту складуть:

90 000 + 60 000 = 150 000 руб.

Собівартість 1 кг продукту:

150 000: 150 = 1000 руб.

На 100 кг, які йдуть в подальшу переробку, припадає 1000 - 100 = 100 000 руб.

Після етапу 2 витрати на 90 кг продукту - витрати на обробку (З о6 2) плюс витрати, "прийшли" з попереднього етапу (100 000 руб.), Складуть

80 000 + 100 000 = 180 000 руб.

Собівартість 1 кг продукту:

180 000: 90 = 2000 руб.

На 60 кг, які йдуть в подальшу переробку, доводиться 2000 60 = 120 000 руб.

Після етапу 3 витрати на 50 кг продукту складуть витрати на обробку (З про З) плюс витрати, "прийшли" з попередніх двох етапів (120 000 руб.):

20 000 + 120 000 = 140 000 руб.

Собівартість 1 кг:

140 000: 50 = 2800 руб.

Існують два варіанти (методу) організації зведеного обліку витрат на виробництво в рамках передільного методу - це напівфабрикатний і бесполуфабрікатний.

Бесполуфабрікатний варіант застосовується у випадках, коли реалізується повністю готовий, тобто пройшов усі технологічні переділи, продукт.

Полуфабрікатпий варіант застосовується у випадках, коли має місце реалізація продуктів, які не пройшли всі технологічні переділи.

Згідно бесполуфабрікатний методу по кожному цеху, переділу облік виробничих витрат ведеться на окремому субрахунку до рахунку 20 "Основне виробництво". При цьому до витрат кожного цеху, переділу включаються тільки його власні витрати, які потім списуються на рахунок 43 "Готова продукція". Облікові записи виглядають наступним чином.

Витрати цеху № 1:

Дебет рахунку 20-1 "Основне виробництво, цех № 1" Кредит рахунків 10 "Матеріали", 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці", 69 "Розрахунки але соціальному страхуванню і забезпеченню" і ін.

Витрати цеху № 2 але обробці напівфабрикатів , переданих з цеху № 1:

Дебет рахунку 20-2 "Основне виробництво, цех № 2" Кредит рахунків 10 "Матеріали", 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці", 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню" і ін.

Подібні кореспонденції рахунків складаються по кожному цеху, обробляє напівфабрикати.

При випуску готової продукції робляться облікові записи: Дебет рахунку 43 "Готова продукція" Кредит рахунку 20-1 "Основне виробництво, цех № 1"; Дебет рахунку 43 "Готова продукція" Кредит рахунку 20-2 "Основне виробництво, цех № 2" та ін.

Таким чином, внутрішньозаводське рух напівфабрикатів не відбивається на рахунках обліку, а сукупні виробничі витрати збираються на рахунку 43 "Готова продукція". При такій організації зведеного обліку особливу увагу слід звернути на контроль за рухом напівфабрикатів.

Напівфабрикатний варіант передбачає ведення обліку з використанням рахунку 21 "Напівфабрикати власного виробництва". Передача напівфабрикатів з цеху в цех відображається такими бухгалтерськими записами:

Витрати цеху № 1:

Дебет рахунку 20 "Основне виробництво" Кредит рахунків 10 "Матеріали", 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці", 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню" і ін.

У цеху № 1 вироблені напівфабрикати :

Дебет рахунку 21 "Напівфабрикати власного виробництва" Кредит рахунку 20 "Основне виробництво".

Напівфабрикати з цеху № 1 передані для подальшої обробки в цех №2:

Дебет рахунку 20 "Основне виробництво" Кредит рахунку 21 "Напівфабрикати власного виробництва".

Витрати цеху № 2 з доопрацювання напівфабрикатів :

Дебет рахунку 20 "Основне виробництво" Кредит рахунків 10 "Матеріали", 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці", 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню" і ін.

З рахунку 20 "Основне виробництво" буде списана вартість вихідних напівфабрикатів і витрати цеху № 2 з доопрацювання продукції :

Дебет рахунку 43 "Готова продукція" Кредит рахунку 20 "Основне виробництво".

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >