Навігація
Головна
 
Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Управлінський облік
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ухвалення рішення про спеціальне замовлення

Досить часто керівництву підприємства доводиться вирішувати питання про спеціальному додатковому замовленні. Проблема полягає в тому, що таке замовлення пропонується за ціною нижче нормальної ринкової і іноді навіть нижче собівартості. Так як ці замовлення є випадковими одноразовими подіями, вони не можуть бути включені в прогнози доходів і витрат. Висновок щодо прийняття або неприйняття такого замовлення потрібно приймати виходячи з відсотка використання виробничих потужностей. У разі якщо виробничі потужності підприємства використовуються не повністю, рішення про прийняття спеціального замовлення може бути позитивним.

При аналізі відповідної інформації з метою прийняття рішення про спеціальне замовлення використовується маржинальний підхід. Всі змінні витрати є, як правило, релевантними, а постійні виробничі витрати і всі комерційні та загальні та адміністративні витрати - нерелевантними.

приклад 6.12

Організації запропонований спеціальний замовлення на виробництво 40 000 од. продукції за ціною 6 руб. за одну одиницю. Визначено, що обсяг продажів при даному замовленні залишається постійним.

На поточний рік заплановано обсяг виробництва в обсязі 600 000 од., Гранична виробнича потужність організації - 640 000 од. продукції, тобто є резерви для нарощування обсягів виробництва.

Дані про витрати на одиницю продукції наведені в табл. 6.7.

Таблиця 6.7

Витрати на одиницю продукції

показник

Сума, руб.

Прямі матеріальні витрати

1,80

Прямі трудові витрати

1,20

Загальновиробничі витрати, в тому числі:

1,00

змінні

0,60

постійні

0,40

Витрати на упаковку одиниці продукції

0,30

Інші постійні комерційні та адміністративні витрати

1,00

Разом

6,30

Ціна продажу за одиницю продукції

8,00

Чи приймати пропозицію про спеціальне замовлення?

Так як пропонована ціна 6,00 руб. за одиницю менше не тільки ціни, встановленої компанією (8,00 руб.), а й повної собівартості (6,30 руб.), то складається враження, що компанії не слід приймати цей замовлення. Проведемо порівняльний аналіз спеціального замовлення і відобразимо його в табл. 6.8.

Таблиця 6.8

Дані порівняльного аналізу, руб.

показник

Без спеціального замовлення (600 000 од.)

Зі спеціальним замовленням (640 000 од.)

Виручка від реалізації

4 800 000

5 040 000

мінус

Змінні витрати

Прямі матеріальні витрати

1 080 000

1 152 000

Прямі трудові витрати

720 000

768 000

І Іерсменньїе загальновиробничі витрати

240 000

264 000

Закінчення табл. 6.8

показник

Без спеціального замовлення (600 000 од.)

Зі спеціальним замовленням (640 000 од.)

упаковка

180 000

181 200

Разом змінні витрати

2 200 000

2 365 200

= Маржинальний прибуток

2 600 000

2 674 800

мінус

Постійні витрати

І Іостоянньїе загальновиробничі витрати

240 000

240 000

Комерційні та адміністративні витрати

600 000

600 000

Разом постійні витрати

840 000

840 000

= Операційний прибуток

1 760 000

1 834 800

Отримуємо збільшення маржинального прибутку і операційного прибутку на 74 800 руб. Отже, спеціальний замовлення може бути прийнятий.

Визначення структури продукції (асортименту) з урахуванням лімітує фактора

Мри формуванні виробничої програми в умовах обмежених виробничих потужностей (наприклад, людино-годин або машино-годин) слід вибирати набір продуктів (послуг, робіт), який принесе підприємству найбільший прибуток. Використання маржинального підходу в цьому випадку дає необхідні результати.

Розглянемо приклад аналізу при наявності лімітує фактора.

приклад 6.13

Дані для аналізу представлені в табл. 6.9.

Таблиця 6.9

Початкові дані

показник

виріб А

виріб В

Ціна за одиницю, грош. од.

20

40

Змінні витрати на одиницю, грош. од.

14

24

Маржинальний дохід на одиницю, грош. од.

6

16

Рівень маржинального прибутку, %

30

40

Показник рівня маржинального прибутку розраховується за формулою

Рівень маржинального прибутку (%) = Маржинальний дохід на одиницю: Ціна

за одиницю • 100%.

Так як виріб В приносить найбільшу питому маржинальний дохід, то можна зробити висновок, що слід робити це виріб в обсязі, відповідному попиту, а що залишилися потужності використовувати для виробництва вироби Л. Але при такому рішенні не враховується дохід на одиницю обмеженого ресурсу.

Нехай виробничі потужності обмежені 2000 машин-ч, причому за 1 год можна зробити 8 од. вироби Л або 2 од. вироби В. Продовжимо аналіз з урахуванням інформації про лімітуючим факторі (табл. 6.10).

Таблиця в. 10

Дані для продовження аналізу

показник

виріб Л

виріб В

Кількість одиниць продукції, що виробляється за 1 год

8

2

Маржинальний прибуток на одиницю, грош. од.

6

16

Маржинальний прибуток за 1 год, ден. од.

48

32

Маржинальний прибуток за 2000 год, ден. од.

96 000

: 64 000

При повному залученні обладнання можна отримати більший маржинальний дохід при виробництві вироби / 1, значить, і більший прибуток.

Отже, вибір продукту для виробництва в таких умовах повинен грунтуватися на розрахунку маржинального прибутку на одиницю обмеженого фактора.

приклад 6.14

Проведемо планування виробничої програми при наявності обмежуючого чинника з використанням системи direct costing.

Нехай в цеху виробляються чотири вироби з порівнянними характеристиками.

Розглянемо послідовність аналітичних розрахунків в ході планування. Припустимо, в цеху можуть проводитися п'ять близьких за технологічними характеристиками виробів. У табл. 6.11 наведені значення маржинального доходу на одиницю кожного виробу, час на обробку кожного виробу і максимально можливі величини збуту в місяць. Обмежений фактор - фонд робочого часу цеху - становить 1000 год на місяць.

Таблиця 6.11

Планування виробничої програми, етап 1

виріб

маржинальна

прибуток,

руб / од.

Час обробки, ч / од.

Максимальний збут, од.

Відносне маржинальне покриття

черговість

вибору

1

2

3

4

5

6

Л

8

2

80

4

2

В

24

8

50

3

3

З

20

4

60

5

1

D

12

6

80

2

4

На підставі показників маржі пального доходу і часу обробки для кожного виробу розраховується показник маржинального доходу на одиницю обмеженого фактора (відносне маржинальне покриття, см. Гр. 5 табл. 6.11).

Отримані значення ранжуються у напрямку зниження, і в першу чергу в план виробництва потрапляють вироби з більш високим відносним маржинальним покриттям (гр. 6).

Далі формується виробнича програма на основі даних про черговість вибору, часу на обробку виробу і максимально можливого збуту даного виду вироби (табл. 6.12).

Таблиця 6.12

Планування виробничої програми, етап 2

Виріб і ранг

Кількість, од.

Час на виробництво, ч

Залишок фонду робочого часу, ч

1

2

3

4

А (2)

80

80 - 2 = 160

800 - 160 = 640

В ( 3)

50

50 • 8 = 400

640 - 400 = 240

З ( 1)

60

60 ■ 4 = 240

1040 - 240 = 800

D (4)

240: 6 = 40

40 • 6 = 240

240 - 240 = 0

Отже, система direct costing дозволила сформувати виробничу програму, яка забезпечить отримання підприємством максимальний маржинальний дохід.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Аудит та Бухоблік
Банківська справа
БЖД
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Нерухомість
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
Соціологія
Статистика
Техніка
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Пошук