СТВОРЕННЯ ПАРТІЙНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ

Формування партійної держави здійснювалося за допомогою номенклатурного відбору, що спирався на систему пільг і привілеїв , які згуртовували партійну еліту. Величезна маса привілеїв і пільг номенклатури дозволяла говорити про те, що реальна сукупність багатств (речей, послуг, пільг, нагород, звань і т.п.), черпаних номенклатурою з державного капіталу, зводила її представників в ранг "радянських мільйонерів".

До середини 1920-х рр., Коли після грошової реформи життя стала нормалізуватися, розрив між верхнім і середнім рівнем зарплати став поступово збільшуватися.

Для партійних працівників і держслужбовців спочатку була встановлена порівняно низька зарплата. У 1925 р найвища ставка партробітника була 175 руб., А ті партробітники, які отримували доходи понад дозволеного партмаксімум, повинні були вносити надлишки в партійну касу.

У лютому 1932 р партмаксимум був скасований, що відкривало для номенклатури можливості до збільшення її добробуту. Віроломство влади полягала в тому, що зроблено це було під час голоду. Починається поступове підвищення зарплати номенклатури. Так, в 1936 р секретним постановою РНК СРСР і ЦК ВКП (б) "Про підвищення заробітної плати керівним районним працівникам" була підвищена зарплата головам райвиконкомів Рад і першим секретарям райкомів партії до 550-650 руб., Їх заступникам - до 450-550 руб., завідувачам відділів і секретарям райкомів комсомолу - до 400-500 руб. [1]

На початку 1930-х рр., Коли в країні була введена карткова система розподілу продовольства і промислових товарів, були введені додаткові видачі для номенклатури, закриті розподільники, спецпайки і т.п.

Що стосується такої категорії, як "громадські фонди споживання", вона поширювалася на всіх трудящих, проте рівень і якість цих фондів для номенклатури були разюче вище, ніж для решти населення. До цієї невидимої частини оплати ставилися: безкоштовні або пільгові путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, безкоштовне надання квартир в будинках підвищеної комфортності, безкоштовні путівки і ясла, дитячі садки, піонерські табори також підвищеного типу, спеціальні столові з більш високою якістю обслуговування і більш низькими цінами , ніж в звичайному громадському харчуванні, спецпайки, спецлікарні і поліклініки, найвищі в країні гонорари для видаються в партійних видавництвах представників номенклатури, престижні і майже бесплатн е закордонні відрядження і т.п.

У 1940-і рр. для партійних працівників вищого рангу була введена вже зовсім нелегальна виплата - так званий "пакет", тобто крім зарплати видавалися ще гроші кожному по його чину, причому до того негласні, що з цієї суми не тільки не стягувалися податки, але і не платилися партвнески.

У повоєнний час на номенклатуру вищого рангу було поширене надання безкоштовних державних дач, до цього такими дачами користувалися крім В. І. Леніна і Й. В. Сталіна лише кілька людей з вищого керівництва.

Не було забуто і освіта: прагнучи зміцнити своє становище і передати свій статус дітям, номенклатура створила спецшколи, напівзакриті і закриті вузи, куди брали переважно дітей номенклатурних працівників. Своєрідним розплідником була створена в 1947 р спеціальна аспірантура, яка готувала кадри "номенклатурних наук" в Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

  • [1] Радянська держава і право. 1990. № 9. С. 115.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >