ПІДСИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПАМ'ЯТТЮ

здійснює розподіл наявної фізичної пам'яті між усіма існуючими в системі в даний момент процесами, завантаження кодів і даних процесів в відведені їм області пам'яті, настройку адресно-залежних частин кодів процесу на фізичні адреси виділеної області, а також захист областей пам'яті кожного процесу.

Для управління пам'яттю в сучасних ОС використовується механізм віртуальної пам'яті, який полягає у відображенні адрес (до яких може звернутися програма) з віртуального адресного простору в адреси реальної пам'яті. Наявність в ОС механізму віртуальної пам'яті дозволяє програмісту писати програму так, як ніби в його розпорядженні є однорідна оперативна пам'ять великого обсягу, часто істотно перевищує обсяг наявної фізичної пам'яті. Насправді всі дані, використовувані програмою, зберігаються на диску і при необхідності частинами (сегментами або сторінками) відображаються в фізичну оперативну пам'ять. При переміщенні кодів і даних між оперативною пам'яттю і диском підсистема віртуальної пам'яті виконує трансляцію віртуальних адрес, отриманих в результаті компіляції і компоновки програми, в фізичні адреси осередків оперативної пам'яті.

Захист пам'яті полягає в тому, щоб охороняти виконувану задачу від запису або читання пам'яті, призначеної іншої задачі. Засоби захисту пам'яті повинні припиняти несанкціонований доступ процесів до чужих областям пам'яті.

Таким чином, функціями ОС по управлінню пам'яттю є відстеження вільної та використаної пам'яті; виділення пам'яті процесам і звільнення її при завершенні процесів; захист пам'яті; витіснення процесів з оперативної пам'яті на диск, коли розміри основної пам'яті недостатні для розміщення в ній всіх процесів, і повернення їх в оперативну пам'ять, коли в ній звільняється місце, а також настроювання адрес програми на конкретну область фізичної пам'яті.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >