ОСНОВНІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ БЛОКИ КОМП'ЮТЕРА

З функціональної точки зору персональний комп'ютер можна уявити як мікропроцесорну систему, яка містить чотири базових блоку, або підсистеми (рис. 1.8):

Функціональна структура комп'ютера

Мал. 1.8. Функціональна структура комп'ютера

  • центральний процесор, на який покладається виконання основних функцій з організації обробки цифрової інформації;
  • блок основної пам'яті, призначений для зберігання і видачі цифрової інформації (команд і даних) виконуваних програм. По суті справи цей блок забезпечує нормальне функціонування центрального процесора і мікропроцесорної системи (комп'ютера) в цілому при виконанні програм;
  • блок периферійних (зовнішніх) пристроїв, призначений для введення вихідної інформації, управління роботою комп'ютера, виведення результатів обробки і перетворення їх до виду, що задовольняє вимогам користувача;
  • • блок інтерфейсу, що забезпечує взаємодію пристроїв і компонентів мікропроцесорної системи, тобто їх поєднання (узгодження, сумісність) на апаратному, програмному і конструктивному рівнях.

Розглянемо в загальних рисах окремі функціональні блоки мікропроцесорної системи.

Центральний процесор

У процесорі можна виділити три складові частини:

  • операційний пристрій, яке виконує певний набір команд (інструкцій): команди пересилання даних; команди арифметичних, логічних і бітових операцій; команди операцій над числами з плаваючою точкою, команди безумовної передачі керування та умовних переходів; команди організації програмних циклів, потокової обробки даних і ін. Набір команд сучасних процесорів налічує кілька сотень;
  • пристрій управління, основні функції якого полягають в управлінні процесом виконання команд, а саме у формуванні необхідної послідовності керуючих сигналів (микрокоманд, виконуваних на одному процесорному такті). Сукупність микрокоманд є микропрограмму для даної команди. При виконанні окремих микрокоманд використовуються осведомітельних сигнали (логічні умови, ознаки, прапори), що надходять з боку операційного пристрою. Осведомітельних сигнали інформують пристрій управління про стан операційного пристрою;
  • пристрій пам'яті представляє собою набір регістрів, що утворюють внутрішню швидкодіючу пам'ять процесора. Частина регістрів доступна програмісту і призначена для зберігання операндів (оброблюваних даних) і виконання дій над ними, формування адреси для взаємодії з основною пам'яттю і ряду інших дій. Зберігання у внутрішніх регістрах операндів значно прискорює виконання програми, так як відсутня необхідність звернення до основної пам'яті, яке вимагає додаткового часу. Інша частина регістрів, доступ до яких може бути обмежений і навіть виключений (програмно-невидимі регістри), використовується процесором для службових (системних) цілей. До пристрою пам'яті можна віднести і вбудовану кеш-пам'ять, яку мають всі сучасні процесори.

Крім наведених основних пристроїв процесори містять ряд специфічних пристроїв, що використовуються для реалізації різних (процесорних) технологій [18].

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >