СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ПЕРІОД ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ (1941-1945 РР.)

22 червня 1941 року Німеччина віроломно, без оголошення війни, напала на СРСР. Метою Німеччини в цій війні було тотальне знищення і ліквідація СРСР, поневолення її народів і винищення значної частини населення. СРСР відповів на це Війною Вітчизняної, в якій від малого до великого піднявся весь народ в боротьбі проти поневолювачів. Велика Вітчизняна війна закінчилася повним розгромом агресорів в травні 1945 р Радянський Союз вийшов з війни великою світовою державою.

Цілі і ідеологія державного управління

Виклики і загрози, з якими зіткнулася радянська державна система в період великої і тривалої війни, вимагали трансформації системи управління, її цілей і ідеології.

Як головне завдання державної системи висувається завдання мобілізації всіх матеріальних, людських і духовних ресурсів, необхідних для боротьби з загарбникам. У свою чергу вона обумовлювала зміни в ідеології управління.

Організація ведення війни стала основною функцією Радянської держави, а всі інші функції - підлеглими їй. 22 червня 1941 року було введено військовий стан в Європейській частині СРСР і оголошена мобілізація населення ряду вікових груп.

Фактором, який ускладнював рішення цього завдання виступала несумісність військового і економічного потенціалів Німеччини та СРСР до моменту початку агресії. Німеччина використовувала промисловість і людські ресурси практично всієї континентальної Європи. Її джерела надходження техніки, озброєнь і матеріалів для ведення війни були майже невичерпними, а якість зброї - дуже високим.

Незважаючи на відстрочку, отриману в результаті підписання радянсько-німецького пакту 23 серпня 1939 р промисловість в СРСР не встигала освоїти виробництво нових видів техніки. Перший етап переозброєння армії планувалося закінчити лише в 1942 р Війна з Фінляндією виявила неготовність Червоної армії до великої війни нового твань. У цій ситуації необхідно було форсовано перевести промисловість на виробництво військової продукції.

У стислі терміни державний апарат виконав небувалу за масштабами програму військового переоснащення. З Європейської частини за 4-5 тис. Км на схід була переміщена половина промислових підприємств країни майже без перерви в їх роботі; здійснені евакуація 12 млн жителів, їх розміщення і працевлаштування; перевезено величезна кількість худоби і машин з колгоспів і радгоспів залишаються районів.

Переналагодження промисловості на військові цілі з швидким нарощуванням загального обсягу виробництва за темпами і ефективності перевершила всі очікування західних експертів. Обсяг валової продукції промисловості з червня по грудень 1941 р зменшився в 1,9 рази. Але вже в 1943 р рівень промислового виробництва досяг 90%, а продукції машинобудування - 142% від рівня 1940 У оборонної промисловості довоєнний рівень був перевершений вже в 1942 р .: СРСР перевершив Німеччину з випуску танків в 3,9 рази, бойових літаків - в 1,9 рази, знарядь всіх видів - в 3,1 рази. Швидко удосконалювалася організація і технологія виробництва: в 1944 р собівартість всіх видів військової продукції скоротилася в порівнянні з 1940 р в два рази.

Це було можливо лише за умови справжнього героїзму радянських людей і ефективної системи управління, всі ланки якої, крім точного виконання команд, проявляли більшу ініціативу та відповідальність.

В умовах затяжної війни в системі управління важливе значення набувало забезпечення життєдіяльності військ і населення шляхом планування всіх виробничих робіт, бойових операцій і забезпечення їх ресурсами.

Планування швидко освоювало нові методи. Так, постачання, підготовка та проведення Сталінградської битви планувалися за програмно-цільовим методом з лінійним програмуванням. За розробку цього методу став академіком Л. В. Канторович був нагороджений Нобелівською премією.

Система заготівель і постачання населення продовольством (карткова система) забезпечила армію і тил прийнятним харчуванням. Система розподілу була гнучкою. Поряд з картковою системою була мережа так званих "комерційних" магазинів, де в особливому випадку (приїзд з фронту на побивку або через поранення і т.п.) можна було за ринковими цінами купити майже будь-які продукти.

Стійкість планової системи проявилася і в тому, що вже з серпня 1943 р Держплан почав розробку п'ятирічного плану відбудови народного господарства СРСР. Це допомогло відродити економіку в небачено короткий термін. З початку 1943 р готувалася і грошова реформа, яка була проведена (зі скасуванням карток) вже в 1947 р, набагато раніше за інших країн.

Ефективна робота Держбанку, Наркомфіну і Держплану дозволила зберегти в умовах війни фінансову систему і не допустити гіперінфляції. Постачання армії і бойові дії надійно фінансувалися, але дефіцит держбюджету був дуже невеликим, а в 1944 р доходи вже значно перевищили витрати. Рубль зберігся як платіжний засіб і на окупованих територіях.

Серед зовнішньополітичних цілей управління важливим завданням було створення антигітлерівської коаліції.

Вже 12 липня 1941 р підписано радянсько-англійське угоду про спільні дії у війні з зобов'язанням не укладати миру і перемир'я з Німеччиною без обопільної згоди. 26 травня 1942 р укладений договір з Великобританією про союз у війні проти Німеччини та її спільників у Європі та про співробітництво і взаємодопомогу після війни. 11 червня 1942 р підписано угоду з США про принципи взаємодопомоги у війні проти агресорів.

У наприкінці 1943 р пройшла важлива Тегеранська конференція глав урядів СРСР, США і Великобританії. Після 1943 р були укладені договори про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво з Чехословаччиною, Францією, Югославією та Польщею.

У лютому 1945 року відбулася Ялтинська конференція глав цих держав, на якій вирішувалися доля фашистської Німеччини, а також питання створення ООН. На цій конференції СРСР дав згоду вступити у війну з Японією через два-три місяці після закінчення війни в Європі. 8 серпня 1945 СРСР оголосив війну Японії. 2 вересня 1945 Японія капітулювала. На Потсдамській конференції, що проходила в липні - серпні 1945 року, глави трьох держав - СРСР, США і Англії - визначили основні принципи післявоєнного устрою світу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >