Склад інформаційних систем

Функціональні підсистеми інформаційних систем

Система є складною, якщо може бути описана більш ніж на одній мові (академік О. І. Берг). Одним з основних властивостей ІС є подільність на підсистеми, яка має переваги з точки зору її розробки та експлуатації, до яких відносяться:

  • o спрощення розробки та модернізації ІС в результаті спеціалізації груп проектувальників по підсистемах;
  • o спрощення впровадження та поставки готових підсистем відповідно до черговості виконання робіт;
  • o спрощення експлуатації ІС внаслідок спеціалізації працівників предметної області.

Зазвичай виділяють функціональні і забезпечують підсистеми. Функціональні підсистеми ІС інформаційно обслуговують певні види діяльності економічної системи (підприємства), характерні для його структурних підрозділів і (або) функцій управління. Інтеграція функціональних підсистем в єдину систему досягається за рахунок створення і функціонування забезпечують підсистем, таких як інформаційна, математична, технічна, організаційно-правова і кадрова підсистеми.

Функціональна підсистема ІС являє собою комплекс економічних завдань із високим рівнем інформаційних обмінів (зв'язків) між завданнями. При цьому під завданням будемо розуміти деякий процес обробки інформації з чітко визначеним безліччю вхідний і вихідний інформації (наприклад, нарахування відрядної заробітної плати, облік приходу матеріалів, оформлення замовлення на закупівлю і т.д.). Склад функціональних підсистем в чому визначається особливостями економічної системи, її галузевою належністю, формою власності, розміром, характером діяльності підприємства.

Функціональні підсистеми ІС можуть будуватися за різними принципами:

  • o предметного;
  • o функціональному;
  • o проблемному;
  • o змішаному (предметно-функціонального).

Принципи предметної спрямованості використання ІС в господарських процесах промислового підприємства визначає підсистеми управління виробничими і фінансовими ресурсами: матеріально-технічним постачанням, виробництвом готової продукції, персоналом, збутом готової продукції, фінансами. При цьому в підсистемах розглядається вирішення завдань на всіх рівнях управління, забезпечуючи інтеграцію інформаційних потоків по вертикалі. Для реалізації функцій управління виділяють функціональні підсистеми: прогнозування, нормування, планування (техніко-економічне та оперативне), облік, аналіз і регулювання, які реалізуються на різних рівнях управління і об'єднані в наступні контури управління: маркетинг, виробництво, логістика, фінанси (табл. 3.3).

Прикладом застосування функціонального підходу може служити багатокористувацький мережевий комплекс повної автоматизації корпорації "Галактика" (АТ "Новий атлант"), який включає в себе чотири контури автоматизації відповідно до функцій управління: контури планування, оперативного управління, обліку і контролю, аналізу.

Таблиця 3.3

Рішення задач функціональних підсистем

01. Рівень управління

01. Функціональні підсистеми

02. Маркетинг

01. Виробництво

01. Логістика

01. Фінанси

01. Стратегічний

03. Нові продукти і послуги. Дослідження і розробки

02. Виробничі потужності. Вибір технології

02. Матеріальні джерела. Товарний прогноз

02. Фінансові джерела. Вибір моделі сплати податків

01. Тактичний

04. Аналіз і планування обсягів збуту

03. Аналіз і планування виробничих програм

03. Аналіз і планування обсягів закупівель

03. Аналіз і планування грошових потоків

01. Оперативний

05. Обробка замовлень клієнтів. Виписка рахунків і накладних

04. Обробка виробничих замовлень

04. Складські операції. Замовлення на закупівлю

04. Ведення

бухгалтерських

книг

Проблемний принцип формування підсистем відображає необхідність гнучкого та оперативного прийняття управлінських рішень з окремих проблем в рамках СППР, наприклад вирішення завдань бізнес-планування, управління проектами. Такі підсистеми можуть реалізовуватися у вигляді ЛИС, що імпортують дані з корпоративної інформаційної системи (наприклад, система бізнес-планування на основі Project-Expert), або у вигляді спеціальних підсистем в рамках КІС (наприклад, інформаційної системи керівника).

На практиці найчастіше застосовується змішаний (предметно-функціональний) підхід, згідно з яким побудова функціональної структури ІС - це поділ її на підсистеми за характером господарської діяльності, яке повинно відповідати структурі об'єкта та системі управління, а також виконуваних функцій управління. Використовуючи цей підхід, можна виділити наступний типовий набір функціональних підсистем у загальній структурі ІС підприємства.

Функціональний принцип:

  • o стратегічний розвиток;
  • o техніко-економічне планування;
  • o бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності.

Предметний принцип (підсистеми управління ресурсами):

  • o технічна підготовка виробництва;
  • o основне і допоміжне виробництво;
  • o якість продукції;
  • o логістика;
  • o маркетинг;
  • o кадри.

Підсистеми, побудовані за функціональним принципом, охоплюють всі види господарської діяльності підприємства (виробництво, постачання, збут, персонал, фінанси). Підсистеми, побудовані за предметним принципом, відносяться в основному до оперативного рівня управління ресурсами. Структура підсистем ІС, виділених за функціонально-предметним принципом, наведена на рис. 3.3.

Структура функціональних підсистем ІС, виділених за функціонально-предметним принципом

Рис. 3.3. Структура функціональних підсистем ІС, виділених за функціонально-предметним принципом

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >