НЕЗАШКОДЖЕННЯ ( "НЕ ШКОДИТИ!")

"Перш за все, не зашкодь!" (лат. primum поп посеге) - один з найдавніших принципів медичної етики, відомий ще з часів Гіппократа. До речі, в школі Гіппократа він мав в тому числі і терапевтичний сенс, оскільки гіпократівська медицина надавала перевагу насамперед помірні щадні методи лікування. Сучасна медицина в значній мірі націлена на агресивні втручання, але тим актуальніше стає сенс цієї тези.

У Бічампа - Чілдреса йшлося, перш за все, про неспричиненні умисного шкоди; але оскільки при виконанні медичних втручань завжди є широкий діапазон можливостей ненавмисних негативних наслідків, то, звичайно, трактування цього принципу повинна бути ширше - вона повинна включати також вимога намагатися передбачити (спрогнозувати) ймовірність заподіяння ненавмисного шкоди і не допустити його.

Іншими словами, більш повна формулювання цього принципу з сучасної точки зору повинна виглядати так: не зашкодь прямими діями, а також старайся прогнозувати можливі побічні і ненавмисні негативні ефекти своїх дій , щоб запобігти їх.

Принцип заборони завдавати шкоди слід розуміти не тільки в узкомедіцінском сенсі (як заподіяння шкоди з клінічної точки зору), але і в розширювальному (наприклад, не завдавати зайвої болю пацієнту, якої можна уникнути, не завдавати моральну шкоду (породжуваний, наприклад, необережними словами або неповажних ставленням до пацієнта), а також взагалі уникати того, що шкодить інтересам пацієнта).

Особливу роль цей принцип відіграє також в дослідницькій етики, оскільки тут є ймовірність піддати пацієнта ризику (наприклад, при випробуванні нових ліків), в той час як корисні ефекти експерименту можуть виявитися проблематичними.

Якщо довести принцип заборони завдавати шкоди до крайності, то можна прийти до висновку, що краще взагалі відмовитися від будь-якого втручання, аби не завдати шкоди. Але, звичайно, мова йде про інше: про те, щоб, надаючи допомогу, прагнути на розумних підставах уникати заподіяння шкоди, не йти на необгрунтований ризик. Крім того, цей принцип не закликає до якогось перебільшеному й недосяжної досконалості; помилки завжди були і будуть в медичній практиці. Тут мається на увазі моральне зобов'язання всіляко, наскільки его в силах лікаря, захищати своїх пацієнтів від різних форм заподіяння шкоди.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >