ФАЙЛИ

Інформаційні об'єкти, що містять великий обсяг цифрової інформації і які становлять іменовану впорядковану послідовність байтів, називаються файлами. Файл є основною одиницею зберігання і передачі інформації в комп'ютері. Він має ім'я і розширення. У файлах можуть зберігатися різноманітні види і форми подання інформації: тексти, малюнки, програми, таблиці і т.п.

Особливості конкретних файлів визначається їх форматом, під яким розуміється елемент мови, що описує в символічному вигляді подання інформації в файлі. Наприклад, текстова інформація зберігається в кодах ASCII (American Standard Code for Information Interchange), в так званому текстовому форматі. Вміст текстових файлів можна переглянути на екрані монітора.

З поняттям файлу тісно пов'язані поняття логічного диска і каталогу, або папки.

Логічний диск створюється і управляється спеціальною програмної (драйвером), має унікальне ім'я у вигляді однієї латинської букви (С, D, Е, F і т.д.). Логічний диск може бути реалізований на жорсткому диску, на дискеті, на CD-ROM, в оперативній пам'яті (електронний диск). На одному фізичному диску може бути створено кілька логічних дисків.

Каталог (Directory - довідник, директорія), або папка, є засобом об'єднання файлів на диску в логічну групу з того чи іншою ознакою. Каталог містить повні імена файлів, їх дату і час створення, обсяг, спеціальні атрибути, що забезпечує операційній системі доступ до кожного файлу. В каталог можуть входити також інші каталоги (підкаталоги).

В операційних системах використовується ієрархічна структура організації каталогів (рис. 1.9). На кожному диску є головний, або кореневої, каталог, який знаходиться на нульовому рівні і позначається символом. Головний каталог створюється при форматуванні диска, має обмежений розмір і не може бути вилучений засобами операційної системи. Вхідні в головний каталог імена файлів та інші каталоги нижніх рівнів (підкаталоги) створюються і при необхідності видаляються відповідними командами операційної системи. Каталоги іменуються так само, як і файли (зазвичай без розширення).

Ієрархічна структура каталогів

Мал. 1.9. Ієрархічна структура каталогів

Таблиця розміщення файлів (FAT - File Allocation Table), або FAT-таблиця, призначена для розміщення та пошуку файлів. Вона зберігається на системному диску відразу після блоку початкового завантаження. Кількість осередків FAT-таблиці відповідає числу кластерів на диску. Кластер - осередок розміщення даних на диску. Кожна клітинка таблиці містить номер кластера. У каталозі зберігаються записи про файли, в яких поряд з іншими характеристиками файлу вказано номер його першого кластера К1. Тому при організації доступу до файлу спочатку звертаються до осередку FAT-таблиці, номер якої зазначений в записі каталогу. В осередку з номером першого кластера К1 файлу зберігається номер другого кластера К2, в осередку з номером другого кластера К2 файлу зберігається номер третього кластера КЗ і т.д. Таким чином створюється ланцюжок кластерів, які займає файл (рис 1.10). В осередку з номером останнього кластера файлу заноситься код FFF або FFFF для вказівки кінця ланцюжка. Кластери ланцюжка можуть перебувати в різних місцях диска (К4, К5), вільних на момент запису файлу на диск. У цьому випадку говорять, що файл фрагментований, так як зберігається на диску у вигляді окремих фрагментів. Процедура дефрагментації файлів, що виконується за допомогою спеціальних програм (див. Параграф 10.5), дозволяє розмістити файли в сусідніх кластерах, що скорочує час доступу до кожного файлу. На диску зберігається дві однакові FAT-таблиці: основна і резервна. Резервна таблиця дозволяє відновити основну таблицю в разі її пошкодження.

Організація записів в FAT-таблиці

Мал. 1.10. Організація записів в FAT-таблиці

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >