АНАЛІЗ КОМПЛЕКСНИХ ВИТРАТ НА ОБСЛУГОВУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ.

До непрямих витрат відносяться ті види витрат підприємства, які не включаються прямо до собівартості окремих видів продукції (виробів, робіт); для цього використовуються певні методи (коефіцієнти). Дані витрати носять загальний характер і необхідні для обслуговування та управління виробничо-господарською діяльністю підприємства. У собівартості продукції вони представлені такими основними комплексними статтями: витрати на утримання та експлуатацію обладнання; цехові, або загальновиробничі, витрати; общезаводские, або загальногосподарські, витрати; невиробничі, або комерційні, витрати.

Аналіз динаміки цих витрат здійснюється шляхом порівняння фактичної їх величини, що припадає на рубль товарної продукції (робіт, послуг) за ряд звітних періодів, з плановим їх рівнем на звітний період. Таке зіставлення в цілому і по окремих статтях цих витрат показує їх частку в рублі товарної продукції, динаміку цієї частки по роках або кварталам, тенденції зниження або підвищення в рублі товарної продукції.

З огляду на, що не всі види непрямих витрат знаходяться в однаковій зв'язку з обсягом продукції, вони при аналізі поділяються на умовно-постійні та умовно-змінні. Аналіз непрямих витрат проводиться окремо по умовно-постійних і умовно-змінним статтям.

Умовно-постійні витрати включають в себе: цехові (загальновиробничі), заводські (загальногосподарські); частина витрат по експлуатації та утримання обладнання. Аналіз проводиться зіставленням суми і рівня цих витрат за звітний період в динаміці і з планом.

Умовно-змінні витрати: на електроенергію для виробничих потреб, частина витрат по експлуатації та утримання обладнання, знос інвентарю. Аналіз проводиться порівнянням величини на рубль товарної продукції (тобто рівня витрат) з плановим, або базисним, рівнем, перерахованим на фактичний обсяг випуску продукції.

Комерційні витрати включають витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, доставку, витрати на тару і пакувальні матеріали, рекламу, на вивчення ринків збуту тощо

Аналіз дозволяє виявити резерви зниження витрат на обслуговування і управління, встановити причини відхилення від кошторису витрат, а також обґрунтованість їх розподілу між товарною продукцією і незавершеним виробництвом, окремими видами продукції. Витрати на обслуговування і управління показуються в цілому, що дозволяє виявляти лише загальне відхилення або зміна їх відносної величини на 1 руб. випущеної товарної продукції.

Відхилення на 1 руб. товарної продукції можна визначити, розділивши планові і фактичні суми витрат на фактичний обсяг товарної продукції в оптових цінах, прийнятих

в плані. Проте це не прояснює картини: не можна розкрити причини відхилень, обчислити розмір їх по окремих статтях кошторису і встановити залежність від обсягу виробництва. Тому детальний аналіз проводиться на основі звіту "Витрати на обслуговування виробництва та управління".

Цехові і загальнозаводські витрати відносяться до витрат умовно-постійних, і при інших рівних умовах обсяг виробництва або зовсім не впливає на них, або таким впливом можна знехтувати. Тому в процесі аналізу дотримання плану досить встановити абсолютні відхилення за статтями і причини їх виникнення.

Неіланіруемие непродуктивні витрати пов'язані з недоліками в організації управління: наявністю простоїв з вини цехів; поганими умовами зберігання матеріальних цінностей в цехах і комор; необгрунтованістю запуску і виготовлення деталей вузлів і оснащення, що свідчить про недоліки оперативного планування та обліку, і деякими іншими причинами.

Перевитрата на утримання апарату управління пояснюється наявністю надпланового чисельності або встановленням завищених окладів, зокрема по вищому їх межі.

Порушенням норм витрат на обслуговування викликані необгрунтовані перевитрати з утримання та поточного ремонту будівель, споруд та інвентарю.

Аналогічним чином аналізуються і загальнозаводські витрати.

Аналіз завершується узагальненням отриманих даних з метою виявлення невикористаних можливостей зниження собівартості і встановлення основних факторів, що вплинули на зростання витрат.

Основними джерелами зниження собівартості є:

  • - збільшення обсягу виробництва продукції (при збільшенні обсягу виробництва продукції зростають тільки змінні витрати, сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість виробів);
  • - скорочення витрат на виробництво продукції за рахунок підвищення рівня продуктивності праці;
  • - економне використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива;
  • - скорочення невиробничих витрат, виробничого браку і т.д.

Резерви скорочення витрат виявляються по кожній статті за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів.

Ліквідація причин, що викликали все додаткові витрати, може істотно знизити собівартість і одночасно збільшити прибуток.

ГАЛУЗЕВІ ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ.

Розглянута загальна схема аналізу собівартості в окремих галузях повинна доповнюватися з урахуванням особливостей формування показників витрат і собівартості. Так, в машинобудуванні та металообробці недостатньо аналізувати лише собівартість товарної продукції і готових виробів - машин, верстатів, агрегатів і т.п. Значний вплив на собівартість кінцевої продукції в машинобудуванні надають лиття, поковки, що є продукцією своїх заготівельних цехів. Тому детальному аналізу піддається собівартість лиття, зокрема структура витрат на Металлошихта, використовувану для виплавки виливків, а також рівень шлюбу. Суттєве значення в машинобудуванні мають витрати на заробітну плату. На окремих підприємствах вони досягають 30% собівартості продукції і більш. Тому в процесі аналізу треба переконатися у відсутності приписок заробітної плати і відповідно нарахованих сум розміром створеної продукції. В умовах бригадної організації праці завдання спрощується, так як показники оплати при цьому тісно пов'язані з кінцевою продукцією цеху, бригади, ділянки.

У видобувних галузях промисловості, зокрема в нафтовидобутку, істотний вплив на собівартість надає структура видобутої нафти за способами видобутку, тобто питома вага в загальному обсязі видобутку фонтанні способом, штанговими насосами і електропогружного насосами. Велику роль при цьому відіграє витрата енергії, так як при фонтанної видобутку, наприклад, енергія не витрачається; найбільші енергетичні витрати необхідні при видобутку нафтовими насосами. До особливостей формування собівартості видобутої нафти відноситься і порядок нарахування амортизації свердловини протягом 15 років; якщо свердловина продовжує експлуатуватися більше 15 років, нарахування припиняється. Таким чином, чим більше свердловин продовжують добувати продукцію після 15 років експлуатації, тим нижча собівартість видобутої нафти.

У чорній металургії, так само як і в ливарному виробництві, особливу увагу при аналізі собівартості звертається на витрату матеріалів: металевої шихти на виплавку чавуну і сталі. Виникаючі відхилення від планових витрат залежать не тільки від дотримання норм за кожним видом сировини, що входить до складу шихти, і цін, а й від структури, частки тих чи інших компонентів.

Аналогічна проблема виникає і при аналізі собівартості продукції бавовняної промисловості, де на собівартість пряжі істотно впливає структура вкладеної в сортування суміші бавовни та інших компонентів. У бавовняної промисловості на відміну від інших кількість готових тканин може збільшитися, а собівартість її одиниці - знижуватися за рахунок зміни структури тканини в порівнянні з встановленими нормами. Вплив цього фактора слід локалізувати і виявити необґрунтовану економію.

В інших галузях можуть виникати і свої специфічні фактори, що вирішальний вплив на рівень собівартості. Методика виявлення їх впливу вказується в галузевих рекомендаціях з аналізу собівартості.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >