МІКРОЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

Поняття і роль мікрофакторів

Мікрофактори - це причини, пов'язані з діяльністю організації по виробництву товарів і надання послуг. Конкурентоспроможність організації формується під впливом виробничих, збутових, сервісних та ринкових факторів (рис. 29).

Кожний з факторів має керуючу та інші складові. Так, до складу виробничих факторів входить як технічна складова (вік обладнання, ступінь автоматизації виробництва, забезпеченість ресурсами й ін.), Так і керуюча складова (роль керівництва, персонал та ін.).

Чинники, складові технічну складову, визначаються галузевою належністю підприємства, а тому є специфічними. Фактори, що належать до керуючої складової, є загальними, так як діють на будь-якому підприємстві. Тому в цьому розділі буде приділено особливу увагу управлінським факторам.

Кількісна оцінка значимості фактора - необхідна умова факторного аналізу. Так, відомий метод SWOT, в рамках якого значимість оцінюється в балах. У додатку 2 показаний приклад оцінки методом SWOT факторів зовнішнього середовища на прикладі підприємства, що випускає виноробну продукцію.

В огляді конкурентоспроможності економік країн [11] звертається увага на зрослу роль мікроекономічних чинників і відставання, на думку зарубіжних і вітчизняних експертів, Росії в реалізації цих факторів. Так, за даними А. Ілларіонова, динаміка економічного зростання 165 обстежених країн опинилася ніяк не пов'язана з макроекономічними факторами: тарифами, податковими та кредитними ставками, рівнем енергоємності економіки, динамікою інвестицій в реальний сектор економіки та ін. Виходить, що джерелом успіху є ефективна реалізація микрофакторов.

Мікроекономічні фактори конкурентоспроможності

Рис. 29. Мікроекономічні фактори конкурентоспроможності:

1, 2, 3 - відповідно макро-, мезо- і мікроекономічні фактори;

КТ - конкурентоспроможність товару

Бізнес-інфраструктура, тобто макроекономіка, але образним порівнянням фахівців [14], - це як погода: а) яка є; б) для всіх одна. Посилатися на макроекономічний бєспрєдєл, відсутність "промислової" політики уряду, суворі кліматичні умови, слабку банківську систему, високі тарифи та інші фактори - це все одно, що нарікати на погану погоду. Такі скарги - доля слабких.

Отже, на думку фахівців, наша країна відстає від інших країн насамперед на мікроекономічному рівні, тобто по ефективності діяльності конкретних організацій.

Вигідне положення фірми в частині ресурсів та інфраструктури, сприятливе конкурентне середовище, обумовлена макроекономічними чинниками, ще не гарантують її успіху в конкуренції. Перераховані умови необхідні, але недостатні для досягнення конкурентних переваг. Дуже важливо успішно провести "процеси життєвого циклу", що визначаються микрофакторов.

Йдеться про керуючу складової микрофакторов - менеджменті якості. Менеджмент якості - це скоординована діяльність з керівництва та управління організацією стосовно до якості. На думку Ф. Тейлора, основоположника менеджменту, хороша організація при бідному обладнанні дає кращі результати, ніж відмінне устаткування при поганій організації.

Роль менеджменту якості як складової мікроекономічних чинників

Конкурентні переваги ряду груп російської продукції - низькі ціни. В роботі [19] автори показують, що секрет низьких цін не у вартості енергії і робочої сили (вони наближаються до світових), а в тому, що російські підприємства не вкладають достатньо коштів у забезпечення якості продукції. Але впровадження передових прийомів менеджменту якості (систем якості за ISO 9000, "Шести сигм" та ін.) пов'язане із зростанням собівартості продукції. Автори порівняли витрати виробництва двох постачальників комплектуючих для автомобілів для двох замовників. На заводі, що виготовляє комплектуючі для зарубіжного складального заводу (на території Росії), собівартість продукції на 30-50% вище, ніж на заводі, що поставляє деталі російському складальному підприємству.

Автори дослідження бачать вихід у застосуванні прийомів бережливого виробництва - системи "Лін" ("lean production") [11]. Дана методологія спрямована на боротьбу з втратами у всіх їхніх проявах (зайві складські запаси, простої; необгрунтовані переміщення; збільшений час між замовленням клієнта і відвантаженням товару; бізнес-процеси, які вимагають збільшених людських ресурсів). Впровадження системи "Лін" дозволяє знизити втрати, які можуть скласти до половини собівартості.

Практичне втілення ідеї бережливого виробництва здійснено в Японії, в діяльності компанії "Тойота", яка, за образним висловом директора нижегородської консалтингової фірми "Пріоритет" проф. В. А. Лапідуса, "знає, як вичавити воду навіть з сухого рушники". Провідником ідей бережливою концепції вважають Т. Воно, який є виконавчим директором Тойоти.

Ідеї "Лін" починають освоювати і підприємства інших галузей промисловості. За допомогою фахівців вітчизняних і зарубіжних консалтингових фірм менеджери підприємства аналізують операції технологічного процесу за критерієм "наявність доданої вартості". Дії, що не створюють додану вартість, відносяться до втрат.

З цього погляду цікаві дані новосибірської компанії "РосФармація" - дистрибутора фармацевтичних препаратів, яка освоює "Лін" за сприяння консультантів японського інституту "Кайзен" ("Kaizen"). У компанії був виведений коефіцієнт корисної дії (ККД) ощадливості. Дії, в яких для клієнта було щось корисне, становили 50 з 27,5 тис. Хв загального часу руху товару по складу, тобто на кожен цінний хвилину доводилося 550 хв втрат (!).

Таким чином, наведені дані ще раз підтверджують, що підприємства, що успішно застосовують концепцію "Лін", мають величезний резерв підвищення конкурентоспроможності за рахунок зниження витрат.

Будь-який процес, відповідно до стандарту ISO серії 9000 (1), - це сукупність взаємопов'язаних видів діяльності, яка перетворює входи і виходи.

На вході виробництва товарів - сировина, інформація, послуги з постачання і т.д., на виході - готова продукція. Наприклад, при наданні освітніх послуг вузом на вході будуть абітурієнти, а на виході - фахівці.

На процесному підході побудована модель системи менеджменту якості (рис. 30).

Модель системи менеджменту якості, заснованої на процесному підході

Рис. 30. Модель системи менеджменту якості, заснованої на процесному підході:

1 - діяльність, що додає цінність; 2 - потік інформації

Життєвий цикл (ЖЦ) продукції являє собою сукупність взаємопов'язаних процесів зміни її стану при створенні та використанні.

Існує поняття етапу життєвого циклу, тобто умовно виділеної його частини, яка характеризується специфікою спрямованості робіт, проведених на цьому етапі, і отриманими результатами. До типових етапам відносяться маркетингові дослідження, проектування і розробка продукції, закупівля, виробництво, перевірка продукції, упаковка і зберігання, розподіл і реалізація, експлуатація, утилізація.

Оскільки конкуренція змушує скорочувати час ЖЦ продукції та знижувати її собівартість, то найважливішою умовою успіху стають вдосконалення процесів і виключення нераціональних видів діяльності.

Етапом утилізації не закінчується діяльність організації. До цього терміну, а практично ще раніше організація починає вивчати передбачувані і уточнювати поточні потреби і після аналізу проведених маркетингових досліджень приступає до проектування нової продукції. Так виникає новий виток діяльності в галузі якості та конкурентоспроможності, тобто від етапу маркетингу до етапу утилізації.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >