ЕПІДЕМІЯ І ЕТИКА (СНІД: МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ)

Епідемія ВІЛ-інфекції та СНІДу виявилася глобальним викликом для медичної науки і практики, для організації охорони здоров'я і в розвинених, і в бідних країнах, законодавства та біоетики.

Саме походження цієї хвороби і її раптова поява досі остаточно не вивчені наукою. Одна з більш-менш обгрунтованих версій походження ВІЛ говорить про те, що він виник в Африці з вірусу імунодефіциту мавп шляхом серії мутацій.

СНІД - сидром набутого імунодефіциту людини; він виступає завершальною стадією розвитку ВІЛ-інфекції в організмі. Вперше випадки СНІДу були зареєстровані в 1981 р в США. Незабаром був виділений і вірус, що викликає цю патологію. Люди, хворі на СНІД, гинуть від різних важких захворювань, які є наслідком глибоко ослабленого імунітету.

До 80-их рр. XX ст. інфекційні хвороби (по крайней мере, в розвинених країнах) вже не представляли основної загрози, і прорив нового, до того ж невиліковного захворювання, став повною несподіванкою. Масштаби нової епідемії вражали уяву. До початку XXI ст. ВІЛ-інфекція поширилася по всьому світу, тобто набула характеру пандемії. Тільки в США, за різними оцінками, до цього часу налічувалося близько 900 тис. Інфікованих; але найбільш важка ситуація в світі склалася в країнах Африки на південь від Сахари.

Проблеми раннього етапу боротьби зі СНІДом

До раннього етапу протидії СНІДу можна віднести приблизно перше десятиліття епідемії, тобто 80-е рр. XX ст. На цьому етапі були виявлені основні особливості нової епідемії і нові глобальні небезпеки, пов'язані з цим захворюванням. До основних проблем даного етапу можна віднести наступні.

  • 1. Необхідність вироблення термінових заходів протидії новому захворюванню. Підвищена тривога в суспільстві через невідомий і невиліковного захворювання стимулювала активний пошук заходів як медичного (пошук методів діагностики, профілактики, лікування), так і організаційного змісту.
  • 2. Усвідомлення специфічного характеру ВІЛ-інфекції в зв'язку з її епідеміологічними особливостями. Було виявлено, що хвороба передається через біологічні рідини організму. Основні шляхи передачі - статевий, інструментальний (через ін'єкції і інші медичні маніпуляції), гемотрансфузійних, від вагітної або годуючої матері до дитини; можливо також зараження медпрацівників через контакти з кров'ю та іншими рідинами ВІЛ-інфікованої людини. Ці особливості говорили про те, що епідемію, в принципі, можна взяти під контроль.

Крім того, було виявлено, що основними групами ризику є в першу чергу маргінальні верстви суспільства: споживачі ін'єкційних наркотиків; гомосексуальні групи; особи, які займаються проституцією. З усього цього напрошується висновок про жорсткі і рішучі заходи щодо основних джерел загрози, як шляхів передачі, так і розповсюджувачів інфекції.

  • 3. СНІДофобія. В результаті дискримінація і стигма стали постійним супутником нової хвороби. ВІЛ-інфіковані сприймалися в суспільстві вкрай негативно. Склався певний тип мислення в термінах "винуватець - жертва". Маргінальні групи сприймалися без співчуття, як винуватці, що несуть покарання за свій спосіб життя. Однак були й невинні жертви, наприклад діти, які заразилися від матері, або люди, які заразилися при переливанні крові; але відкидали і їх. У суспільстві сформувався панічний страх і неприйняття людей, заражених ВІЛ або хворих на СНІД - СНІДофобія. У тому числі частими випадками на ранньому етапі епідемії були акти насильства по відношенню до ВІЛ-інфікованих.
  • 4. Проблема обов'язкового тестування на ВІЛ. З 1985 р стали доступні методи діагностики ВІЛ-інфекції в організмі людини (тест на антитіла). Відразу виникли бурхливі суперечки але приводу необхідності обов'язкового тестування всіх людей або великих популяцій в суспільстві. Проблемність такого заходу була пов'язана також з тим, що виявлення ВІЛ-носійства самому індивіду нічого, крім колосального моральної шкоди, не приносило, оскільки будь-яких лікарських засобів проти ВІЛ як і раніше не було.

Ситуація почала змінюватися з 1987 р, коли з'явився перший антивірусний препарат - азидотимидин (AZT). Це дало підстави вважати, що тестування може принести користь ВІЛ-інфікованій (у вигляді раннього початку специфічної терапії, а також профілактики супутньої патології). Більш того, в 1990-і рр. з'ясувалося, що AZT також знижує ризик передачі інфекції від матері до плоду.

Результатом дискусій, а також нових наукових відкриттів став своєрідний компроміс щодо проблеми ВІЛ-тестування. У суспільстві стали заохочувати і пропагувати добровільне ВІЧобследованіе. Однак у багатьох країнах стали вводити обов'язкове тестування для певних контингентів (наприклад, для вагітних і донорів крові). При цьому тестування має проводитися з ретельним дотриманням прав пацієнта і, перш за все, з належним інформуванням.

5. Етичний конфлікт між інтересами індивіда і суспільства. Поява нової і невиліковної інфекційної хвороби стало фактично викликом усій склалася індивідуалістичної системі біоетики з її захистом прав пацієнта, повагою автономії хворого, поінформованим добровільною згодою і ін. Виникли специфічні проблеми вжиття заходів щодо захисту інтересів суспільства.

Так, крім проблеми добровільного (обов'язкового) тестування, сюди можна віднести проблеми обов'язкової реєстрації нових випадків ВІЛ, проведення епідеміологічних розслідувань (щодо виявлення ланцюжків контактів), сповіщення сексуальних партнерів осіб з ВІЛ та ін. Всі ці заходи неминуче порушували індивідуальні права і свободи.

З огляду на особливості епідемії ВІЛ, в тому числі досить велика кількість інфікованих, а також тривалий безсимптомний характер перебігу хвороби, стало все більш усвідомлюватися, що масові примусові заходи могли привести до великих порушень прав людини в сучасному суспільстві. І крім того, залишалося неочевидним, що такі примусові заходи могли б принести чисто епідеміологічну користь, ще більш дискримінуючи певні групи суспільства і посилюючи СНІДофобія.

На ранньому етапі проходило багато дискусій про необхідність таких заходів, в кінцевому рахунку вони теж привели до компромісних рішень (з різними деталями в різних країнах). Багато питань залишаються ще невирішеними, але в цілому уявлення стали зсуватися на користь захисту прав ВІЛ-інфікованих осіб.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >