СПЕЦИФІКА МОДЕРНІЗАЦІЇ

Реформи 1860-1870-х рр. мають цілий ряд характерних особливостей, які відрізняють їх від попередній перетворень.

1. У проведенні цих реформ в мінімальному ступені присутні елементи соціальної імпровізації, що було характерно, наприклад, для багатьох петровських реформацій. Навпаки, практичних кроків передував попередній етап досить тривалих та всебічних обговорень, розробок проектів законів і законоположень.

Для цієї мети в 1856 р, тобто майже за п'ять років до фактичного початку реформ, були створені спеціальні постійно діючі комітети, до роботи яких залучалися представники губерній (в основному від дворян). До початку 1861 розробка програми реформ була закінчена.

Всього з 1861 по 1874 р тобто протягом 14 років, по черзі, з певними інтервалами було здійснено вісім основних реформ, беручи до уваги цілого ряду перетворень в галузі фінансів і промисловості.

2. Реформи носили системний характер: існував цілий "пакет" реформ, який охоплював всі основні суспільні сфери та реалізація якого була чітко спланована за часом.

Зрозуміло, головним ключовим питанням, який визначав і зміст, і хід всіх інших реформаційних заходів, було питання про необхідність ліквідації кріпосного права.

Саме існування в другій половині XIX ст. такого ганебного явища, як рабська праця сільських трудівників, сильно підривало міжнародний авторитет Росії. Крім того, система поміщицьке-кріпосницького землекористування гальмувала соціально-економічний розвиток країни, ускладнювала впровадження в найважливіший для Росії аграрний сектор новітньої техніки і передових технологій по обробці землі.

Вирішення цього питання не тільки назріло, а й у наявності були явні ознаки запізнювання в його вирішенні. Не випадково ідея про необхідність скасування кріпосного права вже з початку XIX ст. присутній як в урядових реформаторських проектах (Сперанський), так і тим більше в програмах політичної опозиції (декабристи, перші ліберали і революційні демократи).

Вже на стадії попереднього обговорення з приводу скасування кріпосного права виникли досить гострі дискусії. Головним чином, ці дискусії велися з приводу питання про конкретні форми звільнення селян і реформування колишньої системи землеволодіння; і в них поряд із загальним розумінням необхідності безумовного вирішення селянського питання відбилися і інтереси різних верств дворянського стану.

3. Реформаційний процес в 1860-1870-х рр. мав загальну логіку і підкорявся єдиному закону: реформи в різних суспільних сферах але змістом і за часом їх реалізації були тісно пов'язані один з одним.

Вихідною була селянська реформа, яка не тільки кардинально змінювала систему землекористування, а й дала потужний поштовх для трансформації всієї соціальної структури російського суспільства. Головний напрямок цієї трансформації - це спочатку юридичне зрівняння різних станів і створення на цій основі общесословние структур і організацій. Саме цей рух до общесословние і зумовило послідовність реформаторських акцій.

Ліквідація кріпацтва (повного безправ'я величезних мас сільського населення), а значить, і юридичне зрівняння прав різних верств населення поставило під питання доцільність автономного існування станових корпорацій. Після цього створення всесословной земської системи стало життєво необхідним (січень 1864 р.) Це в свою чергу неминуче штовхало до всестанової реорганізації судової системи (листопад 1864 г.) і міського самоврядування (червень 1870 г.), а також до аналогічних змін у формуванні армії (січень 1874 р.)

Дана лінія реформаторства, що охоплює в основному соціально-економічну, адміністративну сферу, поєднувалася з реформами в культурно-освітній галузі (університети - червень 1863 р .; середнє і нижчу освіту - червень 1864 р і листопад 1865 р .; друк - вересень 1865 р .).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >