РОЗДІЛ VII. СУЧАСНИЙ ЕТАП ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ (1991-2012 РР.)

Введення в розділ

Основні проблемні комплекси російської системи державного управління

Розвиток системи державного управління в суверенній Росії відбувалося під впливом різноспрямованих факторів.

Глобальним викликом для Росії стала нова геополітична ситуація, що склалася після розпаду СРСР.

Формувався однополярний світ, де єдиною супердержавою були США, які тепер визначали вектор складних процесів міжнародного життя. Незважаючи на позитивні наслідки припинення конфронтації з країнами Заходу, розпад СРСР призвів до несприятливих наслідків для Росії.

У перші роки свого самостійного існування Російська Федерація, успадкувавши правонаступність великої держави - СРСР, переживала гостра внутрішньополітична криза і не могла грати самостійну роль в міжнародних справах. Психологія реваншу підштовхнула західні країни до початку просування блоку НАТО на схід до кордонів Росії. США оголосив зоною своїх інтересів райони світу, історично традиційно контрольовані Росією.

В результаті таких дій було втрачено унікальний шанс побудови нового демілітаризованого демократичного світового порядку під егідою ООН.

Складні процеси відбувалися на пострадянському просторі.

Моментальний розпад єдиної господарської системи СРСР означав би економічну і соціальну катастрофу для всіх його республік. Тому формою "цивілізованого розлучення" було установа 21 грудня 1991 р Співдружності Незалежних Держав (СНД). Декларація про його створення була підписана в Алма-Аті представниками 11 республік колишнього Союзу: Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизії, Молдови, Російської Федерації (РРФСР), Республіки Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, України.

Тоді ж був створений Рада глав держав СНД як вищий орган Співдружності, який повинен був збиратися не менше двох разів на рік. Йому підпорядковувався Рада глав урядів. Через рік був затверджений Статут СНД. На постійній основі став працювати створений у березні 1993 р Координаційна консультативний комітет заступників глав урядів країн СНД.

Координуючими органами є створювані в рамках СНД міждержавні комітети, комісії і поради. Так, 30 грудня був створений Міждержавна рада з космосу. 8 лютого 1992 був заснований цілий ряд спільних органів: Міждержавна комісія зі закупівель продовольства, сировини і матеріалів, Електроенергетична рада, Міждержавний екологічний рада, Міждержавна рада з гідрометеорології, Митний Рада СНД. Колишній Зовнішекономбанк СРСР був перетворений в міждержавний банк, зайнятий проблемою зовнішньої заборгованості, успадкованої від СРСР.

Особливі угоди були укладені у військовій області. 14 лютого 1992 був визначений порядок фінансування спільних збройних сил і формування єдиного оборонного бюджету. Для управління співпрацею в галузі оборони була створена Рада міністрів оборони та утворено Головне командування Збройних сил держав СНД. Почали формуватися колективні сили з підтримки миру в зонах конфліктів. У жовтні 1992 року Рада міністрів оборони СНД прийняв "Концепцію зовнішньої безпеки", а в 1993 був створений спільний Комітет з питань ядерної політики.

Між учасниками СНД складаються взаємини, регульовані договорами, як на двосторонній, так і на багатосторонній основі.

При цьому з одними державами СНД у Росії ці відносини позитивно розвиваються і зміцнюються на основі взаємного прагнення до більш тісного єдності. Більш тісні відносини у Росії складаються з Республікою Білорусь. Союз Росії і Білорусі був утворений в результаті послідовного ряду кроків двох братніх держав.

У РРФСР з 1 січня 1992 року була розпочата радикальна економічна реформа ( "шокова терапія"), яка політичними засобами зруйнувала радянську систему господарства.

Була проведена обвальна приватизація промисловості, колгоспи перетворені в акціонерні товариства, скасовано державне регулювання цін. Була прийнята "програма структурної стабілізації" Міжнародного валютного фонду, несумісна з радянською системою у всіх своїх основних положеннях. Почався швидкий і неухильне спад виробництва, скорочення числа зайнятих у цій сфері, інфляція і зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

Росія вступила в перехідний період, який в області державного будівництва характеризувався нестабільністю і постійною реорганізацією всіх інститутів держави, відсутністю правової та незалежної судової систем.

Після грудня 1991 р швидко стали демонтувати структури влади і управління радянського типу. Як орієнтир було обрано ліберальна модель держави.

Посилювалося поділ представницької і адміністративної влади з різким посиленням останньої. На місцях стали діяти аналоги комісарів - представники адміністрації Президента.

У жовтні 1993 р З'їзд народних депутатів і Верховної Ради Української РСР були розпущені указом Президента Росії, який Конституційний Суд визнав незаконним. Після короткого протистояння 3-4 жовтня 1993 р питання було вирішене збройною силою.

У грудні 1993 р була введена нова Конституція, що заснувала в Росії - Російської Федерації нову систему державної влади і управління.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >