Планування виробничих ресурсів (MRP II)

Планування виробничих ресурсів MRP II є вдосконаленим методом планування всіх видів ресурсів підприємства, продовженням і розширенням замкнутого циклу CL MRP. Стандарт MRP II забезпечує підтримку прийняття управлінських рішень в наступних функціональних областях:

  • o бізнес-планування;
  • o планування продажів і операцій;
  • o планування виробництва;
  • o формування головного календарного плану виробництва;
  • o планування потреби в матеріалах;
  • o планування потреби в потужностях;
  • o система підтримки виконання планів для виробничих потужностей і матеріалів.

Детальні виробничі плани і плани постачання знаходять своє вартісне відображення в калькуляції собівартості продукції. Структура планового механізму в стандарті MRP II наведена на рис. 4.4.

У системах класу MRP II реалізовані такі базові принципи:

  • o ієрархічність побудови ІС - поділ функцій планування на рівні, відповідні сферам відповідальності різних органів управління;
  • o інтеграція функцій управління ІВ - єдиний інформаційний простір для різних сфер діяльності, пов'язаних з матеріальними і фінансовими потоками в межах горизонту планування;
  • o інтерактивну взаємодію управлінського персоналу для моделювання управлінських рішень в ІС.

Система класу MRP II являє собою детальну і точну модель виробництва, що забезпечує:

  • o планування продажів і виробництва (Sales and Operation Planning);
  • o управління попитом (Demand Management);
  • o складання плану виробництва (Master Production Scheduling);
  • o планування матеріальних потреб (Material Requirement Planning);
  • o специфицирование продуктів (Bill of Materials);
  • o управління складом (Inventory Transaction Subsystem);
  • o планові постачання (Scheduled Receipts Subsystem);
  • o управління на рівні виробничого цеху (Shop Flow Cont-rol);

Структура планового механізму в стандарті MRP II

Рис. 4.4. Структура планового механізму в стандарті MRP II

  • o планування виробничих потужностей (Capacity Requirement Planning);
  • o контроль входу / виходу (Input / output control);
  • o матеріально-технічне постачання (Purchasing);
  • o планування розподілених ресурсів (Distribution Resourse Planning);
  • o планування і контроль виробничих операцій (Tooling Planning and Control);
  • o управління фінансами (Financial Planning);
  • o моделювання (Simulation);
  • o оцінку результатів діяльності (Performance Measurement).

Позитивні риси систем класу MRP II:

  • o можливість планування оптимальної потреби в матеріальних і виробничих ресурсах;
  • o достовірний облік руху різних видів матеріальних цінностей від моменту надходження матеріалу на склад до відвантаження продукції споживачеві;
  • o запобігання дефіциту або надлишку матеріальних запасів.

Недоліки систем класу MRP II:

  • o відсутність інтеграції з процесами управління фінансами і персоналом;
  • o орієнтація на існуючі замовлення (спеціального комплексу завдань з прогнозування попиту немає);
  • o слабка інтеграція з системами проектування і конструювання (конструкторсько-технологічної підготовкою виробництва).

Виробництво на світовому рівні (WCM)

Методологія управління "Виробництво на світовому рівні" (WCM) сформувалася в 1980-х рр. Вона включає в себе нові методи управління:

  • o планування "Точно в строк" (Just in Time - JIT);
  • o тотальний контроль якості (Total Quality Management - TQM);
  • o оцінка ефективності системи управління (Benchmarking);
  • o розвиток людських ресурсів (Human Resource Development - HRD);
  • o "бережливе" виробництво (Lean Manufacturing - LM);
  • o реінжиніринг бізнес-процесів (Business Process Re-Engineering - BPR);
  • o управління потоком операцій (Workflow); та ін.

Розглянемо деякі з цих методів управління. Метод

BPR, подібно "великого вибуху", націлений на досягнення великих результатів через перебудову існуючих або створення нових бізнес-процесів. Застосування цього методу вимагає використання засобів моделювання бізнес-процесів - CASE-технологій. Основні принципи методу BPR сформулював М. Хаммер:

  • o організація роботи навколо бажаного результату (а не рішення розрізнених задач);
  • o призначення зацікавлених осіб виконавцями процесу;
  • o передача контролю та прийняття рішень виконавцям процесу;
  • o інформація про дані, користувачах та процесах повинна бути однаково доступна скрізь, як якщо б вона зберігалася в одному централізованому сховищі.

Метод Workflow дозволяє відстежувати бізнес-процеси і обробляти їх під контролем системи управління потоками операцій. Окремі етапи, або операції, бізнес-процесів присвоюються організаційним агентам, які використовуються в певній якості. Основна одиниця управління - бізнес-об'єкт (наприклад, замовлення на закупівлю, рахунок-фактура тощо). Інформація про бізнес-об'єктах зберігається в репозиторії об'єктів (Business Object Repository). Потік операцій складається з взаємопов'язаних кроків, на кожному кроці виконується одно- або багатокрокова процедура управління. У результаті забезпечені прозорість і оперативність управління бізнес-об'єктами, підвищення відповідальності виконавців.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >