РОЗДІЛ 2. Соціальне страхування

Зміст і функції соціального страхування

Поняття і класифікація соціальних ризиків

Соціальне страхування є невід'ємною складовою частиною систем соціального захисту населення, створених у багатьох країнах світу для надання необхідної матеріальної підтримки своїх громадян при настанні в їхньому житті несприятливих соціально-економічних подій. Основною причиною появи різноманітних заходів соціальної допомоги, поступово об'єднаних в єдину державно регульовану систему, є ризикова природа існування як кожної окремої людини, так і людського суспільства в сукупності.

Соціальний ризик - це ймовірність настання випадкових або незалежних від волі людини подій, що порушують його фізіологічну та соціально-економічну життєдіяльність.

Слідуючи основним тенденціям соціально-економічного розвитку суспільства, все різноманіття можливих ризиків сконцентрувалося в єдиному домінуючому соціальному ризик - втрати трудового доходу. У сучасних умовах переважній більшості населення, щоб забезпечити себе засобами до життя, потрібні дві умови: здатність до праці і можливість працевлаштування. З появою ідей соціально орієнтованої економіки суспільством були визнані і такі ризики, які незалежно від працездатності ведуть до зниження особистих доходів нижче рівня соціальних стандартів, існуючих в даному суспільстві. У першому випадку соціальні ризики викликані причинами, за якими людина об'єктивно не може самостійно забезпечувати себе і свою сім'ю. У другому випадку соціальні ризики носять суб'єктивний характер і визначаються суспільством (державою). Класифікація соціальних ризиків в залежності від причини їх появи представлена на рис. 2.1.

Класифікація видів соціального ризику

Рис. 2.1. Класифікація видів соціального ризику

Управління ризиком - спосіб цілеспрямованого впливу на ризик, що полягає у визначенні, оцінці і контролі за його дією.

Для цілей управління тими чи іншими соціальними ризиками виділяють і інші критерії класифікації:

  • - За масштабом дії: універсальні і спеціальні ризики (вибір методу і форми покриття ризику);
  • - По періоду дії: короткострокові і довгострокові (вибір фінансових інструментів покриття ризику);
  • - Залежно від об'єкта впливу: по окремим групам населення (вибір виду та розміру покриття);
  • - За джерелом виникнення: природні (фізіологічні), техногенні, економічні та загальногромадянські (можливості попередження ризику);
  • - Залежно від ймовірності настання і циклічного характеру людського життя: планові, прогнозовані і непередбачені (вибір методів актуарної оцінки).

Чим вище рівень розвитку суспільства, тим більше уваги воно приділяє управлінню соціальним ризиком (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Етапи управління соціальним ризиком

Визначення (ідентифікація) ризику

Оцінка (вимір) ризику

Контроль (вибір методів впливу, покриття) ризику

Аналіз факторів, що впливають на формування соціально-економічного становища і якості життя населення

Розрахунок показників, що характеризують рівень життя населення: кількість і структура непрацездатних громадян, народжуваність і смертність, тривалість життя, рівень захворюваності, зайнятість населення і т.п.

Система соціального захисту населення

Соціальний захист населення як система управління соціальними ризиками

Аналізуючи інститут соціального захисту, необхідно мати на увазі, що крім основного ризикового чинника, його конкретний зміст в значній мірі визначається й іншими факторами суспільного розвитку. Якщо наявність соціальних ризиків, що загрожують життєдіяльності людини, обумовлює саму необхідність певного захисту від їх дії, то організація, обсяг і інструменти здійснення цього захисту визначаються вже конкретними економічними, політичними і демографічними характеристиками сучасного етапу розвитку суспільства. Демографічна ситуація характеризує основні параметри людського суспільства, визначаючи сам об'єкт захисту. Економічні фактори визначають матеріальну базу всього соціального комплексу, диктують умови формування трудових ресурсів, забезпечують рівень індивідуального і суспільного добробуту, закладають основи соціальної стратифікації населення. Політика встановлює основні цілі розвитку суспільства, соціальні стандарти рівня життя, цивільно-правові норми і правила державного регулювання соціального розвитку в цілому. Впливаючи на відтворення людини, демографічні, економічні та політичні фактори визначають соціальну відповідальність держави за життя і безпеку своїх громадян, відповідність їх індивідуального рівня життя встановленим соціальним стандартам.

Соціальний захист населення є особливим елементом соціальної політики: її сфера обмежена управлінням тільки ризиками відтворення людини і не поширюється на ті області державної соціальної політики, які покривають необхідні витрати відтворення людини і не містять ризикового компонента, такі як освіта, культура, державна охорона здоров'я, підтримання громадського порядку, охорона навколишнього середовища і т.п.

Історія питання

Поняття "соціальний захист" з'явилося у вітчизняній лексиці порівняно недавно, на початку 1990-х рр. Воно запозичене з практики зарубіжних соціальних програм і адаптовано до умов "перехідної економіки". Вперше термін "social security" (соціальна безпека) був введений в США при розробці соціальних програм в рамках політики "нового курсу" Ф. Д. Рузвельта в 1935 р У 1940-і рр. він увійшов в документи Міжнародної організації праці (МОП), присвячені питанням соціальної політики. Саме завдяки дослідженням МОП система "social security" отримала широке застосування в усьому світі, а затверджені в конвенціях МОП соціальні стандарти діють і в даний час. Європейське співтовариство повністю прийняло термінологію МОП, що знайшло відображення в Соціальній хартії (1965 р), Європейському кодексі про соціальне забезпечення (1968 г.), Протоколі про соціальну політику (1991 г.) та інших документах Євросоюзу. Останнім часом в Європі все частіше стало вживатися більш вузьке поняття "socialprotection" (соціальний захист). Наприклад, одне з останніх комюніке Європейської комісії з цих питань від 12 березня 1997 називається "Модернізація і поліпшення соціального захисту (" social protection ") в Європейському Союзі". Економічно розвинуті країни частково відмовляються від всеосяжної соціальної безпеки і воліють методи, які сприяють реінтеграції населення в трудову сферу або розвитку недержавних форм соціального захисту.

За допомогою створення системи соціального захисту суспільство управляє соціальними ризиками, тобто активно і цілеспрямовано впливає на них. Економічний зміст даного процесу виражається в перерозподілі доходів між членами суспільства. Результатом організації системи соціального захисту виступає соціальна захищеність населення, що характеризує відповідність рівня життя кожної людини досягнутим громадським стандартам незалежно від наслідків настання в його житті негативних соціальних або економічних подій (див. Рис. 2.2). Соціальний захист заснована на процесах трансферту доходів від тих, хто не має соціального ризику, до тих, у кого він вже настав.

Соціальний захист населення - це система управління соціальними ризиками з метою підтримки встановлених суспільством соціальних стандартів життя кожної людини. Її економічна сутність полягає в перерозподілі національного доходу (ВВП) для забезпечення відтворення людини в умовах дії соціальних ризиків.

Соціальний захист на рівні макроекономіки

Рис. 2.2. Соціальний захист на рівні макроекономіки

Основними механізмами управління соціальними ризиками, застосовуваними в рамках системи соціального захисту населення, виступають:

  • - Поглинання ризику - пряме фінансування суспільством компенсації наслідків ризику в залежності від встановлюваних розмірів соціальних гарантій;
  • - Розподіл ризику - страхування, що забезпечує компенсацію ризику за рахунок створення спеціальних страхових фондів;
  • - Попередження ризику - зниження або усунення дії ризику за рахунок підтримки рівня первинного трудового доходу як основного джерела наявного доходу громадян.

Структура системи соціального захисту як системи, що управляє соціальними ризиками, представлена в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Структура системи соціального захисту

Рівень управління соціальними ризиками

Метод управління соціальними ризиками

пряме фінансування

страхування

підтримка трудових доходів

Держава

Державне соціальне забезпечення

Соціальне страхування

Податкові пільги для груп соціального ризику, встановлення мінімального розміру оплати праці (МРОТ)

фірми (підприємства), громадські організації

Корпоративне соціальне забезпечення, благодійність

Особисте страхування в колективній формі

Податкові пільги для юридичних і фізичних осіб за умови використання доходу на соціальні цілі

Сім'я (домашнє господарство)

Приватні заощадження

Особисте страхування в індивідуальній формі

Податкові пільги для громадян, які використовують дохід на індивідуальний захист від соціальних ризиків

Використовувані в цілях соціального захисту методи розрізняються не тільки механізмом і рівнем перерозподілу доходів, а й ступенем захисту, яку вони забезпечують населенню. Як правило, держава надає мінімально необхідні гарантії життя, колективна взаємодопомога забезпечує збереження рівня життя відповідно до соціально-трудовим статусом людини, а індивідуальний захист підтримує досягнутий рівень добробуту і навіть забезпечує його зростання (рис. 2.3).

Залежно від співвідношення різних елементів у загальній структурі системи визначають різні моделі соціального захисту. Традиційно прийнято виділяти дві моделі:

  • - Патерналістську, в якій домінує державне соціальне забезпечення;
  • - Страхову, де домінує соціальне страхування.

Реальна ситуація така, що соціальне страхування залишається на сьогоднішній день найбільш поширеним і найбільш вагомим елементом системи соціального захисту більшості держав.

Розподіл рівнів соціальних гарантій у системі соціального захисту

Рис. 2.3. Розподіл рівнів соціальних гарантій у системі соціального захисту

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >