ОБЛІК РИЗИКІВ ПРИ ОБҐРУНТУВАННІ ПРЕМІЇ ЗА РИЗИК

Методика Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) передбачає визначення ризикової премії, яка обліковується при формуванні ставки дисконтування.

Невизначеність умов реалізації інвестиційного проекту при визначенні показників його ефективності може бути врахована різними способами. Залежно від цього ставка дисконтування може включати чи не включати премію за ризик. У випадках, коли проект оцінюється при єдиному сценарії його реалізації, поправку на ризик включають в ставку дисконтування. Виділяють статистичний і експертний методи обгрунтування премії за ризик в складі ставки дисконтування.

Найпростішим способом, використовуваним на практиці, є визначення ставки дисконтування експертним шляхом або виходячи з вимог інвестора. На основі своєї особистої оцінки ситуації на ринку інвестор може визначити необхідну прибутковість по проекту і прийняти її в якості ставки дисконтування, яка буде використовуватися при оцінці ефективності проекту. Але для того щоб обрана ставка дисконтування була адекватна, необхідний високий рівень компетентності інвестора, він повинен бути досвідченим, добре знати ринок і розбиратися в ньому. Ставка дисконтування, яка використовується в розрахунках, майже завжди узгоджується з інвестором або з інвестиційним банком, що привертає кошти для проекту. Як правило, в розрахунках орієнтуються на ризики інвестицій в аналогічні компанії і ринки. Використання експертного методу при обгрунтуванні премії за ризик дає найменш точні результати і може призвести до спотворення результатів оцінки ефективності інвестиційних проектів. У зв'язку з цим у випадках, коли ставка дисконтування визначається експертним шляхом або кумулятивним методом, рекомендується проводити аналіз чутливості проекту до зміни ставки дисконтування.

Використання статистичного методу оцінки премії за ризик при обґрунтуванні ставки дисконтування можливо на основі поелементного або агрегованого підходів. При поелементному підході кожен вид ризику враховується окремо, при агрегированном підході поправка на ризик оцінюється укрупненно за всіма видами ризику.

При використанні поелементного підходу визначення поправки на ризик здійснюється пофакторно розрахунком: виявляють фактори ризику, для кожного фактора визначають величину поправки на ризик і для визначення загальної поправки на ризик підсумовують поправки по кожному виду ризику. Рекомендується в першу чергу враховувати вплив наступних факторів [1] :

  • - необхідність проведення НДДКР із заздалегідь невідомими результатами силами спеціалізованих науково-дослідних і (або) проектних організацій і тривалість НДДКР;
  • - новизну застосовуваної технології (традиційна, нова, що відрізняється від традиційної різними особливостями і використовуваними ресурсами і т.д.);
  • - ступінь невизначеності обсягів попиту і рівня цін на вироблену продукцію;
  • - наявність нестабільності (циклічності) попиту на продукцію;
  • - наявність невизначеності зовнішнього середовища при реалізації проекту (гірничо-геологічні, кліматичні та інші природні умови, агресивність зовнішнього середовища і т.п.);
  • - наявність невизначеності процесу освоєння застосовуваної техніки або технології.

Визначаючи чинники ризику, які будуть враховані при визначенні загальної поправки на ризик, необхідно звернути увагу, щоб вони були незалежні і в сенсі ризику доповнювали один одного. В іншому випадку складання поправок на ризик призведе до подвійного рахунку. У Методичних рекомендаціях з оцінки ефективності інвестиційних проектів наводиться приклад, коли поправка на ризик, відповідна необхідність проведення НДДКР, складається з поправкою, що відповідає невизначеності застосовуваної техніки або технології. При цьому звертається увага на те, що навряд чи варто так робити, тому що ризик, пов'язаний з необхідністю проведення НДДКР, може вже включати невизначеність застосовуваної техніки або технології.

Не слід вводити в ставку дисконтування поправку на той вид ризику, по якому інвестиції застраховані (в цьому випадку страхова премія є певним індикатором відповідного виду ризику), але при побудові грошових потоків необхідно врахувати страхові платежі.

Деякі види ризиків, що характеризуються статистичної закономірністю прояви, можуть бути враховані при формуванні вихідної економічної інформації; в цьому випадку їх повторний облік при обгрунтуванні поправки на ризик призведе до подвійного рахунку.

Таким чином, при виборі факторів, вплив яких враховується при визначенні ризикової премії, необхідно перевіряти їх на можливість подвійного рахунку. Якщо вплив деяких факторів буде враховано двічі, то вимоги інвесторів до ефективності проекту виявляться завищеними.

Існують певні обмеження застосування методу обліку ризику шляхом введення в ставку дисконтування премії за ризик. Збільшення ставки дисконтування має привести до зниження чистої поточної вартості проекту. Однак не для всіх інвестиційних проектів це справедливо. Для деяких проектів, а саме проектів з неординарними грошовими потоками, в яких відбувається чергування позитивних і негативних елементів грошового потоку, введення поправки на ризик в ставку дисконтування може привести до збільшення чистої поточної вартості. В результаті з урахуванням ризику проект буде здаватися більш ефективним, ніж без урахування ризику. У цих випадках поправку на ризик рекомендується не робити, а враховувати ризик іншими способами.

Можна зробити висновок, що метод обліку ризику шляхом введення в ставку дисконтування премії за ризик ефективний для оцінки проектів з позитивними потоками на весь період існування проекту. Деякі автори пропонують використовувати даний метод і для проектів, грошові потоки яких набувають від'ємних значень не тільки на початку розрахункового періоду. У таких випадках пропонується не враховувати ризики в ті періоди, де з'являються негативні потоки.

  • [1] Див .: Методичні рекомендації щодо оцінки ефективності інвестиційних проектів.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >