ПРЕДСТАВНИКИ ПАЦІЄНТА. СУРОГАТНЕ РІШЕННЯ

Представник пацієнта - надзвичайно важливе поняття в сучасній медичній практиці. Представник пацієнта стає ключовою фігурою в тих ситуаціях, коли хворий але тих чи інших причин не може або не має права самостійно висловлювати свою волю (неповнолітній вік, недієздатність, розлади свідомості, загальний важкий стан пацієнта і т.п.). У цьому випадку на представника пацієнта лягає обов'язок компетентно представляти інтереси свого підопічного, найкращим чином приймати рішення на його користь, а також відстоювати і захищати його права.

У розвинених країнах призначення представника пацієнта практикується досить широко, що пов'язано з посиленою увагою суспільства до дотримання прав пацієнта, а також досить пунктуальним регулюванням різних аспектів надання медичної допомоги.

Хто може бути законним представником?

Для неповнолітніх і недієздатних пацієнтів за законом передбачено так зване обов'язкове представництво. Для неповнолітніх - це батьки або особи, які їх замінюють, для недієздатних - опікуни.

Для дієздатного повнолітнього пацієнта призначення його представника відбувається з волі самого громадянина. Це називають добровільним представництвом. У вітчизняній медичній практиці цей випадок зазвичай позначають терміном "довірена особа пацієнта". Довірена особа може бути призначено не обов'язково з числа найближчих родичів хворого (хоча на практиці так і відбувається найчастіше). Закон дозволяє призначення довіреною особою практично будь-якого дієздатного громадянина. Наприклад, для самотнього пацієнта його довіреною особою може виступити його сусід або соціальний працівник.

Якщо клінічний стан пацієнта стає важким (або з високою ймовірністю може стати таким), то лікарю настійно рекомендується самому якомога раніше потурбуватися щодо призначення представника пацієнта. Для цього лікар повинен з'ясувати, кому пацієнт довіряє, і порадити йому призначити свого законного представника.

Крім того, пацієнт має можливість заздалегідь розпорядитися і з приводу того, як йому слід надавати допомогу, якщо в подальшому через свого стану він сам не зможе приймати рішення.

У розвинених країнах широко прийнята особлива практика, звана "розпорядження на майбутнє", або "розпорядження заздалегідь" (advance directives). Вона полягає в тому, що хворий завчасно формулює і підписує письмові вказівки щодо того, як лікувати його при настанні критичного стану (наприклад, він може заздалегідь відмовитися від штучної підтримки життєвих функцій), або (і) з приводу того, хто буде його представником і отримає право приймати рішення від імені пацієнта.

Практика розпоряджень на майбутнє узаконена в деяких державах. Наприклад, в США в 1991 був прийнятий Акт про самовизначення пацієнтів, згідно з яким медичний заклад зобов'язане проінформувати пацієнта про його право висловити свої розпорядження на майбутнє. У Великобританії вказівки на майбутнє мають законну силу в разі, якщо вони були викладені пацієнтом як ясні інструкції. У зв'язку зі зростаючою складністю процесів медичної допомоги практика самовизначення пацієнта щодо його майбутнього лікування стане, як вважають багато фахівців, найважливішим способом регулювання проблем прийняття рішень в складних ситуаціях. У нашій країні практика завчасних розпоряджень гоже могла б виявитися дуже корисною, але поки чинне законодавство чітко її не відрегульовані.

Рішення, прийняте за некомпетентного пацієнта його законним представником, називається сурогатним рішенням. У цьому випадку право інформованої згоди покладається вже на законного представника, і медичні працівники повинні інформувати його згідно з усіма вимогами етики і закону. При цьому законний представник має моральну обов'язок діяти на захист найкращих інтересів свого підопічного.

Якщо ж законний представник приймає рішення не на кращих інтересах хворого (або навіть створює пряму загрозу заподіяння шкоди), то в багатьох країнах (в тому числі в Російській Федерації) в цій ситуації є встановлене законом право медичного закладу оскаржити дії представника пацієнта в судовому порядку.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >