Навігація
Головна
 
Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Управлінський облік
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Позамовний метод обліку витрат і калькулювання

Областю застосування позамовного методу є замовлення на послугу або складний вид продукції (рис. 4.9).

Схема позамовного методу

Мал. 4.9. Схема позамовного методу

У схематичному вигляді собівартість замовлення може виглядати наступним чином (табл. 4.28).

Таблиця 4.28

Калькулювання собівартості замовлення

Калькуляційна відомість замовлення

Витрати на комплектуючі

Складові частини

собівартість одиниці

Кількість одиниць

всього

Деталь 1 деталь 2 Деталь 3

всього

Витрати на обробку

операція

Стаття витрат

величина витрат

всього

Операція 1 Операція 2

Оплата праці Витрати на обладнання Оплата праці Енергоресурси

всього

Накладні витрати

Стаття

величина витрат

всього

Розподіл непрямих витрат

Необхідність такого розподілу витрат при калькуляції собівартості виникає в більшості випадків, так як для визначення ціни продукту або послуги необхідно розрахувати їх повну собівартість. І навіть якщо калькулируется обмежена собівартість з включенням тільки прямих витрат, може виявитися, що частина прямих витрат повинна бути розподілена, оскільки прямі (за економічною суттю) витрати в силу специфіки технологічного процесу неможливо або недоцільно враховувати.

У загальному вигляді схема непрямого розподілу витрат виглядає наступним чином:

  • 1) вибирається об'єкт, на який розподіляються витрати (продукт, група продуктів, послуга тощо);
  • 2) вибирається база розподілу витрат - вид показника, з використанням якого проводиться розподіл витрат;
  • 3) розраховується коефіцієнт (ставка) розподілу шляхом ділення величини розподіляються непрямих витрат на величину обраної бази розподілу;
  • 4) визначається розмір припадає на кожен об'єкт величини непрямих витрат шляхом множення розрахованої величини (ставки) розподілу витрат на відповідну даному об'єкту величину бази розподілу.

Пояснимо цю схему на прикладі.

приклад 4.10

Враховані за період в цеху загальновиробничі витрати необхідно розподілити на вироблені продукти, тобто непрямими витратами є загальновиробничі витрати, а об'єктами, на які їх необхідно розподілити, - вироблені продукти. За базу розподілу обрані витрати на оплату праці основних виробничих робітників. Величина загальновиробничих витрат становить 80 000 руб., Нарахована заробітна плата основних виробничих робітників - 100 000 руб.

Ставка розподілу = Загальновиробничі витрати: Заробітна плата основних виробничих робітників = 80 000: 100 000 = 0,8.

На основі цієї ставки розподілу загальновиробничі витрати нараховуються на конкретні види продукції.

Нехай для вироби А прямі витрати на одиницю складають:

Основні сировину і матеріали - 400 руб .;

Заробітна плата основних виробничих робітників - 700 руб.

Розподілені на цей виріб загальновиробничі витрати = Заробітна плата основних виробничих робітників • Ставка розподілу = 700 • 0,8 = = 560 руб.

Таким чином, виробнича собівартість одиниці продукту А (як сума прямих і загальновиробничих витрат) складе 400 + 700 + 560 = 1660 руб.

У розглянутому прикладі представлено просте, так зване одноступенчатое, розподіл. Розподіл може бути і складним. Наприклад, розглянуті загальновиробничі витрати спочатку могли

бути розподілені по місцях виникнення - окремими ділянками даного цеху, а потім вже по виробах.

Можливо ще більш складний розподіл. Наприклад, загальногосподарські витрати спочатку можуть бути розподілені по місцях виникнення витрат першого рівня (цехах підприємства), далі - але місцями виникнення витрат другого рівня (ділянкам в рамках кожного цеху), і вже потім - за видами продукції. Звичайно ж, чим довше "ланцюжок" розподілу, тим вище трудомісткість робіт з розподілу витрат і тим менш переконлива "справедливість" розподілу витрат.

При виборі бази розподілу повинен дотримуватися принцип пропорційності.

Величина розподіляються витрат і величина обраної бази розподілу повинні знаходитися в пропорційній залежності (тобто чим більше величина бази розподілу, тим більше величина розподіляються витрат).

Зрозуміло, надзвичайно важко знайти однозначно "справедливу" базу розподілу для всіх непрямих витрат. З метою підвищення "обгрунтованості" розподілу практикується застосування принципу диференційованих баз розподілу.

Диференціація баз розподілу може йти в двох напрямках:

  • 1) диференціація за статтями витрат. В цьому випадку для різних статей витрат застосовують різні бази розподілу, наприклад:
    • - Витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу розподіляють пропорційно заробітній платі основних виробничих робітників;
    • - Витрати на утримання і ремонт будівель і споруд загальновиробничого призначення - пропорційно площі, займаній кожною виробничою дільницею;
    • - Витрати па НДДКР - пропорційно прямим виробничим витратам;

комерційні витрати - пропорційно виручці від реалізації

і т.д.;

  • 2) диференціація по місцях виникнення витрат. В цьому випадку для кожного з місць виникнення витрат вибираються свої бази розподілу, наприклад:
    • - В цеху з переважаючою ручної трудомісткістю (значною часткою ручної праці) для розподілу загальновиробничих витрат обрана база "заробітна плата основних виробничих робітників";
    • - В цеху з переважаючою "машинної" трудомісткістю (значним ступенем механізації і автоматизації) для розподілу загальновиробничих витрат обрана база "машино-години на обробку".

Як було відзначено, в ряді випадків прямі по своїй суті витрати доводиться розподіляти, оскільки вести їх облік за прямою ознакою важко або недоцільно. До подібного роду витрат відносяться, зокрема, витрати на обробку.

Розглянемо можливий варіант їх розподілу.

Для обчислення витрат на обробку (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, амортизація інструментів і пристосувань) облік організовується по місцях виникнення витрат.

З одного боку, ці витрати підсумовуються за прямою ознакою для кожного обраного місця виникнення витрат. З іншого боку, по кожному обраного місця виникнення витрат враховується кількість виконаної роботи в одиницях часу - нормо-годинах, машино-годинах і т.д. Розподілом витрат, врахованих за кожним місцем виникнення витрат, на кількість нормо-годин виходить собівартість однієї нормо-години, яка з повною підставою може бути застосована до всіх видів продуктів, що пройшли обробку в даному місці виникнення витрат.

Для визначення витрат на обробку одиниці продукту досить собівартість нормо-години помножити на кількість нормо-годин обробки продукту на даній операції. В основу даного підходу покладено наступний принцип: чим довше за часом обробляється продукт на якому-небудь місці виникнення витрат, тим більшою мірою він "навантажує" собою дане місце виникнення витрат і тим більше витрат даного місця виникнення необхідно віднести на продукт. Тобто в якості бази розподілу витрат на обробку обрана тривалість обробки продуктів. Далі підсумовуванням витрат за кожним місцем виникнення витрат визначають собівартість повної обробки продукту.

Розглянемо приклад застосування даного підходу.

приклад 4.11

Є два виробничих ділянки (МВВ) - А і В. Витрати на обробку (заробітна плата працівників ділянок і витрати на утримання та експлуатацію обладнання даних ділянок), зібрані по даних ділянках (З л і З в ) за період, склали: 3 А = 32 421 руб .; З в = 11 579 руб.

На розглянутих ділянках протягом періоду було вироблено три види продуктів (1, 2, 3) в кількості: п = 20 шт .; П 2 = 20 шт .; "3 = 30 шт.

Дані по кожній ділянці представлені в табл. 4.29.

Таблиця 4.29

Прямі матеріальні витрати на виробництво продуктів і нормативний час обробки кожного виду продуктів на кожній з ділянок

показник

продукт

1

2

3

Прямі витрати на матеріали, руб.

100

200

500

Нормативний час обробки одиниці продукту на ділянці Л, машино-год

1,5

4,0

3.0

Нормативний час обробки одиниці продукту на ділянці В, машино-год

1

1

2

Необхідно розрахувати собівартість кожного з вироблених продуктів.

Рішення

Оскільки на практиці, особливо при серійному випуску, облік фактичного часу обробки кожної одиниці кожного виду продукції досить трудомісткий, то найчастіше (як і в даному прикладі) для розрахунку застосовується нормативний час обробки.

Спочатку розраховується вартість одного машино-години роботи кожної ділянки. Для цього використовується наступна формула:

Вартість машино-години = Витрати: Сумарне нормативне час

роботи ділянки.

Відповідно, сумарний нормативний час роботи кожної ділянки визначається як сума добутків нормативного часу обробки одиниці кожного виду продукції на кількість одиниць даного продукту.

Для ділянки А сумарний нормативний час роботи складе

(1,5 • 20 + 4,0 ■ 20 + 3,0 • 30) = 200 машино-год.

Для ділянки В сумарне нормативне час роботи складе

(1,0 • 20 + 1.0 • 20 + 2,0 ■ 30) = 100 машино-год.

Таким чином, вартість одного машино-години складе: на ділянці А - 32 421 200 * 162 руб. на ділянці В - 11 579: 100 * 116 руб.

Далі розраховується собівартість продуктів як доданок наступних елементів:

Прямі витрати на матеріали + (Вартість одного машино-години ділянки А х х Нормативний час обробки одиниці даного продукту на ділянці А) +

+ (Вартість одного машино-години ділянки У ■ Нормативний час обробки одиниці даного продукту на ділянці В).

Таким чином, собівартість одиниці продукту складе:

продукт 1 - 100 + 1,5 • 162 + 1,0 • 116 = 459 руб.

продукт 2 - 200 + 4,0 • 162 + 1,0 • 116 = 964 руб.

продукт 3 - 500 + 3,0 • 162 + 2,0 • 116 = 1218 руб.

Отже, ми розглянули основні проблеми калькулювання і можливі варіанти їх вирішення. На закінчення повторимо, що говорити про абсолютно точної і однозначної собівартості досить складно, оскільки будь-яка калькуляція буде частково мати суб'єктивний характер.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук