РЕГІСТРИ МІКРОПРОЦЕСОРА

Сукупність задіяних в командах мікропроцесора регістрів, або програмно-доступних регістрів, утворюють реєстрову модель мікропроцесора.

У реєстрової моделі можна виділити дві групи регістрів:

  • регістри загального призначення (РОН), призначені для зберігання операндів (в тому числі адресних кодів) і утворюють внутрішню пам'ять мікропроцесора;
  • службові регістри, призначені для управління виконуваної програми, забезпечення необхідного режиму роботи процесора, організації звернення до пам'яті та виконання інших функцій. Склад і кількість службових регістрів визначаються архітектурою мікропроцесора.

До основних службовим регістрів слід віднести:

  • - програмний лічильник (Program Counter - PC) або покажчик команди (Instruction Pointer - IP);
  • - регістр стану (Status Register - SR) або прапорів (EFLAGS);
  • - регістри управління режимом роботи процесора (Control Register - CR);
  • - регістри, що реалізують сегментну і сторінкову організацію пам'яті;
  • - регістри, що забезпечують налагодження програм і тестування процесора.

Крім того, різні моделі мікропроцесорів містять ряд інших спеціалізованих регістрів.

Функціонування процесора представляється у вигляді реєстрових пересилань - процедур зміни стану цих регістрів шляхом читання-запису їх вмісту. В результаті таких пересилань забезпечуються адресація і вибір команд і операндів, зберігання та пересилання результатів, зміна послідовності команд і режимів функціонування процесора відповідно до надходженням нового вмісту в службові регістри, а також всі інші процедури, що реалізують процес обробки інформації відповідно до заданих умов.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >